Ладинський Антонін Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ладинський Антонін Петрович
рос. Ладинский Антонин Петрович
Народився 19 (31) січня 1896(1896-01-31)
Скугри, Порховський повітd, Псковська губернія, Російська імперія
Помер 4 червня 1961(1961-06-04) (65 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія→СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність поет, письменник, прозаїк, перекладач
Мова творів російська
Роки активності з 1925
Жанр історичний роман
Членство СП СРСР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ладинський.

Ладинський Антонін Петрович (рос. Ладинский Антонин Петрович; нар. 19 (31) січня 1896(18960131) — пом. 4 червня 1961, Москва) — російський поет «першої хвилі» еміграції, радянський письменник, перекладач, автор популярних історичних романів про Київську Русь, Римську імперію та Візантію, член Спілки письменників СРСР (1961).

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання[ред. | ред. код]

Народився в селі Общее Поле (або Скугри) Порховського повіту Псковської губернії в родині справника Новоржевського повіту. Після закінчення Псковської гімназії в 1915 р. вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. А вже через рік припинив навчання чрез призов до армії. Пройшов школу прапорщиків в Петергофі.

Білий офіцер[ред. | ред. код]

Під час громадянської війни у званні підпоручика воював у складі Добровольчої армії Антона Денікіна та армії Петра Врангеля. В 1920 році А.Ладинский евакуйований з Криму в госпіталь в Олександрії. В Єгипті працював писарем у Міжнародному суді.

Еміграція[ред. | ред. код]

В 1924 році переїхав до Парижу. Навчався у Сорбонні[1], але через важке фінансове становище достроково його залишив. Працював в періодичних виданнях російської еміграції «Останні новини».

Під час Другої світової війни брав участь в Русі Опору.

В 1946 р. прийняв радянське громадянство і став завідувачем відділу газети «Советский патриот». Після її закриття працював перекладачем у редакції газета «Правда» у Франції, потім — співробітником журналу «Обозрение сторонников мира».

В 1950 році був висланий із Франції за критику уряду. З 1950 до 1955 рр. жив у Дрездені (НДР), де працював коректором і очікував дозволу на в'їзд в СРСР.

Радянський період[ред. | ред. код]

В 1955 р. оселився в Москві, де займався творчістю та перекладом.

В 1961 р. А.Ладинский став членом Союзу письменників СРСР.

Помер 4 червня 1961 р. Урна з прахом похована в колумбарії Новодівичого кладовища у Москві.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші вірші опублікував у 1926 р. у період. виданнях російської еміграції. Першою книгою віршів була «Черное и голубое», що вийшла в 1931 році.

Прозові твори почав друкувати у 1929 році.

Збірники віршів[ред. | ред. код]

  • Чёрное и голубое — Париж, 1931.
  • Северное сердце — Париж, 1934.
  • Стихи о Европе — Париж, 1937.
  • Пять чувств — Париж, 1939.
  • Роза и чума — Париж, 1950.
  • Собрание стихотворений — Москва, 2009. ISBN 978-5-98454-014-8

Нариси[ред. | ред. код]

  • Путешествие в Палестину — Софія, 1937 — про подорожі як кореспондента у Польщу, Чехословаччину, Ліван, Палестину, Туніс та Єгипет.

Історичні романи[ред. | ред. код]

  • В дни Каракаллы (У Франції в 1937 році вийшла під назвою XV легіон, а в Талліні в 1938 році) — Москва, 1961.
  • трилогія про співпрацю Візантії та Київської Русі (1960):
  1. Когда пал Херсонес (У Франції була опублікована в 1938 році під назвою Голуб над Понтом) — Москва, 1959
  2. Анна Ярославна — королева Франции — (1961).
  3. Последний путь Владимира Мономаха — (1966).

Екраїнізації творів[ред. | ред. код]

Роман «Анна Ярославна — королева Франції» (1961) був екранізований в 1978 році під назвою «Ярославна, королева Франції» режисером Ігор Масленников.[2].

Переклади[ред. | ред. код]

Переклав з французької на російську окремі твори П. Бурже, Вольтера, П. Елюара, Антуан де Сент-Екзюпері.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т./ Редкол.: І. О. Дзеверін (відп. ред.) та ін. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. 1995. — Т. 3 (Т. 1 — 1988, А — Г; Т. 2. — 1990, Д — К): К — Н. — 496 с.: іл. — (В опр.). — ISBN 5-88500-023-9 (т. 3).
  2. ↑ Ладинський Антонін Петрович [Архівовано 20 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ладинський_Антонін_Петрович&oldid=41014819