Газар Парпеций
| Газар Парпеций | |
|---|---|
| вірм. Ղազար Փարպեցի | |
 Monument_to_Ghazar_Parpetsi_in_Parpi.jpg | |
| Народився |
circa 441-443 or 453[1] Парпі, Айрарат, Велика Вірменія[2] |
| Помер |
Early sixth century Parpi1 |
| Національність | вірмени[2] |
| Діяльність | історик |
| Знання мов | вірменська |
| Magnum opus | History of the Armeniansd |
Газар Парпеці (Парпеций) (вірм. Ղազար Փարպեցի) — вірменський літописець та історик V–VI століття. Мав близькі зв’язки з впливовою шляхетною родиною Мамиконів. Найбільш відомий створенням історії Вірменії приблизно на початку VI століття.
Біографія[ред. | ред. код]
Газар народився в селі Парпі (поблизу міста Аштарак у Вірменії, що знаходилось під владою Сасанідів) і був вихований принцесою з роду Маміконян. {Sfn|Muradyan|2018}} Завдяки зв’язкам, які він підтримував з родиною Маміконян, після поразки вірмен у битві при Аварайрі у 451 році, Газар переїхав до замку Маміконського принца Ашуса в Гугарку, де здобув початкову освіту. Навчаючись у Агана Артструні, подружився з Вааном Маміконяном. Відмінно навчався і з 465 по 470 рік відвідував школу в Константинополі, вивчаючи нові мови, релігію, літературу та класичну філософію.[3] Повернувшись до Вірменії, Газар зайнявся освітньою та духовною діяльністю в місті Ширак, який тоді був у володінні родини Камсаракян. З 484 по 486 роки жив у Сюніку, поки Ваган Мамиконян, якого нещодавно призначили главою марзпанської Вірменії, не запросив його наглядати за реконструкцією монастиря, що будувався у Вагаршапаті. [4] Ваган призначив Газара настоятелем в монастирі, хоча його освіта, а також освітня та духовна політика не сприймались більш консервативними елементами церкви. За звинуваченням в єресі, він був вигнаний з монастиря у 490 році, оселившись у місті Аміда у Візантії.[3]
Згідно з вірменською традицією Газар був похований біля руїн вірменської церкви в каньйоні Парпі, на південь від села Лазрев у Вірменії.[4]
Праці[ред. | ред. код]
Газар найбільш відомий написанням «Історії Вірменії». Після повернення з Аміди в 493 році Ваган Маміконян попросив свого друга написати нову історію Вірменії, починаючи з того місця, де закінчив історик Фавстос Візантійський, тобто з правління царя Арсака II (Аршака II). [3] Історія складається з трьох частин. Перша розповідає про історію Вірменії з середини IV століття та життя у Вірменії під владою Сасанідів до смерті Саака Партева та Месропа Маштоца в середині V століття. Друга стосується подій, що передували битві при Аварайрі, а також її подальших наслідків, а третя — описує Вартананкські війни та підписання Нварсацького договору 484 року. [3] Основними джерелами, які він використовує в історії, є первинні праці інших істориків, Агафангела Вірменського, Корюна та Фавстоса, хоча він, очевидно, використовував праці інших істориків, зокрема «Historia Ecclesiastica» Євсевія Кесарійського.[5]
Переклади[ред. | ред. код]
Переклади англійською[ред. | ред. код]
Історія Вірменії, перекладена англійською Робертом Бедросяном (1980).[6]
Історія Вірменії, перекладена англійською мовою Робертом В. Томсоном (1991).
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Muradyan, 2018.
- ↑ а б Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г Hacikyan, Agop Jack, Gabriel Basmajian, Nourhan Ouzounian and Edward S. Franchuk. The Heritage of Armenian Literature: The Heritage of Armenian Literature: From the Oral Tradition to the Golden Age, vol. 1. Detroit: Wayne State University, 2000, ISBN 0-8143-2815-6.
- ↑ а б Melik-Bakhshyan, Stepan. «Ղազար Փարպեցի» (Ghazar Parpetsi). Soviet Armenian Encyclopedia. vol. vii. Yerevan: Armenian Academy of Sciences, 1981, pp. 19–20.(вірм.)
- ↑ Bedrosian, Robert. Ghazar P'arpec'i's History of the Armenians: Translator's Preface. Robert Bedrosian’s Homepage. New York, 1985. Accessed June 9, 2008.
- ↑ Archive.org
Джерела[ред. | ред. код]
- Muradyan, Gohar (2018). ŁAZAR PʿARPECʿI. Encyclopaedia Iranica.
Посилання[ред. | ред. код]
- Передмова перекладача до англійського перекладу «Історії вірмен».
- Англійський переклад Історії вірмен – дзеркало, якщо основний сайт недоступний
|
