Лаврентьєв Михайло Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврентьєв Михайло Олексійович
Rus Stamp Lavrentiev-1981.jpg
Народився 6 (19) листопада 1900(1900-11-19)
Казань, Казанський повіт[d], Казанська губернія, Російська імперія[1]
Помер 15 жовтня 1980(1980-10-15) (79 років)
Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Місце проживання
Діяльність математик, фізик, викладач університету, політик
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Науковий ступінь доктор технічних наук і доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Лузін Микола Миколайович
Відомі учні Andrei Vasilievich Bitsadze[d], Q4122787?, Волковиський Лев Ізраїлевич, Q17674828?, Келдиш Мстислав Всеволодович, Кудрявцев Лев Дмитрович, Aleksej Ivanovič Markuševič[d], Суворов Георгій Дмитрович, Alexander Ter-Krikorov[d], Vladimir Titov[d] і Boris Shabat[d]
Володіє мовами російська[2]
Заклад Академія наук СРСР
Членство Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Ленінська премія — 1958 Державна премія СРСР — 1946
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону

Лавре́нтьєв Миха́йло Олексі́йович (рос. Михаил Алексеевич Лаврентьев; *6(19) листопада 1900, місто Казань — 15 жовтня 1980, місто Москва) — математик, доктор технічних наук (за сукупністю наукових робіт, 1934), доктор фізико-математичних наук (1935), академік Академії наук УРСР (1939), академік АН СРСР (1946). Герой Соціалістичної Праці (1967). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1976 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6(19) листопада 1900 року в місті Казані у родині науковця, згодом професора механіки спочатку Казанського, потім Московського університету.

У 1910—1911 рр. перебував з батьками у місті Геттинген (Німеччина), де навчався в школі. У 1918 році закінчив Казанське комерційне училище і вступив на фізико-математичний факультет Казанського університету.

У 1921 році перевівся до Московського університету, який закінчив у 1922 році. П'ятирічну програму навчання він успішно засвоїв за три с половиною років. Ще до закінчення почав працювати викладачем (1921—1929). У 1921—1940 роках — на викладацькій роботі у вищих навчальних закладах Москви (Московський Університет, Московське вище технічне училище, Московський хіміко-технологічний інститут).

У 1922—1926 рр. — аспірант професора Лузіна, яка розробляла в той час питання теорії функцій дійсної змінної.

Після успішного захисту дисертації у лютому 1927 року був відряджений Наркомпросом для подальшого вдосконалення до Франції. В кінці 1927 року, після повернення з Франції, був обраний приват-доцентом Московського державного університету і членом Московського математичного товариства.

У 1929—1935 рр. одночасно з викладанням у Московському державному університеті працює в Центральному аерогідродинамічному інституті (ЦАГІ).

З 1935 року — старший науковий співробітник Математичного інституту ім. В. А. Стеклова Академії наук СРСР.

У 1939—1941 роках — директор Інституту математики АН УРСР. Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації в місті Уфі Башкирської АРСР, де керував відділом математики Об'єднаного інститут фізики і математики Академії наук УРСР.

У 1944—1949 роках — директор Інституту математики АН УРСР. У передмісті Києва — у Феофанії, в напівзруйнованій церкві, з колегами досліджував дію підводного вибуху, виконуючи експериментальну перевірку розвиненої їм теорії.
Одночасно у 1945—1948 роках — віце-президент Академії наук Української РСР.

У 1948—1953 роках — завідувач кафедри математики фізико-технічного факультету Московського державного університету імені Ломоносова. У 1950—1953 роках — директор Інститут точної механіки і обчислювальної техніки АН СРСР. Одночасно, у 1951—1953 рр. — академік-секретар Відділення фізико-математичних наук АН СРСР.

Член КПРС з 1952 року.

У 1953—1955 роках — заступник наукового керівника КБ-11 (Ядерний центр в Арзамасі-16). У 1954—1957 роках , знову — академік-секретар відділення фізико-математичних наук АН СРСР. З 1954 року — член Президії АН СРСР.

У 1957—1975 роках — віце-президент Академії наук СРСР, голова Сибірського відділення АН СРСР, директор Інститут гідродинаміки АН СРСР у місті Новосибірську. З 1975 року працював у Московському фізично-технічному інституті.

На честь науковця названо астероїд 7322 Лаврентина.

Нагороди[ред. | ред. код]

Герой Соціалістичної Праці (1967). Двічи лауреат Сталінської премії СРСР першого ступеня (1946) за цикл робіт з теорії квазіконформних відображень, а також робіт з гідродинаміки (1949). Лауреат Ленінської премії (1956), премії ім. С. Л. Лебедєва. Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного прапору, орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Жовтневої революції, медаллю ім. М. В. Ломоносова, Орденом Почесного легіону.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лаврентьев Михаил Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]