Лайош Баттяні
| Лайош Баттяні | |
|---|---|
| угор. Batthyány Lajos | |
 | |
| Час на посаді: | |
| 1848 — 1848 | |
| Народився | 10 лютого 1807 Братислава |
| Помер | 6 жовтня 1849 (42 роки) Пешт |
| Національність | угорець |
|
| |
Граф Лайош Баттяні де Неметуйвар (угор. Németújvári gróf Batthyány Lajos) — угорський політик, голова уряду Угорщини під час Угорського повстання 1848—1849 років.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з магнатського роду Баттяні. Поступив на військову службу, проте вже у 1827 році звільнився, щоб захистити дисертацію по праву в Загребському університеті і особисто зайнятися управлінням своїх маєтків. Через кілька років обраний до Верхньої палати Угорського парламенту і почав брати участь в діяльності національно орієнтованих кіл, які прагнули відокремлення Угорщини від Габсбурзької монархії.
7 квітня 1848 імператор Фердинанд I призначив його першим прем'єр-міністром парламентського уряду Угорщини.
Баттяні виявився здатним лідером, проте був змушений обирати між лояльністю монарху і прихильниками незалежності Угорщини. Баттяні встав на сторону прихильників незалежності і став одним з лідерів революції. Поранений в битві, узятий в полон. За допомогою переданого дружиною кинджала намагався накласти на себе руки (завдавши собі кілька ран в шию), але вижив і на наступний день був розстріляний за звинуваченням у державній зраді. Похований на будапештському цвинтарі Керепеші.
Був одним з трьох угорських патріотів, котрим Ференц Ліст присвятив відомий твір для піаніно «Траурний марш» (Funérailles) з підзаголовком «Жовтень 1849». На його честь названа площа в Буді навпроти будівлі парламенту на березі Дунаю і прилегла станція метро. У 2002 році в Угорщині відкрито Юридичний коледж ім. Баттяні. У радянській літературі про Угорське повстанні 1848—1849 років роль Баттяні, який обіймав ліберально-реформаторські позиції, принижувалася в порівнянні з більш радикальними діячами Кошутом і Петефі.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лайош Баттяни в БСЭ[недоступне посилання з липень 2019]
- Сайт рода Баттяни
- Авербух Р. А. Революция и национально-освободительная война в Венгрии в 1848-49 гг. (М.: Наука. 1965)
- Дьердь Шпира. Четыре судьбы: к истории политической деятельности Сечени, Баттяни, Петефи и Кошута/ перевод с венг. (М.: Прогресс. 1986)
|
