Лавров Кирило Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кирило Юрійович Лавров
Зображення
Народився 15 вересня 1925(1925-09-15)
Ленінград, РРФСР
Помер 27 квітня 2007(2007-04-27) (81 рік)
Санкт-Петербург, Росія
Рід діяльності: актор
Дружина: Миколаєва Валентина Олександрівна
Діти: син — Сергій (1955),
дочка — Марія (1965)
Нагороди:

Народний артист СРСР Народний артист РРФСР Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації

Герой Соціалістичної Праці
IMDb: ID 0492253
Commons-logo.svg Кирило Юрійович Лавров у Вікісховищі

Кири́ло Ю́рійович Лавро́в (нар. 15 вересня 1925, Ленінград, РРФСР — пом. 27 квітня 2007, Санкт-Петербург, Росія) — видатний радянський та російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1970), Народний артист СРСР (1972).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї народного артиста СРСР, одного з провідних артистів Київського російського театру імені Лесі Українки Юрія Сергійовича Лаврова і ленінградської актриси, читця Ольги Іванівни Гудім-Льовкович. Під час німецько-радянської війни був в евакуації в Кіровськой області і Новосибірську, підлітком працював в радгоспі, токарем на заводі H352 Наркомату боєприпасів.

З 1943 по 1950 рік служив в армії: вчився в Астраханській військово-авіаційній школі механіків, потім п'ять років служив техніком на одному з Курильських островів, обслуговував пікіруючі бомбардувальники «Пе-2». Після демобілізації поступив в трупу київського Театру російської драми імені Лесі Українки.

З 1955 року перейшов в трупу Академічного Великого драматичного театру імені М. Горького. Брав участь в постановках Г. А. Товстоногова «П'ять вечорів», «Лихо з розуму», «Океан», «Міщани», «Ревізор», «Три сестри».

Знімався в головних ролях в кінофільмах «Живі і мертві», «Брати Карамазови», «Приборкання вогню», «Довіра», «Мій ласкавий і ніжний звір», «Майстер і Маргарита». Як режисер спільно з Михайлом Ульяновим зняв другу і третю серії фільму «Брати Карамазови» (першу знімав І. О. Пир'єв, але він помер під час зйомок фільму).

Був удостоєний Ленінської премії за втілення образу Леніна в радянському кінематографі і театрі протягом ряду років (1976–1982).

Після смерті Георгія Товстоногова за рішенням колективу став художнім керівником АБВТ.

Вступив в КПРС в 1946 році. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР (1989–1991) від Союзу театральних діячів СРСР. Очолював Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР. Президент Міжнародної конфедерації театральних союзів (з 1992 року).

Лауреат Державних премій СРСР і Росії. Герой Соціалістичної Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Лауреат Премії Президента Росії «За внесок у розвиток кіномистецтва» (2000). Лауреат Царськосельської художньої премії (2004). Почесний громадянин Санкт-Петербурга.

Зібрав велику домашню бібліотеку з історії Росії і Петербурга.

З дитинства захоплювався спортом. Мав 1-й юнацький розряд з гімнастики. Чудово ходить на лижах, чудово у минулому фехтував. Уболівальник «Зеніту». Багато років був капітаном футбольної команди ВДТ. Помер 27 квітня 2007 в Санкт-Петербурзі після важкої хвороби.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У січні 2000 року ім'я «Кирило Лавров» привласнено малій планеті 6764, відкритою Кримською обсерваторією 7 жовтня 1981 року.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Миколаєва Валентина Олександрівна. Син — Лавров Сергій Кирилович (1955 р. н.). Дочка — Лаврова Марія Кирилівна (1965 р. н.). Внучка — Семенова Ольга Володимирівна.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1955 — Максим Перепелиця
  • 1955 — Васьок Трубачов і його товариші
  • 1956 — Назустріч пісні
  • 1956 — Медовий місяць
  • 1958 — Дорогою безсмертя
  • 1958 — В дні Жовтня
  • 1958 — Андрійко
  • 1959 — Сварка в Лукашах
  • 1960 — Додому
  • 1960 — Повість про молодят
  • 1960 — Третя, патетична
  • 1960 — Дівча, з яким я дружив
  • 1963 — З вечора до полудня
  • 1964 — Женихи і Ножі
  • 1963 — Живі і мертві
  • 1965 — Залп Аврори
  • 1965 — Вірте мені, люди
  • 1967 — Довге щасливе життя
  • 1967–1970 — Штрихи до портрета
  • 1969 — Відплата
  • 1969 — Брати Карамазови
  • 1969 — Наші знайомі
  • 1969 — Нейтральні води
  • 1970 — Чайковській
  • 1970 — Любов Ярова
  • 1971 — Хід білої королеви
  • 1972 — Приборкання вогню— Башкирів
  • 1972 — Міщани
  • 1974 — Океан
  • 1974 — Ще не вечір
  • 1976 — Повість про людське серце
  • 1976 — Довіра
  • 1976 — Звичайний місяць
  • 1978 — Освідчення в коханні
  • 1978 — Мій ласкавий і ніжний звір
  • 1978 — Ярославна, королева Франції — Великий князь Ярослав Мудрий
  • 1979 — Склянка води
  • 1981 — Двадцяте грудня
  • 1982 — Подорож в інше місто
  • 1982 — На Гранатових островах
  • 1982 — Ось знову вікно.
  • 1982 — Каракуми, 45 в тіні
  • 1983 — З життя начальника кримінального розшуку
  • 1983 — Побачення з молодістю
  • 1983 — Магістраль
  • 1983 — Відлуння дальнього вибуху
  • 1984 — Преферанс по п'ятницях
  • 1984 — Три відсотки ризику
  • 1985 — Таємна прогулянка
  • 1985 — З ювілеєм почекаємо
  • 1986 — Червона стріла
  • 1988 — Заборонена зона
  • 1988 — Хліб — іменник
  • 1989 — Благородний розбійник Володимир Дубровській
  • 1991 — Шкура
  • 1991 — Породження пекла
  • 1997 — Шизофренія
  • 1998 — Гірко!
  • 2000 — Ніжний вік
  • 2000 — Забійна сила (Серіал)
  • 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон (Серіал) — Юрій Міхєєв, «Барон»
  • 2001 — Вулиці розбитих ліхтарів
  • 2005 — Майстер і Маргарита (Серіал) — Понтій Пілат

Сценографія[ред.ред. код]

  • Директор
  • Вороги
  • Обрив
  • Шостий поверх
  • Коли квітне акація
  • У пошуках радості
  • П'ять вечорів
  • Океан
  • Горе від розуму
  • Три сестри
  • Піднята цілина
  • Міщани
  • Дядько Ваня
  • На дні
  • Макбет
  • Підступність і любов
  • Ревізор
  • Любов під в'язами
  • Останні
  • Борис Годунов
  • Перед заходом сонця

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лавров Кирило Юрійович