Лава (меблі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Класична садова лава
Традиційна українська хатня лава і покуть. Музей у Пирогові.

Ла́ва[1], лавка,[2] ослі́н,[3] ослі́нчик,[4] діал. вуслі́нець,[5] скамни́ця,[6] (від грец. σκαμνί(ον)) або сидячка[7] — вид меблів, призначений для сидіння. Дошка або кілька дощечок на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь.

Для виробництва лав в основному використовується деревина, але також може використовуватись метал, камінь та інші матеріали. Значна частина лав має спинку та поручні, а інша частина не має, що дозволяє сидіти з обох боків. Лави використовуються як внутрішніх приміщеннях, та зовні.

У Великій Британії та США існує традиція ставити в публічних місцях (найбільш часто — в парках, але трапляються і на вулицях) лави, які були подаровані громаді різними людьми та асоціаціями, про що на них може вішатися маленька меморіальна дошка. Згодом ця традиція розповсюдилася також і в інших частинах світу, де можна побачити подібні лави в парках та інших місцях відпочинку[джерело?].

Різні типи лав[ред. | ред. код]

Паркова лава в парку палацу Дроттнінгхольм

Часто лави називаються просто по місцю використання, незалежно від того, чи це передбачає особливий дизайн:

  • паркові лави встановлюються в громадських парках, та різняться за кількістю людей, які на них можуть сидіти;
  • садові лави схожі на паркові, але як правило довші та розраховані на більшу кількість місць[8];
  • столи для пікніку, як правило, складані і мають приєднані до них лави;
  • пейзажні лави встановлюються в місцях для насолоджування спостереженням гарним пейзажем, людною вулицею, або якоюсь подією;
  • вертикальні лавки (на які спираються, а не садяться) розташовуються в людних місцях для того, щоб люди моли трошки перепочити;
  • лава-ящик, рунду́к[9] — це комбінація місця для сидіння та ящику для зберігання, часто використовуваного для зберігання садового приладдя;
  • форма (довга лава, український аналог — ослін) — лава без спинки, яка використовувалась в обідніх залах, шкільних залах та залах судових засідань, церквах[10].
  • бамбетель — лава-ліжко, поширена в Західній Україні.

У традиційній українській культурі[ред. | ред. код]

Лава (ослін) була неодмінним атрибутом української хати. Вона могла споряджуватися ніжками або кріпитися до стіни[11]. У світлиці лави встановлювалися по боках від покутя, вздовж стін, обабіч столу[11]. Частина довгої лави, що йшла вздовж придверної стіни до дверей під мисником, називалася при́лавком[12]. Нерухома лава (при́валок)[13] служила опорою для полу — низького помосту для лежання. Для створення атмосфери хатнього затишку лави могли накривати килимками (полавниками, полавочниками)[14], у ролі яких виступали ліжники, коци, інші види покривал. Лави використовувалися не тільки для сидіння, але й для лежання[11].

На лавах також клали небіжчиків перед похованням (звідси вирази «лягти на лаву», «покласти на лаву»). Коли гість заходив у хату, його запрошували сідати на лаві до столу як вияв особливого пошанування. Лежання під лавою пов'язувалося з пияцтвом, звідси приказка «Хто під лавою лежить, того ногами копають». Приказка «Був на лаві і під лавою» вживалася для характеристики людини, що зазнавала як шани, так і ганьби[11].

Словом лава частіше називають нерухому (наприклад, прикріплену до стіни) дошку для сидіння[15], у той час як слово ослін вживається для позначення пересувної[3][16] або довгастої[17] лавки.

Прислів'я, мовні звороти[ред. | ред. код]

  • Ані печі, ані лави
  • Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці
  • Знаходити сокиру під лавою — іронічний мовний зворот, який означає «знаходити річ, яку ніхто не губив, і там, де вона звичайно лежить».
  • Кинути під лаву — викинути що-небудь як непотрібне, занедбати, забути
  • Із шкільної лави — з часу навчання в школі
  • Коли покладуть на лаву — після смерті
  • Лягти на лаву — померти
  • Гість лави не засидить, ліжка не залежить (з записів М. Номиса)

Приклади лав[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лава // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Лавка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Ослін // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Ослінчик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок в 2 томах. Том 1. Луцьк: Вежа. 2000. 380 стор. ISBN 966-600-010-5
  6. Скамниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. сидячка, окрім значення «лава», також може означати невеликий ослін для навчання дітей сидіти; див. Декоративно-ужиткове мистецтво: словник / Міністерство освіти і науки України, Львівська академія мистецтв, кафедра історії і теорії мистецтва; Я. П. Запаско (кер. авт. кол.) та ін. Львів: Афіша, 2000. 364 с.
  8. Hazel Evans (2006). Patio garden. Frances Lincoln ltd. ISBN 0-7112-2471-4. 
  9. Рундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Form. Victoria & Albert Museum. Процитовано 26 March 2014. 
  11. а б в г Жайворонок В. В. Лава // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 326.
  12. Прилавок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. Привалок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  14. Полавочник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  15. Лава // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  16. Жайворонок В. В. Ослін // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 423.
  17. Ослін // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання[ред. | ред. код]