Лаконська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаконська війна
Південний Пелопонес

Південний Пелопонес
Дата: 195 рік до н. е.
Місце: Лаконія і Арголіда
Привід: Аргос захоплений Спартою:
Результат: Перемога Риму й Ахейського союзу
Територіальні зміни: Аргос відійшов до Ахейського союзу
Лаконські прибережні міста стали незалежними і утворили Союз вільних лаконців
Сторони
Coloured Lambda.png Спарта
Дорійські критяни,
Аргос
Vexilloid of the Roman Empire.svg Рим
Ахейський союз
Vergina sun.svg Македонія
Пергам
Родос
Командувачі
Coloured Lambda.png Набіс
Coloured Lambda.png Піфагор
Coloured Lambda.png Дексагорид
Coloured Lambda.png Горгоп
Vexilloid of the Roman Empire.svg Тіт Квінкцій Фламінін
Евмен II
Арістен
Військові сили
понад 30 000[1] ~50,000,[2]
98 кораблів

Лаконська війна, або Війна проти Набіса — війна 195 до н. е. між спартанцями на чолі із царем Набісом і коаліції Риму, Ахейського союзу, Пергама, Родосу і Македонії.

Хід війни[ред. | ред. код]

Після закінчення Другої Македонської війни Ахейський союз негайно почав діяти проти Спарти і зажадав від греків, а головне — від римлян, представником яких був у даний момент переможець Тит Квінкцій, щоб вони, під приводом звільнення грецьких міст від тиранії, оголосили Набісу війну. У 195 році до н. е.. об'єднана римсько-ахейская армія, посилена військовими контингентами багатьох міст Греції, на чолі з Титом Квінкціем рушила на Спарту. Перевага в чисельності воїнів у римського полководця над Набісом була занадто велика. У самої Спарти відбулася битва, в якій лакедемоняни були відкинуті назад до міста. Трохи постоявши табором недалеко від Спарти, Тит Квінкцій повів армію вздовж Еврота на південь, плюндруючи країну. У той же час римський флот на чолі римського полководця Луція Квінкція разом з грецькими союзниками підійшов до головного і стратегічно важливого порту Спарти Гітію. Обкладена як з моря так і з суші,Гітій стійко тримався, але, бачачи безнадійність становища, незабаром капітулював.

Відрізавши Набіса від моря, Тит Квінкцій, маючи близько п'ятдесяти тисяч воїнів, взяв Спарту в кільце. Переговори між обома сторонами не пройшли успішно, і союзна армія обрушилася на спартанців з усіх боків одночасно. Битва була жорстокою і наполегливої, в деяких фортечних укріплень утворилися проломи, куди і кинулися римляни. Лакедемоняни трималися з усіх сил, але римляни повільно просувалися вглиб міста. Крім опору воїнів-спартанців, з дахів будинків на легіонерів скидали черепицю люди похилого віку й жінки. Становище Спарти врятував полководець Набіса Піфагор, який створив біля пролому стіни пожежу. Побоюючись оточення і загибелі, римляни відступили з міста. Незважаючи на стійкий опір, протистояти таким великим силам Набіс не міг і змушений був укласти мир, вигідний Ахейському союзу і Риму.

Наслідки війни[ред. | ред. код]

За мирним договором, Спарта втрачала Аргос, всі підвладні їй міста на узбережжі Пелопоннесу, володіння на Криті. Володіння Набіса тепер обмежувалися тільки Спартою, але вже в 192 році до н. е. тиран Лакедемону знову виступив проти ахейців. Спартанці штурмом повернули фортецю Гітій і мали успіх проти ахейців в морському бою, але на цьому підйом Набіса закінчився, він був розбитий недалеко від Спарти Філопеменом. Спроба Набіса в майбутньому взяти реванш не відбулася, під час військового огляду свого війська тиран був зрадницьки убитий своїми союзниками етолійцями. Спарта, царська влада в якій була остаточно скасована, в черговий раз була приєднана до Ахейського союзу. Одночасно зі Спартою до Союзу були приєднані Еліда і Мессенія. Таким чином, до Ахейського союзу увійшов весь Пелопоннес. Слід зауважити, що перебування у складі Союзу було важким для Спарти, в якій неодноразово проходили виступи проти ахейців. Після чергової заколоту в 188 році до н. е., Спарта була суворо покарана Філопеменом — міські стіни знесли, старі порядки Лікурга були скасовані, були введені ахейськіх порядки, більша частина Лаконіки віддана у володіння Мегалополісу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Holleaux, Rome and the Mediterranean; 218-133 B.C, 190
  2. Holleaux,Rome and the Mediterranean; 218-133 B.C, 191

Література[ред. | ред. код]

  • Ernst Baltrusch, (1998). Sparta. Munich: C.H. Beck. ISBN 3-406-41883-X
  • Paul Cartledge and Antony Spawforth, (2002). Hellenistic and Roman Sparta: A tale of two cities. London: Routledge. ISBN 0-415-26277-1
  • Peter Green, (1990). Alexander to Actium: The Historical Evolution of the Hellenistic Age, (2nd edition). Los Angeles: University of California Press. ISBN 0-500-01485-X.
  • Erich Gruen, (1984). The Hellenistic World and the Coming of Rome. Los Angeles: University of California Press. ISBN 0-520-05737-6
  • Maurice Holleaux, (1930). Cambridge Ancient History: Rome and the Mediterranean; 218–133 B.C., (1st edition) Vol VIII. Los Angeles: Cambridge University Press.
  • William Smith, (1873). Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. London: John Murray.
  • John Warry (1995; edition 2006). Warfare in the Classical World London (UK), University of Oklahoma Press , Norman Publishing Division of the University by special arrangement with Salamander Books Ltd. ISBN 0-8061-2794-5