Лаздияй

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаздияй
лит. Lazdijai
лит. Lazdijai
Герб
герб
Лаздияй лит. Lazdijai
Основні дані
54°14′ пн. ш. 23°31′ сх. д. / 54.233° пн. ш. 23.517° сх. д. / 54.233; 23.517
Країна Литва
Регіон Алітуський повіт
Столиця для Лаздийський район, Q9272353? і Q11700954?
Засновано 1561
Перша згадка 1561
Площа 4,8 км²
Населення 4 792 осіб (2010)
· густота 998 осіб/км²
Висота НРМ 126 м і 123 м
Міста-побратими Луків[1], Амбролаурі
Телефонний код (+370) 318
Часовий пояс +2
GeoNames 864486, 597596
Поштові індекси LT-67001
Міська влада
Вебсайт lazdijai.is.lt
Мапа
Лаздияй лит. Lazdijai. Карта розташування: Литва
Лаздияй лит. Lazdijai
Лаздияй
лит. Lazdijai
Лаздияй
лит. Lazdijai (Литва)


CMNS: [[commons:Category:Lazdijai|Лаздияй
лит. Lazdijai]]
у Вікісховищі

Лаздияй (лит. Lazdijai) — місто і міське староство (лит. Lazdijų miesto seniūnija) у південно-західній частині Литви, в Алітуському повіті, адміністративний центр самоврядування Лаздийского району і Лаздияйського староства.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 7 км на схід від кордону з Польщею.

Історія[ред. | ред. код]

Лаздияй був заснований Сигізмундом II Августом у 1570 та отримав Магдебурзьке право від Сигізмунда III Вази у 1587[2]. Під час Другої світової війни Лаздияй перебував під німецькою окупацією з 22 червня 1941 року до 31 липня 1944.

У 1990 Литва проголосила незалежність від СРСР, були встановлені нові пункти пропуску між кордонами Польщі та Литви, а Лаздияй став наглядовим центром, який продовжує регулювати ці операції. Це батьківщина литовського політика та продюсера Арунаса Валінскаса та американського композитора і скрипаля Джозефа Ахрона.

Населення[ред. | ред. код]

У 2001 налічувалося 5140 жителів, в 2009 — 4 781.

Динаміка населення
Год 1800 1897 1823 1959 1970
жителів 1 517 2 538 2 364 3 109 3 842
Рік 1979 1989 2001 2006 2010
жителів 4 364 5 485 5 140 4 914 4 793

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]



  1. http://www.lukow.pl/o-miescie/wspolpraca-zagraniczna
  2. Encyclopedyja Powszechna (Універсальна енциклопедія). том. 17 (пол.). Warszawa: С. Orgelbrand. 1864. с. 655.