Лалібела
| Місто
Лалібела
ላሊበላ  Координати 12°01′53″ пн. ш. 39°02′28″ сх. д.H G O
|
Лалібела — місто на півночі Ефіопії. Одне зі святих міст країни, що за значенням поступається тільки Аксуму, центр паломництва населення країни. На відміну від Аксума, майже всі жителі Лалібели є християнами ефіопської православної церкви. За задумом Святого Гебре Мескеля Лалібели місто мало стати Новим Єрусалимом, тому багато з історичних будівель міста мають назву й конструкцію будівель Єрусалима.
За даними Центрального статистичного агентства, 2005 року населення міста налічувало близько 14 668 осіб[1]. За даними національного перепису 1994 року, населення міста становило 8484 особи.
Географія[ред. | ред. код]
Місто лежить у зоні Симен-Уолло регіону Амхара на висоті 2500 метрів над рівнем моря.
Клімат[ред. | ред. код]
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується океанічним кліматом субтропічних нагір'їв. Найтепліший місяць — травень із середньою температурою 16.7 °C (62.1 °F). Найхолодніший місяць — грудень, із середньою температурою 12.6 °С (54.7 °F).[2]
| Клімат Лалібели | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середня температура, °C | 13,3 | 14,6 | 15,7 | 16,3 | 16,7 | 16,6 | 14,9 | 14,4 | 14,4 | 13,6 | 12,9 | 12,6 | 14,7 |
| Норма опадів, мм | 13.1 | 28.2 | 55 | 83.1 | 84.2 | 73.5 | 281.4 | 295.2 | 127.7 | 51.5 | 28.1 | 21.1 | 1142.1 |
| Днів з опадами | 3,3 | 3,9 | 5 | 7,3 | 9,5 | 10,8 | 10,9 | 12,9 | 9,8 | 6,1 | 3,4 | 2,8 | 85,7 |
| Вологість повітря, % | 51.4 | 48.5 | 48.3 | 52.8 | 57.4 | 57.8 | 70.2 | 72.6 | 63.3 | 63.9 | 61.5 | 57.1 | 58.7 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
До часів правління Гебре Мескеля Лалібели місто було відоме під іменем Роха. Цар-праведник отримав своє ім'я завдяки бджолиному рою, який, за легендою, оточив його при народженні. Його мати розцінила це як знак того, що він стане царем Ефіопії. Назви деяких місць у сучасному місті й загальний вигляд самих, висічених у суцільному камені, церков повторюють назви й обриси будівель, які цар Лалібела бачив під час свого перебування в Єрусалимі та у Святій землі в юнацтві.
Прагнучи усамостійнити ефіопську церкву і вивести її з-під влади Александрійського патріарха, Лалібела вирішив збудувати на батьківщині новий Єрусалим, який відповідав би його власним уявленням про «святий град»[3]. Саме тому багато об'єктів у місті мають біблейські назви: навіть річку, що протікає містом, називають Йорданом.
Місто залишалося столицею Ефіопії з кінця XII століття й упродовж XIII.
Першим з європейців церкви Лалібели побачив португальський мандрівник Перу да Ковільян (1460–1526). Серед перших європейців, хто побував у Лалібелі, був і португальський священик Франсішку Алваріш (1465—1540), який супроводжував посла Португалії під час відвідування останнім Лібне Дингиля у 1520-х роках[4].
Відповідно до «Футух аль-Хабаса» (Futuh al-Habasa) Сіхаба ад-Діна Ахмада, Ахмед Гран спалив один із храмів Лалібели під час свого вторгнення до Ефіопії[5].
| Скельні церкви у Лалібелі | |
|---|---|
| Rock-Hewn Churches, Lalibela [6] | |
| Світова спадщина | |
 Вид на Бет Ґіорґіс згори | |
| 12°02′08″ пн. ш. 39°02′46″ сх. д. / 12.035561000027776402° пн. ш. 39.04620300002777356° сх. д. | |
| Країна |
 Ефіопія |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iii |
| Об'єкт № | 18 |
| Регіон | Африка |
| Зареєстровано: | 1978 (2 сесія) |
|
| |
 | |
 Лалібела у Вікісховищі | |
Місто відоме у всьому світі своїми монолітними церквами, що відіграють важливу роль в історії скельної архітектури. Хоча дати будівництва церков точно не відомі, вважається, що більшість із них було зведено за часів правління Лалібели, а саме — упродовж XII—XIII століть. Разом налічується 13 церков, об'єднаних у чотири групи:
- Північна група: Бет Медхане Алем, місце розташування хреста Лалібели, вважається найбільшою монолітною церквою у світі, можливо копіює церкву Святої Марії Сіонської в Аксумі. Поєднана з церквами Бете-Мар'ям[fr] (можливо, найстарішою з тих церков), Бете-Голгофа (відома своїми витворами мистецтва, за деякими даними, там розташована могила царя Лалібели), каплицею Селассіє та могилою Адама.
- Західна група: Бет Гіоргіс, що вважається найбільш витонченою церквою й такою, що збереглась найкраще.
- Східна група: Бет Амануель (можливо, колишня царська каплиця), Бет Меркоріос (може бути колишньою в'язницею), Бет Абба Лібанос і Бет Габріель-Руфаель (можливо, колишній царський палац), поєднана зі святою царською пекарнею.
- Ще далі розташовані монастир Ашетан Мар'ям і церква Ємрегана Крестос (можливо, XI століття, збудована в аксумському стилі, але в печері).
Щодо часу будівництва деяких церков є різні думки. Девід Бакстон установив загальновизнану хронологію[7]". Оскільки на висікання в тілі скелі мало піти більше часу, ніж кілька десятиліть правління царя Лалібели, Бакстон припустив, що роботи тривали й у XIV столітті[8].
Церкви також є значним досягненням інженерної думки, враховуючи, що всі вони пов'язані з водою (яка наповнює криниці поряд із багатьма церквами), використовують артезіанську геологічну систему, що подає воду на верхівку гірського хребта, де лежить місто[9].
Побут[ред. | ред. код]
У Лалібелі також розташовані аеропорт (ICAO code HALL, IATA HLL), великий ринок, дві школи й лікарня.
У творах мистецтва[ред. | ред. код]
- Лалібела згадується як «місто священиків і висічених у камені церков» у науково-фантастичному романі «My Soul to Keep» Тананаріве Дуе.
- Книга «Тяжкий хрест Лалібели» Олександра Власова видана у Челябінську[10].
Галерея[ред. | ред. код]
Церква Спасителя Світу
Св. Амануель, можливо, колишня царська каплиця
Ритуальні барабани біля бічного входу до церкви Св. Георгія
Бет Абба Лібанос
Церква Святої Марії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ CSA 2005 National Statistics. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 1 червня 2015.
- ↑ Клімат Лалібели. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
- ↑ Олексій Мустафін. Єрусалим у серці Африки. Історична правда. 2019-09-17. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Francisco Alvarez, The Prester John of the Indies translated by C.F. Beckingham and G.W.B. Huntingford (Cambridge: Hakluyt Society, 1961), стор. 226
- ↑ Sihab ad-Din Ahmad bin 'Abd al-Qader, Futuh al-Habasa: The conquest of Ethiopia, translated by Paul Lester Stenhouse with annotations by Richard Pankhurst (Hollywood: Tsehai, 2003), стор. 346
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ «two of them follow, with great fidelity of detail, the tradition represented by Debra Damo as modified at Yemrahana Kristos.» David Buxton, The Abyssinians (New York: Praeger, 1970), стор. 110
- ↑ Buxton, The Abyssinians, стор. 108
- ↑ Mark Jarzombek, "Lalibela and Libanos, the King and the Hydro-Engineer of the 13th Century, " Thresholds, стор. 78-82
- ↑ Тайна «Хреста Лалібели». Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 1 червня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Легенди Лалібели[недоступне посилання з квітня 2019]
- Ethiopian Treasures — Zagwe Dynasty, Rock-hewn Churches — Lalibela [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Lalibela, a city carved from legend [Архівовано 12 листопада 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- www.imperialethiopia.org/history2.htm (англ.)
- History of Lalibela churches (англ.)
- UNESCO World Heritage Site [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)(фр.)
- Lalibela site page in the Aluka digital library (англ.)
| ||||||||||
