Лаврентьєв Михайло Олексійович

Лаврентьєв Михайло Олексійович
рос. Михаил Алексеевич Лаврентьев
Ім'я при народженні	рос. Михаил Алексеевич Лаврентьев
Народився	6 (19) листопада 1900(1900-11-19) Казань, Казанський повітd, Казанська губернія, Російська імперія
Помер	15 жовтня 1980(1980-10-15) (79 років) Москва, СРСР
Поховання	Південне кладовище
Місце проживання	Q49851376?, Казань
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	математик, фізик, викладач університету, політик
Alma mater	МДУ (1926), Казанський державний університет (1921), Паризький університет (1927) і фізико-математичний факультет Московського університетуd
Галузь	варіаційне числення, механіка, математична фізика і математика
Заклад	Академія наук СРСР, Московський хіміко-технологічний інститут імені Д. І. Менделєєваd, Центральний аерогідродинамічний інститут імені М. Є. Жуковського, Новосибірський державний університет, Московський державний технічний університет імені Баумана і МДУ
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Вчителі	Лузін Микола Миколайович
Відомі учні	Войцеховський Богдан В'ячеславович, Q17674828?, Кудрявцев Лев Дмитрович, Суворов Георгій Дмитрович, Alexander Ter-Krikorovd, Vladimir Titovd, Бицадзе Андрій Васильовичd, Волковиський Лев Ізраїлевич, Келдиш Мстислав Всеволодович, Aleksei Ivanovich Markushevichd і Boris Shabatd
Членство	Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР, Французька академія наук, НАН України і Польська академія наук
Діти	Лаврентьєв Михайло Михайловичd
Родичі	Кузнецов Володимир Михайловичd
Нагороди
Лаврентьєв Михайло Олексійович у Вікісховищі

Лавре́нтьєв Миха́йло Олексі́йович (рос. Михаил Алексеевич Лаврентьев; 6(19) листопада 1900, місто Казань — 15 жовтня 1980, місто Москва) — математик, доктор технічних наук (за сукупністю наукових робіт, 1934), доктор фізико-математичних наук (1935), академік Академії наук УРСР (1939), академік АН СРСР (1946). Герой Соціалістичної Праці (1967). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1976 роках.

Життєпис

Народився 6(19) листопада 1900 року в місті Казані у родині науковця, згодом професора механіки спочатку Казанського, потім Московського університету.

У 1910—1911 рр. перебував з батьками у місті Геттинген (Німеччина), де навчався в школі. У 1918 році закінчив Казанське комерційне училище і вступив на фізико-математичний факультет Казанського університету.

У 1921 році перевівся до Московського університету, який закінчив у 1922 році. П'ятирічну програму навчання він успішно засвоїв за три с половиною років. Ще до закінчення почав працювати викладачем (1921—1929). У 1921—1940 роках — на викладацькій роботі у вищих навчальних закладах Москви (Московський Університет, Московське вище технічне училище, Московський хіміко-технологічний інститут).

У 1922—1926 рр. — аспірант професора Лузіна, яка розробляла в той час питання теорії функцій дійсної змінної.

Після успішного захисту дисертації у лютому 1927 року був відряджений Наркомпросом для подальшого вдосконалення до Франції. В кінці 1927 року, після повернення з Франції, був обраний приват-доцентом Московського державного університету і членом Московського математичного товариства.

У 1929—1935 рр. одночасно з викладанням у Московському державному університеті працює в Центральному аерогідродинамічному інституті (ЦАГІ).

З 1935 року — старший науковий співробітник Математичного інституту ім. В. А. Стеклова Академії наук СРСР.

У 1939—1941 роках — директор Інституту математики АН УРСР. Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації в місті Уфі Башкирської АРСР, де керував відділом математики Об'єднаного інститут фізики і математики Академії наук УРСР.

У 1944—1949 роках — директор Інституту математики АН УРСР. У передмісті Києва — у Феофанії, в напівзруйнованій церкві, з колегами досліджував дію підводного вибуху, виконуючи експериментальну перевірку розвиненої ним теорії.
Одночасно у 1945—1948 роках — віце-президент Академії наук Української РСР.

У 1948—1953 роках — завідувач кафедри математики фізико-технічного факультету Московського державного університету імені Ломоносова. У 1950—1953 роках — директор Інститут точної механіки і обчислювальної техніки АН СРСР. Одночасно, у 1951—1953 рр. — академік-секретар Відділення фізико-математичних наук АН СРСР.

Член КПРС з 1952 року.

У 1953—1955 роках — заступник наукового керівника КБ-11 (Ядерний центр в Арзамасі-16). У 1954—1957 роках , знову — академік-секретар відділення фізико-математичних наук АН СРСР. З 1954 року — член Президії АН СРСР.

У 1957—1975 роках — віце-президент Академії наук СРСР, голова Сибірського відділення АН СРСР, директор Інститут гідродинаміки АН СРСР у місті Новосибірську. З 1975 року працював у Московському фізично-технічному інституті.

На честь науковця названо астероїд 7322 Лаврентина.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (1967). Двічі лауреат Сталінської премії СРСР першого ступеня (1946) за цикл робіт з теорії квазіконформних відображень, а також робіт з гідродинаміки (1949). Лауреат Ленінської премії (1956), премії ім. С. Л. Лебедєва. Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного прапору, орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Жовтневої революції, медаллю ім. М. В. Ломоносова, Орденом Почесного легіону.

Див. також

• Премія НАН України імені М. О. Лаврентьєва

Джерела та література

• В. В. Головко. Лаврентьєв Михайло Олексійович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 10. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• О. М. Боголюбов, В. І. Горбачук. Лаврентьєв Михайло Олексійович [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
• Михайло Олексійович Лаврент'єв / О. С. Лимарченко. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. — 59 с.

Посилання

• Лаврентьев, Михаил Алексеевич [Архівовано 15 квітня 2008 у Wayback Machine.] в Енциклопедії «Кругосвет» (рос.)
• Лаврентьєв Михайло Олексійович [Архівовано 10 червня 2008 у Wayback Machine.] на сайті СО РАН (рос.)
• Лаврентьєв Михайло Олексійович на www.math.ru [Архівовано 6 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Лаврентьєв Михайло Олексійович на www-sbras.nsc.ru [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)