Лазарович Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Лазарович
Микола Васильович Лазарович
Народився17 березня 1963(1963-03-17) (61 рік)
с. Баня-Березів, нині Яблунівська громада, Косівський район, Івано-Франківська область, Україна
Країна УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик
Alma materКам'янець-Подільський педагогічний інститут
Галузьполітичні науки, історія, українознавство
ЗакладЗахідноукраїнський національний університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор політичних наук, кандидат історичних наук
ВійнаВійна на сході України
БатькоВасиль
МатиГанна
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України

Микола Васильович Лазаро́вич (нар. 17 березня 1963, с. Баня-Березів, Україна) — український історик, політолог, громадський діяч, кандидат історичних наук (1996), доктор політичних наук (2014), професор (2016)[1], почесний професор Тернопільського національного економічного університету (2018)[2], заслужений працівник освіти України (2009).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Лазарович народився 17 березня 1963 року в селі Бані-Березовій, нині Яблунівської громади Косівського району Івано-Франківської области України.

Закінчив механічне відділення Коломийського технікуму механічної обробки деревини (1982), Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут (1989, з відзнакою). Працював слюсарем ремонтно-механічної майстерні Берегівського меблевого комбінату (1981—1982, Закарпатська область), старшим майстром ремонтно-механічного цеху Балтського меблевого комбінату (1982), завідувачем бібліотеки Чемеровецького медичного училища (1988), головою профкому (1989—1990), викладачем (1990—1993) Кременецького педагогічного училища імені Тараса Шевченка, від 1993 — в Тернопільській академії народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет): старший викладач (1995—1997), доцент (1997—2005), т. в. о. завідувача (2005—2006), завідувач (2006—2008); член профспілкового комітету (2005—2020); доцент (2008—2014), професор (2014—2019) катедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства; директор Центру інформаційної аналітики (від 2019)[3]; професор (від 2019) катедри інформаційної та соціокультурної діяльності; професор (від 2020) катедри філософії та політології.

У 1982—1984 роках проходив службу в армії. Від 14 лютого 2015[4] до 22 січня 2016 року[5] — доброволець російсько-української війни (позивний «Професор»); старший сержант, командир взводу 14-ї ОМБр Збройних сил України.[6] Вдруге прийшов добровольцем на війну в лютому 2022 (позивний «Васильович»), брав участь у бойових діях на Харківщині і Донеччині та після двох поранень був комісований військово-лікарською комісією влітку 2022 року та восени того ж року повернувся до наукової роботи і викладання[7].

Громадсько-політична діяльність

[ред. | ред. код]

Депутат Кам'янець-Подільської міської ради (1987).

Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.

29 листопада 2018 року взяв участь у встановленні меморіальної дошки в селі Гужівці Чернігівської области на честь місцевого уродженця, учасника підпілля ОУН і УПА, керівника осередку ОУН Василя Теребуна.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений (1986), з дружиною Наталкою виховують сина Олега (нар. 1987).

Доробок

[ред. | ред. код]

Автор понад 570 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 33 монографій, 14-ти видань підручників і навчальних посібників з економічної історії, 19-ти видань — з історії України, 3-х видань — із політичного менеджменту та понад 130 публіцистичних статей, дописів.

Книги та підручники:

  • «Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність» (2000);
  • «Чорна тінь Голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям» (2003);
  • «Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни» (2003);
  • «Гей ви, стрільці січовії» (2004);
  • «Легіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба» (2005);
  • «Економічна історія України» (2004, підручник);
  • «Історія України» (2008);
  • «Історія економіки та економічної думки» (2008);
  • «Ілюстрована історія України» (2007);
  • «Не погасне біль Голодомору» (2007);
  • «Голодомор 1932–1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки» (2008);
  • «Історія України» (2013);
  • «Етнополітика української влади доби національно-визвольних змагань 1917–1921 років» (2013);
  • «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (2018)[8]

Сфера наукових інтересів — політична історія українського національно-визвольного руху 1914—1921 рр., Голодомор 1932—1933 рр., українсько-російські відносини, російсько-українська війна (2014-дотепер)[7].

Головний редактор фахового наукового збірника «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє» (2007—2017). Заступник голови редакційної колегії довідково-біографічного видання «Тернопільський національний економічний університет: історія, звершення, особистості» (2006). Член редколегій, зокрема періодичних видань, як «Evropsky politicky a pravni diskurz» (Брно, Чехія), «Прикарпатський вісник НТШ. Серія : Думка» (Івано-Франківськ), «Вісник Донецького національного університету ім. В. Стуса. Серія: Політологія» (Вінниця); «Гуманітарні студії: історія та педагогіка» (Тернопіль, 2017—2018 рр.); ілюстрованої історії «ЗУНР, 1918—1923» (Львів та Івано-Франківськ); енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»; 4-томної енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923» (Івано-Франківськ, 2018—2021) та інших.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2016 р., протокол № 1/01-П
  2. Рішення Вченої ради Західноукраїнського національного університету від 13 березня 2018 р.
  3. Рішення Вченої ради ЗУНУ (протокол № 10 від 26 червня 2019 р.); Наказ ректора ЗУНУ (№ 462 від 5 липня 2019 р.).
  4. Олійник Д. Професор історії з університету пішов добровольцем з п'ятої спроби [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 березня.
  5. Припис
  6. Ґуґушвілі Т. «Якби не пішов, я б себе не поважав [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.]» // День. — 2015. — 20 березня.
  7. а б Про досвід, здобутий на війні, розповів тернопільський історик і військовий Микола Лазарович. Т1 Новини (укр.). 8 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
  8. Баліцька М. Професор ТНЕУ Микола Лазарович презентував книгу «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (фото) [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2018. — 17 березня.
  9. Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації та обласної ради від 10 грудня 2014 року № 618-од/225а «Про присудження обласних премій в галузі культури за підсумками 2013 року [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]».
  10. Лауреати конкурсу «Людина року — 2015» [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вільне життя. — 2015. — 30 грудня. — С. 3.
  11. 100 кращих тернополян: що скажете? [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Провсе. — 2015. — 15 травня.
  12. Професор з Тернополя Микола Лазарович отримав відзнаку. TeNews (англ.). Процитовано 11 вересня 2022.
  13. Шподарунок Н. «Великого бажайте», панове лауреати! // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2023. — № 13 (5 квіт.). — С. 3.
  14. Цвик О., Максимлюк О. Нагородили перших лауреатів: на Тернопільщині заснували нову відзнаку // Суспільне Новини. — 2023. — 31 березня.
Зовнішні відеофайли
Про важливе. Микола Лазарович на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 27 серпня.
Тема дня — Лазарович (03.09.2015) на YouTube // ТТБ. — 2015. — 3 вересня.
Відверті діалоги — Лазарович на YouTube // ТТБ. — 2015. — 8 грудня.
Про важливе. Микола Лазарович на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 19 жовтня.
Шуптарська І. Арт-терія 211. Лисоня на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 жовтня.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]