Лайков Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лайков Володимир Михайлович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 8 жовтня 1985(1985-10-08)
Голубівка, Дніпропетровська область, УРСР
Смерть 7 червня 2017(2017-06-07) (31 рік)
Кримське, Луганська область, Україна
(загиблий у бою)
Поховання Новомосковський район
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Миха́йлович Лайков (8 жовтня 1985(19851008), с. Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, Українська РСР — 7 червня 2017, с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1985 року в селі Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Під час російської збройної агресії проти України вступив на військову службу за контрактом.

Старший солдат, кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. Брав участь в антитерористичній операції, зокрема в районі «Бахмутської траси» на Луганщині, де 1-6 червня 2017 року штурмові групи 1-го та 2-го батальйонів бригади зайняли район висоти 150,3 і північну околицю села Жолобок[1].

7 червня 2017 року разом з побратимами тримав оборону на взводному опорному пункті між селом Кримське та окупованим Жолобком. Російсько-терористичні війська, намагаючись розширити свій плацдарм біля Жолобка, після безуспішної спроби прориву позиції бригади, відкрили вогонь з артилерії, танків та мінометів. В результаті тривалого та інтенсивного обстрілу старший солдат Лайков загинув близько 11:00 від мінно-вибухової травми, що несумісна з життям[2], ще 8 військовослужбовців дістали поранення[3].

Похований на кладовищі рідного села Голубівки.

Залишились батьки і сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]