Лава (суд)
Лава - судовий орган у Речі Посполитій, Великому князівстві Литовському та Гетьманщині у 17-19 столітті. Створювався на підставі Магдебурзького права. Розглядав переважно кримінальні справи.
До складу Лави входив на правах голови війт і власне лавники, яких було від 4 до 12 членів. Підсудними Лаві були не лише громадяни певного міста, але й інші особи, зокрема станові козаки на Гетьманщині, якщо їх інтереси перехрещувалися з мешканцями міста.
Історія[ред. | ред. код]
Прикмета лавних судів України - використання у судочинстві Статутів Великого князівства Литовського та навіть звичаєвого права. Апеляція на рішення лавного суду в Україні подавалася до полкових судів та полкових канцелярій. Там же затверджувалися вироки лавних судів у кримінальних справах. Після зречення від влади Гетьмана Кирила Розумовського, лавні суди Гетьманщини виведено з-під юрисдикції полкових канцелярій. Відтак до 1782 року (а фактично й довше - аж до 1790) вони формально підлягали Генеральному військовому суду.
Лавні суди в Україні ліквідовано після Польського повстання 1830-1831, але найдовше вони протрималася у Києві (1834). Не зважаючи на формальну ліквідацію, риси лавного судочинства, закоріненого у Магдебурзькому праві, існували у Чернігівській та Полтавській губернії аж до 1920-х років.
Принципи звичаєвого права широко використовувалися у часи УНР, а також у період відсутності центральної влади на багатьох територіях у 1918-1920 роках. Так, у станових козацьких селах Чернігівщини кару смерті присуджували односельцям сім уповноважених осіб (зокрема, у селі Голінка 1918 страчено станового козака Петра Гузя), що фактично відтворювало схеми лавних судів Гетьманщини із шістьма лавниками та головуючим війтом.
Дослідження Лави[ред. | ред. код]
Історію та специфіку лавних судів досліджувала Комісія ВУАН для виучування звичаєвого права України (1918-1934). Цінні наукові дані зібрані С. Іваницьким-Василенком, І. Кристаловським, О. Хруцьким та іншими.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- П. П. Музиченко. Лава [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 8. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Падох Я. Суди й судовий процес старої України: Нарис історії. Нью-Йорк, 1990;
- Кобилецький М. М. Магдебурзьке право в Україні. Львів, 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лава [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Лава підсудних [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія