Лайтнін Слім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лайтнін Слім
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Отіс Верріс Гікс
Дата народження 13 березня 1913(1913-03-13)
Місце народження Сент-Луїс, Міссурі
Дата смерті 27 липня 1974(1974-07-27) (61 рік)
Місце смерті Детройт, Мічиган
Громадянство США
Національність афроамериканці
Професія музикант
Співацький голос баритон
Інструменти гітара, вокал
Жанр блюз
Співпраця Слім Гарпо
Лейбли Excello, Stateside, Flyright

Ла́йтнін Слім (англ. Lightnin' Slim), справжнє ім'я От́іс Ве́рріс Гікс (англ. Otis Verries Hicks); 13 березня 1913, Нашвілл, Теннессі — 27 липня 1974, Детройт, Мічиган) — американський блюзовий музикант, представник луїзіанського блюзу (свомп-блюз).

Біографія[ред. | ред. код]

Отіс Верріс Гікс народився 13 березня 1913 року на фермі біля міста Сент-Луїс, Міссурі. У віці 13 років переїхав в Батон-Руж, штат Луїзіана. Від батька отримав перші уроки гри на гітарі, а пізніше від старшого брата Лейфілда. Наприкінці 1940-х років грав у барах Батон-Ружа або в складі гурту Біга Поппа, або сольно.

В 1950-х роках разом з Скулбоєм Клівом (губна гармоніка) виступав в клубах і на радіо. Місцевий диск-жокей Рей «Діггі Ду» Мідерс познайомив Сліма з Джей-Ді Міллером і вмовив його записати музиканта. У 1954 році Слім дебютував на Feature Records Міллера з піснею «Bad Luck Blues». Починаючи з середини 1950-х років записувався впродовж 12 років на лейблі Excello, де часто співпрацював зі своїм родичем Слімом Гарпо і Лейзі Лестером. у 1959 році його сингл «Rooster Blues» посів 23-є місце в чарті R&B Singles журналу «Billboard». «Mean Old Lonesome Train» і «Hoodoo Man Blues» також стали популярними.

Коли інтерес до свомп-блюзу став зникати, Слім залишив музику і почав працювати на ливарному заводі у місті Понтіак, штат Мічиган. Ця робота позначилась на здоров'ї музиканта і в результаті постійного впливу високих температур у Сліма були обпалені руки.

Музикант був заново відкритий Фредом Райфом в 1970 році, у Понтіаку, де той жив у найманій кімнаті в будинку сестри Гарпо. Райф незабаром переконав його повернутися і уклав новий контракт з Excello. Його першим виступом став концерт-возз'єднання з Лейзі Лестером в 1971 році року на фолк-фестивалі Чиказького університету.

У 1970-х роках гастролював в Європі, Великій Британії і виступав на джазовому фестивалі у Монтре у Швейцарії, де йому акомпанував Вісперінг Сміт на гармоніці. Останній раз гастролював у Великій Британії в 1973 році у складі American Blues Legends.

Помер 27 липня 1974 року від раку шлунка у віці 61 року в Детройті, Мічиган.

Дискографія[ред. | ред. код]

Альбоми[ред. | ред. код]

  • Rooster Blues (Excello, 1960)
  • A Long Drink of the Blues (Stateside, 1964); спільний альбом зі Слімом Гарпо
  • Lightnin' Slim's Bell Ringer (Excello, 1965)
  • High and Low Down (Excello, 1971)
  • London Gumbo (Excello, 1972)

Вибрані сингли[ред. | ред. код]

  • «Mean Ole Lonesome Train»/«I'm Grown» (Excello, 1957)
  • «I'm a Rollin' Stone»/«Love Me Mama» (Excello, 1957)
  • «Hoo Doo Blues»/«It's Mighty Crazy» (Excello, 1957)
  • «Rooster Blues»/«G.I. Slim» (Excello, 1959)

Посилання[ред. | ред. код]