Лампа зворотної хвилі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лампа зворотної хвилі (ЛЗХ) — електровакуумний прилад, в якому для генерування електромагнітних коливань НВЧ використовується взаємодія електронного потоку з електромагнітною хвилею, що біжить по уповільненій системі в напрямку, протилежному напрямку руху електронів (на відміну від лампи біжучої хвилі (ЛБХ)).

ЛЗХ

Вступ[ред. | ред. код]

Перші відомості про розробки ЛЗХ з'явилися в 1948 році в СРСР, розробка велася М. Ф. Стельмахом і його співробітниками. Пізніше в 1952 році в США. Одним із творців ЛЗХ є Рудольф Компфнер (Rudolf Kompfner).

Лампи зворотної хвилі поділяються на два класи: ЛЗХ типу О і ЛЗХ типу М. У приладах типу О відбувається перетворення кінетичної енергії електронів в енергію НВЧ поля в результаті гальмування електронів цим полем. У приладах типу М в енергію НВЧ поля переходить потенційна енергія електронів, що зміщуються в результаті багаторазового гальмування і розгону від катода до анода. Середня кінетична енергія при цьому залишається незмінною.

Лампу зворотної хвилі типу «M» іноді називають карцінотроном (або карсінотроном)[1]. Найчастіше таку назву можна зустріти в зарубіжній літературі.

Лампа зворотної хвилі типу О[ред. | ред. код]

Пристрій і принцип дії[ред. | ред. код]

Файл:BWO.png
Пристрій ЛЗХ типу О

Електронна гармата створює пучок електронів, що рухається до колектора. Заданий поперечний переріз пучка зберігається постійним за допомогою фокусуючої системи. Припустимо, що з боку колектора в уповільнену систему ЛЗХ введений НВЧ сигнал, тобто вздовж уповільненої системи справа наліво рухається хвиля з груповою швидкістю vгр.

Якби уповільнена система була однорідною, і поле її не містило би просторових неоднорідностей, то фазова швидкість хвилі була б спрямована так само, як і групова, тобто назустріч руху електронів. Обмін енергією між НВЧ-хвилею і пучком електронів мав би бути відсутнім.

Якщо уповільнена система має періодичну структуру, то електромагнітне поле в ній можна розглядати як суму нескінченної кількості коливань (мод) з різними частотами. Фазові швидкості цих мод можуть бути спрямовані як в сторону руху енергії (прямі хвилі), так і в протилежну сторону (зворотні хвилі). Можна підібрати прискорену напругу () для пучка електронів так, щоб забезпечити синхронізм між електронами і однією з уповільнених зворотних хвиль '(V eVф).

Тоді електрони, по черзі проходячи повз неоднорідності, зустрічають гальмуюче електричне поле (фазу) високочастотного коливання, що призводить до того, що частина кінетичної енергії пучка передається НВЧ-полю уповільнюючої системи. При цьому електронний потік модулюється за швидкостями електронів, що призводить до модуляції густини об'ємного заряду електронного потоку (швидкі електрони наздоганяють повільні). Цей модульований потік, рухаючись у напрямку до колектора, наводить в уповільнюючій системі високочастотний струм. Але енергія хвилі, з якою взаємодіють електрони, рухається назустріч електронному потоку. В результаті на виході уповільненої системи поблизу електронної гармати утворюється поле, яке перевищує початковий сигнал. Лампа набуває властивостей автогенератора .

Таким чином, електронний пучок грає в ЛЗХ подвійну роль — як джерело енергії і як ланка, по якій здійснюється позитивний зворотний зв'язок. Цей зв'язок властивий самому принципу ЛЗХ і принципово неможливо усунути, на відміну від інших генераторів НВЧ.

При зміні частоти ЛЗХ НВЧ-хвиля може відбиватися від навантаження і йти назад в уповільнену систему. Ця відбита хвиля може взаємодіяти з електронним потоком, що буде призводити до зміни вихідної потужності. Для усунення цих ефектів на кінці уповільненої системи, зверненому до колектора включають самоузгоджене навантаження (поглинач).

Параметри і характеристики[ред. | ред. код]

Діапазон частот[ред. | ред. код]

Частота коливань ЛЗХ залежить від напруги , прикладеної між уповільнюючою системою і катодом. Сучасні (2005 рік) ЛЗХ покривають діапазон частот від одиниць ГГц до одиниць ТГц.

Ширина діапазону електронної перебудови частот характеризується або коефіцієнтом перекриття діапазону

або відносною величиною, вираженою в відсотках

де і  — максимальна і мінімальна частоти діапазону електронної перебудови.

типові значення  — 1,5 ÷ 2.

Крутизна електронної перебудови частоти[ред. | ред. код]

Залежність частоти випромінювання від напруги в уповільнюючій системі ЛЗХ має нелінійний характер. Це пов'язано з тим, що швидкість електронів в потоці пропорційна квадратному кореню напруги в уповільнюючій системі.

При заданих геометричних розмірах уповільнюючої системи частота генеруючих коливань однозначно визначається величиною напруги в уповільнюючій системі:

, де α і β залежать тільки від геометричних параметрів.

Крутизна електронної перебудови частоти ЛЗХ збільшується при зменшенні напруги в уповільнюючій системі. При однакових межах зміни напруги в уповільнюючій системі більшу крутизну перебудови мають більш високочастотні ЛЗХ. Крутизна перебудови для ЛЗХ міліметрового діапазону становить десятки мегагерц на вольт, для ЛЗХ сантиметрового діапазону — кілька мегагерц на вольт.

Вихідна потужність[ред. | ред. код]

Вихідна потужність коливань ЛЗХ приблизно пропорційна величині напруги в уповільненій системі та різниці між робочим і пусковим значеннями струму електронного пучка:

, де  — коефіцієнт пропорційності,  — струм електронного променя,  — пусковий струм — мінімальне значення струму електронного променя, при якому виникає генерація.

Зазвичай вихідна потужність випромінювання ЛЗХ становить від декількох мілліват до декількох ват.

Файл:BWO power.svg
Залежність потужності ЛЗХ від напруги на уповільненій системі

Залежність потужності випромінювання від напруги в уповільнюючій системі показана на малюнку. Вихідна потужність ЛЗХ збільшується за рахунок зростання потужності, що підводиться . Однак після деякого значення відбувається зменшення вихідної потужності, пов'язане зі зменшенням різниці між робочим і пусковим значеннями струму електронного пучка .

Теоретична залежність вихідної потужності від напруги в уповільнюючій системі показана на малюнку пунктирною лінією. Але реальна залежність потужності (суцільна лінія) має набагато більш порізаний характер. Головною причиною цього є

Ступінь нерівномірності кривої вихідної потужності ЛЗХ зазвичай оцінюється величиною перепаду цієї потужності в діапазоні електронної перебудови:

Максимальний коефіцієнт корисної дії не перевищує в ЛЗХ типу Про декількох відсотків.

Спектр коливань[ред. | ред. код]

Коливання ЛЗХ, як і інших типів НВЧ генераторів, не є монохроматичним. Розширення спектральної лінії обумовлене випадковою модуляцією, що є наслідком дискретного характеру струму електронного променя, ефекта розподілу струму променя між окремими електродами і елементами сповільнює системи, ефекту мерехтіння катода і інших причин.

Однак в ЛЗХ з магнітним фокусуванням, як і в інших НВЧ приладах типу О, також спостерігається значна періодична модуляція амплітуди і частоти коливань. Однією з причин такої модуляції є релаксаційні коливання, що виникають в електронному потоці в районі електронної гармати.

Також причиною модуляції може бути нестабільність джерела живлення ЛЗХ. Оскільки потужність ЛЗХ може дуже сильно залежати від напруги в уповільненій системі, навіть незначна зміна напруги може призводити до великої модуляції вихідної потужності ЛЗХ.

ККД[ред. | ред. код]

Максимальний коефіцієнт корисної дії в ЛЗХ типу О не перевищує декількох відсотків.

Лампа зворотної хвилі типу М[ред. | ред. код]

Відмінність від лампи зворотної хвилі типу О[ред. | ред. код]

У ЛЗХ типу О електрони передають полю свою надлишкову кінетичну енергію, яка відповідає різниці швидкостей електронів і хвилі. ККД обмежений допустимою різницею зазначених швидкостей. Навпаки, в ЛЗХ типу М кінетична енергія електронів, не змінюється, а змінюється потенційна енергія і перетворюється на енергію НВЧ поля.

Крім того, в ЛЗХ типу М найбільш сприятлива взаємодія потоку електронів і НВЧ поля відбувається при точній рівності середньої швидкості електронів і фазової швидкості хвилі (Ve = Vф), в той час як для передачі енергії в ЛЗХ типу О вимагається, щоб електрони рухалися трохи швидше хвилі.

Пристрій і принцип дії[ред. | ред. код]

Файл:BWO M.png
Пристрій ЛЗХ типу М

Інжекторний пристрій створює потік електронів, який рухається до колектора. Електронний потік створює в уповільнюючій системі наведений струм і електромагнітне поле просторових гармонік. Якщо струм променя (потоку електронів) досить великий (більше пускового), на одній з просторових гармонік, для якої виконана умова фазового синхронізму (Ve = Vф), починається взаємодія електронного потоку з полем хвилі, при якому в гальмуючих напівперіодах електричного поля гармоніки буде відбуватися збільшення її енергії за рахунок зменшення потенційної енергії електронів. Електронний потік в ЛЗХ типу М взаємодіє зі зворотніми просторовими гармоніками, для яких напрям фазової і групової швидкостей протилежні, тому електрони рухаються до колектора, а енергія хвилі їм назустріч — до хвильового виходу приладу. В результаті виникає позитивний зворотний зв'язок між полем хвилі і електронним потоком, при якому хвиля, віддає частину своєї енергії на групування електронів, і набуває більшу її кількість за рахунок зменшення потенційної енергії згрупованих електронів.

Параметри і характеристики[ред. | ред. код]

Діапазон частот[ред. | ред. код]

В ЛЗХ типу О частота випромінювання залежить від напруги в уповільнюючій системі. Зазвичай ЛЗХ типу М використовуються в діапазоні частот від 200 МГц до 20 ГГц з діапазоном електронної перебудови частоти до 40 %.

Крутизна електронної перебудови частоти[ред. | ред. код]

На відміну від ЛЗХ типу О в ЛЗХ типу М швидкість електронів в прямо пропорційна (напрузі в уповільнюючій системі). Тому в ЛЗХ типу М для досягнення однакового з ЛЗХ типу О перекриття частотного діапазону потрібна менша зміна .

Вихідна потужність[ред. | ред. код]

Сучасні генератори на ЛЗХ типу М здатні забезпечувати вихідну потужність у безперервному режимі порядку десятків кіловат в дециметровому і одиниць кіловат в сантиметровому діапазонах. В даний час вони є найпотужнішими генераторами НВЧ коливань з електронною перебудовою частоти.

Синхронізовані генератори на ЛЗХ типу М мають високу стабільність частоти і низьким рівнем шумів, що дозволяє їх використання в системах зв'язку з частотною модуляцією.

ККД[ред. | ред. код]

Коефіцієнт корисної дії в ЛЗХ типу М становить 40-60 %.

Застосування лампа зворотної хвилі[ред. | ред. код]

ЛЗХ застосовуються в широкодіапазонних сигнал-і свіп-генераторах для радіотехнічних вимірювань і радіоспектроскопії, в основному для генерації терагерцового випромінювання, в гетеродина в супергетеродинних приймачах та інших схожих пристроях з швидкою перебудовою частоти.[2] .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лампа обратной волны //Физический энциклопедический словарь. — под ред. А. М. Прохорова — М., Большая Российская энциклопедия, 2003. — ISBN 5-85270-306-0. — Тираж 10000 экз. — с. 344
  2. Кулешов, 2008, с. 347

Література[ред. | ред. код]

Кулешов В.Н., Удалов Н.Н., Богачев В.М.и др., Генерирование колебаний и формирование радиосигналов, видавництво МЭИ, 2008рік, 416 ст., isbn=978-5-383-00224-7.