Лаврін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврін
Особове ім'я
По батькові чол Лаврінович
По батькові жін Лаврінівна
Варіанти імені Лаврентій
Споріднені імена Лавр
Похідні прізвища Лавриненко, Лавринчук, Лавринович
Іншими мовами:
Пошук статей
у Вікіпедії
які починаються з імені
містять ім'я

Лаврі́н (засвідчене також «Лаврин», ст.-укр. Лавринъ) — українське ім'я, за походженням є народною формою канонічного імені Лаврентій[1]. Цікаво, що святий з ім'ям «Лаурін» (лат. Laurinus) згадується і у католицьких святцях (14 квітня)[2].

Прізвище[ред. | ред. код]

В історії і літературі часто згадується ім'я Лаврін. Ще розпочинаючи із списків реєстрових козаків часто зустрічається Лаврін, син Лавріна. У той час багато козаків брали прізвище Лавріненко, «син Лавріна».

Як прізвище Лаврін ймовірно формується у 16-17 столітті. Так у населеному пункті Маркопіль Бродівського району Львівської області значна частина населення носять прізвище Лаврін. За переказами у середині 18 ст. Маркопіль переходить від сина Яна ІІІ Собецького Яківа-Людовіка Собецького у власність руського воєводи Речиського. Воєвода для полегшення управління містечком запрошує бурмистром руського боярина Лавріна. У Лавріна народжується 10 синів і з того часу розійшлися по світу Лавріни.

За матеріалами історика Петра Лавренчук-Лаврінчука, швидше за все походження прізвища Лаврін-Лаврінчук давнє українсько-руське. Рід зародився на території Жовкви, Бродів та Ратомщини. Адже там знаходиться у Жовкві храм св. Лаврентія. Принаймні рід Лавріна Ратомського був дуже знатний та багатий. А сам Лаврін та його син Михайло Ратомський були Остерськими старостами та воєводами. Є версія, що до цього роду належить і Лаврін Капуста права рука Богдана Хмельницького, який товаришував ще з батьком Богдана Михайлом Хмельницьким і який теж довгий час перебував у молоді роки на Бродівщині в Жовкві та Ратомщині. Після татарського нашестя осередком роду Лаврінів стали Маркопіль та Підкамінь. Лавріни там живуть і зараз. Нащадки Лаврінів, що живуть на Волині, Віннічині, Рівненщині, Хмельниччині та багато на Київщині і в Білорусі, стали називатись Лаврінчуками-Лавренчуками.

Прізвища записувалися на слух, тому часто змінювалися. Прізвища Лаврін, Лавренчук, Лаврінович брали ті караїми, яких переселив з Криму литовський князь Вітовт: 400 сімей, що були чиновниками та охоронцями Тракайського замку й резиденції у Вільні. Серед оточення Вітовта, Ягайла та інших князів знаходимо писарів та чиновників на прізвище Лаврін. Лавріни русько-караїмського походження були гарними майстрами-будівельниками земельних міст, серед яких є місто Маркопіль[3]. Лаврінів-Лаврінчуків шанували і польські королі, особливо Ян Собеський, який теж пов'язаний із Жовквою та Бродами. Саме він під час експансії на Київщину після створення Речі Посполитої використав рід Лаврінів.

Відомі носії[ред. | ред. код]

Вигадані персонажі

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. Католический календарь: Имена на «Л». kurufin.ru. Европейские имена: Значение и происхождение. Процитовано 12 листопада 2017. 
  3. Рибчинський Олег. Маркопіль — місто з землі. — Незалежний культурологічний часопис Ї. — № 36, 2005. — С. 95-105.