Лалібела
| Місто
Лалібела
ላሊበላ  Координати 12°01′53″ пн. ш. 39°02′28″ сх. д.H G O
|
Лалібела — місто на півночі Ефіопії. Одне зі святих місць країни, що за значенням поступається тільки Аксуму, центр паломництва населення країни. На відміну від Аксума, майже всі жителі Лалібели є християнами ефіопської православної церкви. Лалібела мала стати Новим Єрусалимом у відповідь на захоплення Єрусалима мусульманами, тому багато з історичних будівель міста мають назву й конструкцію будівель Єрусалима.
Місто лежить у зоні Симен-Уолло регіону Амхара на висоті 2500 метрів над рівнем моря. За даними Центрального статистичного агентства, 2005 року населення міста налічувало близько 14 668 осіб[1]. За даними національного перепису 1994 року, населення міста становило 8484 особи.
Історія[ред. | ред. код]
За часів правління Святого Гебре Мескеля Лалібели (з династії Загве) сучасне місто Лалібела було відоме під іменем Роха. Цар-праведник отримав своє ім'я завдяки бджолиному рою, який, за легендою, оточив його при народженні. Його мати розцінила це як знак того, що він стане царем Ефіопії. Назви деяких місць у сучасному місті й загальний вигляд самих, висічених у суцільному камені, церков повторюють назви й обриси будівель, які цар Лалібела бачив під час свого перебування в Єрусалимі та у Святій землі в юнацтві.
Лалібела, побачивши Єрусалим, спробував збудувати новий Єрусалим як свою столицю у відповідь на захоплення старого Єрусалима мусульманами 1187 року. Саме тому багато об'єктів у місті мають біблейські назви: навіть річку, що протікає містом, називають Йорданом. Місто залишалося столицею Ефіопії з кінця XII століття й упродовж XIII.
Першим з європейців церкви Лалібели побачив португальський мандрівник Перу да Ковільян (1460–1526). Серед перших європейців, хто побував у Лалібелі, був і португальський священик Франсішку Алваріш (1465—1540), який супроводжував посла Португалії під час відвідування останнім Лібне Дингиля у 1520-х роках[2].
Відповідно до «Футух аль-Хабаса» (Futuh al-Habasa) Сіхаба ад-Діна Ахмада, Ахмед Гран спалив один із храмів Лалібели під час свого вторгнення до Ефіопії[3].
| Скельні церкви у Лалібелі | |
|---|---|
| Rock-Hewn Churches, Lalibela * | |
| * Назва в офіційному англомовному списку | |
|
| |
 Світова спадщина  | |
 Вид на Бет Ґіорґіс згори | |
| 12°01′57″ пн. ш. 39°02′35″ сх. д. / 12.03250000000000064° пн. ш. 39.04333299999999696° сх. д. | |
| Країна |
 Ефіопія |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iii |
| Об'єкт № | 18 |
| Регіон ЮНЕСКО | Африка |
| Історія реєстрації | |
| Зареєстровано: | 1978 (2 сесія) |
|
| |
| Лалібела у Вікісховищі? | |
Місто відоме у всьому світі своїми монолітними церквами, що відіграють важливу роль в історії скельної архітектури. Хоча дати будівництва церков точно не відомі, вважається, що більшість із них було зведено за часів правління Лалібели, а саме — упродовж XII—XIII століть. Разом налічується 13 церков, об'єднаних у чотири групи:
- Північна група: Бет Медхане Алем, місце розташування хреста Лалібели, вважається найбільшою монолітною церквою у світі, можливо копіює церкву Святої Марії Сіонської в Аксумі. Поєднана з церквами Бете-Мар'ям[fr] (можливо, найстарішою з тих церков), Бете-Голгофа (відома своїми витворами мистецтва, за деякими даними, там розташована могила царя Лалібели), каплицею Селассіє та могилою Адама.
- Західна група: Бет Гіоргіс, що вважається найбільш витонченою церквою й такою, що збереглась найкраще.
- Східна група: Бет Амануель (можливо, колишня царська каплиця), Бет Меркоріос (може бути колишньою в'язницею), Бет Абба Лібанос і Бет Габріель-Руфаель (можливо, колишній царський палац), поєднана зі святою царською пекарнею.
- Ще далі розташовані монастир Ашетан Мар'ям і церква Ємрегана Крестос (можливо, XI століття, збудована в аксумському стилі, але в печері).
Щодо часу будівництва деяких церков є різні думки. Девід Бакстон установив загальновизнану хронологію[4]". Оскільки на висікання в тілі скелі мало піти більше часу, ніж кілька десятиліть правління царя Лалібели, Бакстон припустив, що роботи тривали й у XIV столітті[5].
Церкви також є значним досягненням інженерної думки, враховуючи, що всі вони пов'язані з водою (яка наповнює криниці поряд із багатьма церквами), використовують артезіанську геологічну систему, що подає воду на верхівку гірського хребта, де лежить місто[6].
Побут[ред. | ред. код]
У Лалібелі також розташовані аеропорт (ICAO code HALL, IATA HLL), великий ринок, дві школи й лікарня.
У творах мистецтва[ред. | ред. код]
- Лалібела згадується як «місто священиків і висічених у камені церков» у науково-фантастичному романі «My Soul to Keep» Тананаріве Дуе.
- Книга «Тяжкий хрест Лалібели» Олександра Власова видана у Челябінську[7].
Галерея[ред. | ред. код]
Церква Спасителя Світу
Св. Амануель, можливо, колишня царська каплиця
Ритуальні барабани біля бічного входу до церкви Св. Георгія
Бет Абба Лібанос
Церква Святої Марії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ CSA 2005 National Statistics
- ↑ Francisco Alvarez, The Prester John of the Indies translated by C.F. Beckingham and G.W.B. Huntingford (Cambridge: Hakluyt Society, 1961), стор. 226
- ↑ Sihab ad-Din Ahmad bin 'Abd al-Qader, Futuh al-Habasa: The conquest of Ethiopia, translated by Paul Lester Stenhouse with annotations by Richard Pankhurst (Hollywood: Tsehai, 2003), стор. 346
- ↑ «two of them follow, with great fidelity of detail, the tradition represented by Debra Damo as modified at Yemrahana Kristos.» David Buxton, The Abyssinians (New York: Praeger, 1970), стор. 110
- ↑ Buxton, The Abyssinians, стор. 108
- ↑ Mark Jarzombek, "Lalibela and Libanos, the King and the Hydro-Engineer of the 13th Century, " Thresholds, стор. 78-82
- ↑ Тайна «Хреста Лалібели»
Джерела[ред. | ред. код]
- Легенди Лалібели
- Ethiopian Treasures — Zagwe Dynasty, Rock-hewn Churches — Lalibela (англ.)
- Lalibela, a city carved from legend (англ.)
- www.imperialethiopia.org/history2.htm (англ.)
- History of Lalibela churches (англ.)
- UNESCO World Heritage Site (англ.)(фр.)
- Lalibela site page in the Aluka digital library (англ.)
| ||||||||||
