Лавров Кирило Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кирило Юрійович Лавров
Lavrov kirill.jpg
Народився 15 вересня 1925(1925-09-15)
Ленінград, РРФСР
Помер 27 квітня 2007(2007-04-27) (81 рік)
Санкт-Петербург, Росія
  • лейкоз
  • Поховання
    Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Flag of Russia.svg Росія
    Діяльність актор
    Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
    Роки діяльності з 1950
    Дружина Миколаєва Валентина Олександрівна
    Діти син — Сергій (1955),
    дочка — Марія (1965)
    Батьки Лавров Юрій Сергійович
    IMDb ID 0492253
    Нагороди та премії

    Народний артист СРСР Народний артист РРФСР Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації

    Герой Соціалістичної Праці

    Кирило Юрійович Лавров у Вікісховищі?

    Кири́ло Ю́рійович Лавро́в (рос. Кири́лл Ю́рьевич Лавро́в; нар. 15 вересня 1925, Ленінград, Російська РФСР — пом. 27 квітня 2007, Санкт-Петербург, Росія) — видатний радянський та російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1970), Народний артист СРСР (1972).

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився в сім'ї народного артиста СРСР, одного з провідних артистів Київського російського театру імені Лесі Українки Юрія Сергійовича Лаврова і ленінградської актриси, читця Ольги Іванівни Гудім-Льовкович. Під час німецько-радянської війни був в евакуації в Кіровськой області і Новосибірську, підлітком працював в радгоспі, токарем на заводі H352 Наркомату боєприпасів.

    З 1943 по 1950 рік служив в армії: вчився в Астраханській військово-авіаційній школі механіків, потім п'ять років служив техніком на одному з Курильських островів, обслуговував пікіруючі бомбардувальники «Пе-2». Після демобілізації поступив в трупу київського Театру російської драми імені Лесі Українки.

    З 1955 року перейшов в трупу Академічного Великого драматичного театру імені М. Горького. Брав участь в постановках Г. А. Товстоногова «П'ять вечорів», «Лихо з розуму», «Океан», «Міщани», «Ревізор», «Три сестри».

    Знімався в головних ролях в кінофільмах «Живі і мертві», «Брати Карамазови», «Приборкання вогню», «Довіра», «Мій ласкавий і ніжний звір», «Майстер і Маргарита». Як режисер спільно з Михайлом Ульяновим зняв другу і третю серії фільму «Брати Карамазови» (першу знімав І. О. Пир'єв, але він помер під час зйомок фільму).

    Був удостоєний Ленінської премії за втілення образу Леніна в радянському кінематографі і театрі протягом ряду років (1976–1982).

    Після смерті Георгія Товстоногова за рішенням колективу став художнім керівником АБВТ.

    Вступив в КПРС в 1946 році. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР (1989–1991) від Союзу театральних діячів СРСР. Очолював Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР. Президент Міжнародної конфедерації театральних союзів (з 1992 року).

    Лауреат Державних премій СРСР і Росії. Герой Соціалістичної Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Лауреат Премії Президента Росії «За внесок у розвиток кіномистецтва» (2000). Лауреат Царськосельської художньої премії (2004). Почесний громадянин Санкт-Петербурга.

    Зібрав велику домашню бібліотеку з історії Росії і Петербурга.

    З дитинства захоплювався спортом. Мав 1-й юнацький розряд з гімнастики. Чудово ходить на лижах, чудово у минулому фехтував. Уболівальник «Зеніту». Багато років був капітаном футбольної команди ВДТ. Помер 27 квітня 2007 в Санкт-Петербурзі після важкої хвороби.

    Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

    У січні 2000 року ім'я «Кирило Лавров» привласнено малій планеті 6764, відкритою Кримською обсерваторією 7 жовтня 1981 року.

    Сім'я[ред. | ред. код]

    Дружина — Миколаєва Валентина Олександрівна. Син — Лавров Сергій Кирилович (1955 р. н.). Дочка — Лаврова Марія Кирилівна (1965 р. н.). Внучка — Семенова Ольга Володимирівна.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Сценографія[ред. | ред. код]

    • Директор
    • Вороги
    • Обрив
    • Шостий поверх
    • Коли квітне акація
    • У пошуках радості
    • П'ять вечорів
    • Океан
    • Горе від розуму
    • Три сестри
    • Піднята цілина
    • Міщани
    • Дядько Ваня
    • На дні
    • Макбет
    • Підступність і любов
    • Ревізор
    • Любов під в'язами
    • Останні
    • Борис Годунов
    • Перед заходом сонця

    Посилання[ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лавров Кирило Юрійович