Лавренюк Венедикт Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лавренюк Венедикт Антонович
Лавренюк Венедикт Антонович.jpg
Народився 12 грудня 1933(1933-12-12)
с. Мізюринці, Шумський район, Тернопільщина
Помер 22 жовтня 2006(2006-10-22) (72 роки)
м. Тернопіль
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Проживання Тернопіль
Відомий ініціатор створення 15 музеїв Тернопільщини
Alma mater Луцький педагогічний університет
Посада директор Тернопільський обласний краєзнавчий музей
Попередник Ельгорт Борис Борисович
Наступник Левчук Микола Ростиславович
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Орден «Знак Пошани»

Венеди́кт Анто́нович Лавреню́к (12 грудня 1933, Мізюринці — 22 жовтня 2006) — український етнограф, краєзнавець і музеєзнавець. Багаторічний директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею, перший голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Життєпис[ред. | ред. код]

Могила Венедикта Лавренюка

Венедикт Лавренюк народився в селі Мізюринці Шумського району на Тернопільщині в родині польських громадян.

Закінчив Теребовлянський технікум підготовки працівників культури, історичний факультет Луцького педагогічного університету.

Працював завідувачем районного відділу культури у Великих Дедеркалах, директором Кременецького районного будинку культури, директором краєзнавчого музею у Кременці, а від 1976 до 2003 року очолював Тернопільський обласний краєзнавчий музей, керівник авторського колективу з формування його експозиції (1982 р.[1]). 1979 року познайомився з Мушинкою Миколою під час його відвідин України на запрошення Черемшинського Остапа.[2]

В останні роки хворів на цукровий діабет, через що у 2004 р. йому ампутували ногу.

Помер 22 жовтня 2006 у Тернополі. Похований у Тернополі на міському кладовищі біля с. Підгороднього.

Музеєтворча та краєзнавча діяльність[ред. | ред. код]

Венедикт Лавренюк був ініціатором створення 15 музеїв Тернопільщини — в Збаражі, Чорткові, Борщові, Бережанах, низки громадських музейних закладів. Серед них:

Завдяки наполегливості і старанням Венедикта Лавренюка Тернопіль отримав новозбудоване приміщення обласного краєзнавчого музею, в якому було створено нову, за останнім словом музейної науки, експозицію. Музей став лауреатом ВДНГ України та удостоєний найвищої оцінки вітчизняних і зарубіжних музеєзнавців. У популярних у 1980-х роках соціалістичних змаганнях музей посідав друге місце в СРСР і три роки підряд відзначався Перехідним прапором Міністерства культури України та ЦК профспілки працівників культури.

Співпраця музею з українською та західною діаспорою, зав'язані контакти, особисті зустрічі Венедикта Лавренюка дали великий результат — до музею у 1990-х рр. надійшли тисячі експонатів. У тому числі художні полотна Я. Гніздовського, М. Мороза, О. Кендла, інших художників, документальні і фотоматеріали з національної історії та національно-визвольних змагань, філателістичні та нумізматичні колекції. Переписка велась з десятками українських діячів США, Канади, Англії, Німеччини, Австралії.

Серед найуспішніх заходів, організованих В. А. Лавренюком є відзначення 100-річчя Першої етнографічної виставки влаштуванням у 1987 р. другої за участю експонатів із Львівського музею етнографії АН України, Львівського музею народної архітектури, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, Львівського і Переяслав-Хмельницького історичних музеїв, Волинського, Івано-Франківського, Кременецького, Рівненського, Сумського, Чернівецького, Бережанського, Заліщицького краєзнавчих музеїв.

В. А. Лавренюк став ініціатором проведення у 1989—1990 рр. Кобзарських свят у Тернополі. Найкращі кобзарі України з'їхалися до міста, і в їх числі знамениті брати Микола та Василь Литвини, Павло Супрун.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Венедикт Лавренюк є автором багатьох краєзнавчих нарисів та статей з краєзнавства в журналах «Дзвін», «Народна творчість та етнографія», «Україна», наукових збірниках, періодиці, автор книг «Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника» та «Мізюринецьке перевесло».

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Венедикта Лавренюка була білорускою. Навчила чоловіка білоруських пісень, які він дуже любив співати.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Лавренюк В. Мізюринецьке перевесло: Присвячую 60-річчю Української Повстанської Армії. — Т.: Джура, 2003. — 188 с.
  • Лавренюк В. Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника. — Т., 2000. — 349 с., 10 с. фотогр.
  • Лавренюк В., Гайдукевич Я. Тернопільський обласний краєзнавчий музей: Нарис-путівник. — Т., 1998. — 80 с.
  • Гайдукевич Я. М., Зелена І. Я., Лавренюк В. А. Музеї Тернопільщини: Путівник. — Л.: Каменяр, 1989. — 127 с., 16 арк. іл.
  • Тернопільський краєзнавчий музей: Путівник / Упоряд. В. А. Лавренюк. — Л.: Каменяр, 1986. — 72 с., 8 арк. іл.
  • Лавренюк В. Богдан Хмельницький і Тернопільщина // Наукові записки / Терноп. обл. краєзн. музей; Голов. ред. В. Лавренюк. — Т., 1997. — Кн. 2, ч. 1. — С. 69-76.
  • Лавренюк В. Вшанування пам'яті Богдана Лепкого на Тернопільщині // Наукові записки / Терноп. обл. краєзн. музей; Голов. ред. В. Лавренюк. — Т., 1997. — Кн. 2, ч. 1. — С. 178—184.
  • Лавренюк В., Гайдукевич Я. У музейних схронах — відгомін епох: [З історії та діяльності Терноп. обл. краєзн. музею] // Тернопілля'98-99: Регіон. річник. — Т., 2002. — С. 88-89.
  • Венедикт Лавренюк. «Дев'ять картин я колись придбав для Тернопільської картинної галереї з приватної колекції славнозвісного Дмитра Гнатюка» / Розм. з колишнім дир. Терноп. краєзн. музею вів М. Маслій // Місто. — 2004. — 1 верес. — С. 13; фотогр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Гайдукевич Я., Савак Б. Лавренюк Венедикт Антонович… — С. 310.
  2. Клим'юк М. Академік Гнатюк завжди з нами // газета «Вільне життя»: Тернопіль, № 80 (15504) від 4 жовтня 2013 р. — С. 5.

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Душе моя, не спи, не спи. В посильній праці будь щоденно» / Розм. з краєзнавцем, музеєзнавцем, членом НТШ В. Лавренюком вів К. Валігура // Свобода. — 2003. — 11 груд. — С. 3; фотогр. — (Венедиктові Лавренюку — 70).
  • Сушкевич В. Венедикт Лавренюк: «Минуле ніколи не старіє…» // Вільне життя. — 2004. — 1 груд. — С. 5.
  • Гайдукевич Я. Подарунок музею: [Велику колекцію книг шевченківської тематики передав Терноп. обл. краєзн. музею його директор В. Лавренюк] // Свобода. — 1997. — 15 лют.
  • Гайдукевич Я. Слово про автора // Лавренюк В. Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника. — Т., 2000. — С. 344—346.
  • Зозуляк Є. Зодчий краєзнавчого храму: [Науковець-краєзнавець В. Лавренюк] // Вільне життя. — 2003. — 13 груд. — С. 3; фотогр. — (Ювілеї).
  • Костюк С. Венедикту Лавренюку — 70 літ // Тернопіль вечірній. — 2003. — 11 груд. — С. 13.
  • Савак Б. Лавренюк Венедикт Антонович // Краєзнавці Тернопільщини: Біографічний довідник. — Денисів, 2003. — С. 38-39; фотогр.
  • Література до знаменних та пам'ятних дат Тернопільщини на 2003 рік: Бібліографічний список / Уклад. М. В. Друневич. — Т.: Підручники і посібники, 2003. — С. 91-94: Про В. А. Лавренюка.
  • Гайдукевич Я., Савак Б. Лавренюк Венедикт Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 310. — ISBN 966-528-199-2.

Посилання[ред. | ред. код]