Лаврентій Чернігівський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврентій Чернігівський
Лука Овсійович Проскура
St. Laurence of Chernigov.jpg
Мирське ім'я Лука Овсійович Проскура
Чернече ім'я Схиархимандрит Лаврентій
Народився 1868(1868)
Карильське, Кролевецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія нині Коропський район, Чернігівська область
Помер 19 січня 1950(1950-01-19)
Чернігів Українська РСР
Шанується РПЦ
Канонізований 9 (22) серпня 1993 УПЦ МП як місцешанований святий, 3 лютого 2016 РПЦ загальношанований святий
У лику преподобних
День пам'яті 29 грудня
Подвижництво  чернецтво

Схиархимандрит Лаврентій (в миру Лука Овсійович Проскура; 1868, Карыльское, Кролевецький повіт, Чернігівська губернія19 січня 1950, Чернігів) — священнослужитель Російської православної церкви, архімандрит.

У 1993 році на Архієрейському Соборі Української православної церкви схиархімандрит Лаврентій був зарахований до лику святих в лику преподобних. Пам'ять — 29 грудня за юліанським календарем.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Карильске Чернігівської губернії в 1868 році в бідній родині. Батько Луки рано помер, їмость ж його була немічною і часто хворіла[1]. Володів красивим голосом; співав у церковному хорі. Навчався у початковій земській школі, яку закінчив у 13 років, і був залишений помічником учителя. У Коропі познайомився з колишнім регентом імператорського хору, який оцінив здібності юнака і став навчати його регентскому мистецтва; освоїв гру на скрипці. Після повернення додому став регентом свого хору. Навчився шиттю і своєю працею почав заробляти, щоб допомагати родині; до 17 років став професійним кравцем.

По смерті його матері вирішив піти в монастир, але старший брат Варфоломій наполіг, щоб він не залишав сім'ю. Зі своїм другом юності Симеоном ходив пішки в Київ до старця Іони, щоб той благословив отримати духовну освіту. Але старець Іона сказав їм: «Ваша семінарія при вас» — і не благословив. Разом з Симеоном їздив на Афон, де зупинявся в Пантелеимоновом монастирі. В цьому монастирі на Афоні подвизалося п'ятеро односельців прп. Лаврентія з села Карильске. Після наполегливих прохань Симеон був прийнятий до числа братії Афонського Пантелеймонового монастиря. А Луці один з афонських старців сказав: «Їдь на батьківщину, ти там будеш потрібен».

У 1912 році, на 45-му році життя, Лука був пострижений у чернецтво з ім'ям Лаврентій. Через два роки був висвячений у ієродиякона, у 1916 році — у сан ієромонаха.

Під час обновленського розколу отець Лаврентій рішуче став на бік Патріарха Тихона.

У 1930 році, після закриття храму, перейшов на нелегальне становище. Приєднавшись до руху «непоминающих», в 1936-1937 рр. проходив по слідчій справі про належність до антирадянського підпілля «Істинно-Православної Церкви» на Чернігівщині. Справу вів НКВС по Чернігівській області. Був катований, в рамках слідчої справи, по якій була заарештована ціла група чернігівського духовенства, хотіли відправити в концтабір на виправні роботи і о. Лаврентія, проте у зв'язку з сімдесятирічним віком був відпущений, що зафіксовано в протоколі слідства. У 1930-1942 роки таємно служив вдома, обладнавши у погребі таємний храм і беручи духовних дітей ночами. Після заняття Чернігова німецькими властями під час війни організував дві чернечі громади: чоловічу (35 осіб) і жіночу (70 осіб). Остання розмістилася в Чернігівському Троїцькому монастирі, де на Великдень 1942 року відкрив храм, що став одним із центрів релігійного життя Чернігівській області.

Після війни знову піддавався гонінням і навіть відмежовувався від служіння. За переданням, о. Лаврентій Чернігівський благословив на служіння майбутнього митрополита всієї України Володимира (Сабодана), який приїжджав до нього в дитинстві зі своєю матір'ю[2][3].

Помер 19 січня 1950 року; похований у малому храмі колишнього Чернігівського Троїцького монастиря.

Шанування і прославлення[ред. | ред. код]

Ім'я старця було оточене народним шануванням ще за життя. У 1993 році його мощі були перенесені в Троїцький собор колишнього Троїцького монастиря в Чернігові. 9 (22) серпня 1993 року Освяченим Архієрейським Собором Української православної церкви був прославлений у лику святих в чині преподобного.

Лаврентію Чернігівському приписують безліч прорікань і висловлювань, що одержали поширення в консервативних колах частини православних християн.[4] Їх авторство, за деякими даними, може належати діячеві неканонічного православ'я самозваному схиархієпископу Херувиму (Дегтярю), упорядника першого життєпису старця.[5] Таку ж думку висловлюють на сайті РПЦ «Церковні Відомості»[6]

3 лютого 2016 року рішенням Архієрейського собору Російської православної церкви був канонізований для загальноцерковного шанування[7]

Примітки[ред. | ред. код]