Ладиженська Ольга Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ладиженська Ольга Олександрівна
рос. Óльга Алекса́ндровна Лады́женская
Ladyshenskaya.jpg
Народилася 7 березня 1922(1922-03-07)[1][2]
Кологрив[d], Костромська область, РСФРР
Померла 12 січня 2004(2004-01-12)[2][1] (81 рік)
Санкт-Петербург, Росія
Поховання Комаровське селищне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність математик, викладачка університету
Alma mater механіко-математичний факультет МДУ[d]
Сфера інтересів диференціальне рівняння з частинними похідними, теорія диференціальних рівнянь[d] і математичний аналіз
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Петровський Іван Георгійович[d] і Соболєв Сергій Львович[3]
Аспіранти, докторанти Фадєєв Людвиг Дмитрович[d] і Vladimir Buslaev[d]
Член Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР[4] і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Ладиженська Ольга Олександрівна у Вікісховищі?

Óльга Олександрівна Ладиженська (7 березнь 1922, Кологрив, Костромська губернія, РРФСР, СРСР — 12 січня 2004, Санкт-Петербург) — радянський та російський математик, фахівник в галузі дифференційних рівнянь, академик АН СРСР (1990), академик РАН (1991).

Автор понад двохсот наукових робіт, серед яких шість монографій.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї шкільного вчителя математики, колишнього офіцера російської армії. Її дід по батьковій лінії, Іван Олександрович Ладиженський, був братом відомого російського художника академіка живопису Г. А. Ладиженського.

У 1939 році намагалася поступити до математико-механічного факультету Ленінградського університету (ЛДУ), але не була прийнята, як дочка репресованого (її батько А. І. Ладиженський був розстріляний в 1937 році, дядько — головний інженер заводу «Іжсталь» — Н. І . Ладиженський також репресований і загинув у таборі, згодом про їхні долі було розказано в «Архіпелазі Гулаг» А. І. Солженіцина, а сама вона згадана автором в списку 257 «свідків Архіпелагу»). Поступила в Педагогічний інститут, два курси якого закінчила до початку війни (1941).

У 1943 році поступила на механіко-математичний факультет Московського державного університету, який закінчила з відзнакою в 1947 році (науковий керівник — І. Г. Петровський). В цьому ж році вийшла заміж і переїхала в Ленінград, де закінчила аспірантуру в ЛДУ під керівництвом С. Л. Соболєва. У 1949 році захистила кандидатську дисертацію. У 1950 році перейшла на роботу на фізичний факультет ЛДУ. У 1954 році стала співробітником Ленінградського відділення Математичного інституту ім. В. А. Стеклова АН СРСР (ЛВМІ).

З 1955 року до кінця життя — професор кафедри вищої математики і математичної фізики фізичного факультету ЛДУ. Читала спецкурс «Теорія крайових задач», вела спецсемінар «Нелінійні крайові задачі». З 1962 — завідувач лабораторією математичної фізики помідо РАН.

З 29 грудня 1981 — член-кореспондент АН СРСР по Відділенню математики. З 15 грудня 1990 — академік АН СРСР.

З 1990-го по 1998 рік — президент Санкт-Петербурзького математичного товариства. Почесний член Санкт-Петербурзького математичного товариства.

Член Європейської Академії. Член Національної академії деї Лінчеї (Італія, 1989). Іноземний член Німецької академії природничих наук Леопольдіна (1985) і Американської академії наук і мистецтв в Бостоні (2001). Почесний доктор Боннського університету.

Дітей у О. А. Ладиженської не було

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Математичні роботи О. А. Ладиженської, яка була однією з видатних жінок-математиків XX століття, охоплюють широкий спектр проблем теорії диференціальних рівнянь в приватних похідних, в тому числі рішення 19-ї і 20-ї проблем Гільберта (для рівнянь другого порядку), роботи з теорії стійкості задач гідродинаміки. Висунуті О. А. Ладиженською концепції багато в чому визначили розвиток і сучасний стан математичної фізики.

Праці О. А. Ладиженський широко відомі за кордоном і отримали високу оцінку [2]. Її математичні роботи часто цитуються в англомовній математичній літературі з теорії диференціальних рівнянь з частинними похідними і математичної фізики [3]. Автор понад 250 робіт, в тому числі 6 монографій і підручника «Крайові задачі математичної фізики».

У творчості А. І. Солженіцина[ред. | ред. код]

У «Архіпелазі Гулаг» Олександр Солженіцин включив Ольгу Олександрівну Ладиженську в список 257 свідків, «чиї розповіді, листи, мемуари та поправки використані при створенні цієї книги» [4]. Можливо, з її слів описана доля її батька, кологрівського вчителя А. І. Ладиженського, якого попередив невідомий: «Олександр Іванович, їдь, ти в списках», але він не повірив, залишився і був заарештований через кілька днів [5] і доля її дядька, головного інженера військових іжевських заводів Миколи Івановича Ладиженського, якого спочатку заарештували за те, що вважав суми, відпущені заводу, недостатніми, потім випустили під домашній арешт, бо не було кому працювати, а потім заарештували «за неправильне використання сум», яких так і не вистачило [6].

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  1. Математические вопросы динамики вязкой несжимаемой жидкости. — М.: Государственное издательство физико-математической литературы, 1961.
  2. Краевые задачи математической физики. — М.: Наука, Гл. ред. физико-математической лит-ры, 1973.
  3. with N. Uraltseva. Linear and Quasilinear Elliptic Equations. — Moscow: Izdat. Nauka, 1964; Engl. trans., New York-London: Academic Press, 1968.
  4. The Mathematical Theory of Viscous Incompressible Flow. — Moscow: Gosudarstv. Izdat. Fiz.-Mat. Lit., 1961; Engl. trans., New York-London-Paris: Gordon and Breach, Science Publishers, 1969.
  5. with V. A. Solonnikov and N. N. Uraltseva. Linear and Quasilinear Equations of Parabolic Type. — Moscow: Izdat. Nauka, 1968; Engl. trans., Translations of Mathematical Monographs, Vol. 23. Providence, R.I.: American Mathematical Society, 1967.
  6. Solution ‘in the large’ of the nonstationary boundary value problem for the Navier-Stokes system with two space variables // Comm. Pure Appl. Math., 12 (1959), P. 427—433.

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Премія імені П. Л. Чебишева (спільно з Уральцевой Ніною Миколаївною) (1966) — за роботу «Лінійні і квазілінійні рівняння еліптичного типу»

Державна премія СРСР (1969)

Премія імені С. В. Ковалевської (1992) — за цикл робіт «Аттрактори для напівгруп і еволюційних рівнянь»

ICM Emmy Noether Lecture [en] (1994)

Лекція Джона фон Неймана (1998)

Орден Дружби (1999)

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (2002) — за видатні досягнення в області теорії диференціальних рівнянь в приватних похідних і математичної фізики

Премія Уряду Санкт-Петербурга і Санкт-Петербурзького Наукового центру РАН імені А. Ф. Іоффе

Пам'ять[ред. | ред. код]

Похована на Комаровському селищному кладовищі

У Санкт-Петербурзькому математичному суспільстві заснована стипендія імені О. А. Ладиженський

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]