Лакове дерево
| Лакове дерево | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Фісташкові (Anacardiaceae) |
| Рід: | Toxicodendron |
| Вид: | Лакове дерево (T. vernicifluum)
|
| Біноміальна назва | |
| Toxicodendron vernicifluum (Stokes) F. Barkley
| |
Лакове дерево (лат. Toxicodendron vernicifluum), відоме також як китайське лакове дерево[1][2][3] — вид рослин з роду Toxicodendron (раніше Rhus verniciflua), який росте в Східній Азії, в регіонах Китаю, Кореї і Японії. Дерева вирощуються заради їх токсичного соку, який використовується як дуже міцні лаки.
Дерева ростуть до 20 м заввишки з великими листками, кожен з яких містить від 7 до 19 листівок (частіше 11-13). Сік містить алергенну сполуку урушіол (C14H18O2), яка отримала свою назву від японської назви цього виду — «Urushi».
Використання[ред. | ред. код]
Сік рослини використовується як лак. Одне дерево дає щорічно від 50 до 100 г лаку і живе довго, досягаючи найбільшої лакопродуктивності в 20-40 років. З плодів добувають рослинний віск.[4] Дає цінну лимонно-жовту деревину з красивим малюнком, стійку проти гниття.[5]
Отримання лаку[ред. | ред. код]
На стовбурі 10-річного дерева роблять від 5 до 10 горизонтальних ліній-надрізів, а потім збирають сірувато-жовтий сік, який виділяється. Сік, званий урушіол, фільтрують. Лакування вимагає «сушки» його в теплій, вологій камері або шафі протягом від 12 до 24 годин, де урушіол полімеризується для формування чіткої, твердої і водонепроникної поверхні. У рідкому стані чи навіть його пари може привести до висипів. Після затвердіння такі реакції можливі, але рідше. Свіжий сік викликає запалення шкіри.[6]
Цей лак — один з найміцніших лаків, яким покривають днища кораблів, дерев'яні і металічні вироби, картон і пап'є-маше.[6] Паперові чашки, чайники, вази і коробки, покриті лаком, такі ж міцні як порцелянові, чи ще міцніші, оскільки не б'ються.[6]
Вироби, покриті цим лаком, можуть бути впізнавані за дуже міцним і глянсовим покриттям. Лак має безліч застосувань, деякі загальні застосування включають в себе посуд, музичні інструменти, авторучки, ювелірні вироби, і луки.
Художнє застосування цього лаку може бути тривалим процесом, бо вимагає багато годин або днів ретельних і повторюваних шарів, плюс сушіння. Лак дуже сильний клей.
Сік збирають влітку. На тверду основу з пап'є-маше, бамбуку чи дерева наносять декілька шарів лаку і дають висохнути в вологому сховищі. Поверхню прикрашають живописом на основі того ж лаку, іноді з додатками пилу золота, срібла або різьблення, інкрустації іншими матеріалами. Лак привабив майстрів Китаю довготривалістю, твердою поверхнею, нездатністю до пошкоджень від температурних коливань чи агресивних чинників середовища, стійкістю до бактеріальних пошкоджень і здатністю до різних технік обробки. Але техніка трудомістка, тривала за часом, вимагає розподілу етапів на декількох майстрів: так, один лаковий келих для вина з датою 4 рік н. е. виробила бригада з семи майстрів.
Листя, насіння і смоли китайського лакового дерева, іноді використовуються в китайській медицині для лікування від внутрішніх паразитів і для зупинки кровотечі.
Див.також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ PLANTS Profile for Toxicodendron vernicifluum (Chinese lacquer). Natural Resources Conservation Service. United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 8 серпня 2011.
- ↑ Yun-Yang, W; Yu-Min, D, Fang-Xing, Y, Ying, X, Rong-Zhi, C, Kennedy, JF (2006 May 30). Purification and characterization of hydrosoluble components from the sap of Chinese lacquer tree Rhus vernicifera. International journal of biological macromolecules. 38 (3-5): 232—40. PMID 16580725.
- ↑ Mabberley, D.J. (2002). The plant-book: A portable dictionary of the vascular plants (вид. 2nd). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press. с. 286. ISBN 978-0-521-41421-0. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 13 серпня 2012.
- ↑ Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва - Ленинград : Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934. [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ [[Большая советская энциклопедия]]. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978. (рос.). Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ а б в (рос.)Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с.
|
| ||||||||