Ламівудин
 | |
|---|---|
Ламівудин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 4-amino-1-[(2R,5S)-2-(hydroxymethyl)-1,3-oxathiolan-5-yl]-1,2-dihydropyrimidin-2-one | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J05 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | DB00709 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C8H11N3O3S |
| Мол. маса | 229,26 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | дорослі 80-85%, діти 66-68% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 2-11 год |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ЛАМІВУДИН, «Ауробіндо Фарма Лімітед»,Індія UA/4964/01/01 25.01/2012-25/01/2017 |
Ламівуди́н (англ. 3TC) — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази[1] для прийому всередину. Ламівудин був уперше синтезований у 1988 році групою дослідників під керівництвом канадського біохіміка Бернарда Белло.[2] Ламівудин для клінічного застосування уперше був випущений компанією «GlaxoSmithKline», яка у подальшому передала частину прав на випуск препарату компанії «ViiV Healthcare», та був уперше схвалений FDA у 1995 році.[3][4]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Ламівудин — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Механізм дії препарату полягає в утворенні активного метаболіту — ламівудину трифосфату, що інгібує фермент вірусу ВІЛ зворотню транскриптазу та інгібує α-, β- та γ-ДНК-полімерази.[1] Ламівудин активний до вірусу імунодефіциту людини та вірусу гепатиту B, тому препарат часто застосовується при поєднаній інфекції ВІЛ та вірусного гепатиту B.[5]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Ламівудин при прийомі всередину швидко всмоктується, максимальна концентрація в крові досягається протягом 30—120 хвилин. Біодоступність препарату в дорослих складає 80—85 %, у дітей становить 66—68 %. В клітинах ламівудин фосфорилюється до активного метаболіту — ламівудину 5-трифосфату, що має подовжений час напіввиведення (10,5—15,5 год.). Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ламівудин проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат в незначній кількості (5—10 %) метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Ламівудин виводиться з організму переважно нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення ламівудину складає 2—11 годин, при порушенні функції нирок цей час може збільшуватись.[5]
Показання[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Ламівудин застосовують у складі комбінованої терапії для лікування ВІЛ-інфекції та для постконтактної профілактики при імовірності зараженням ВІЛ. Ламівудин застосовують також при поєднанні ВІЛ-інфекції та вірусного гепатиту B.[1]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні ламівудину можливі наступні побічні ефекти:[5]
- Алергічні реакції — часто (1—10 %) висипання на шкірі, гарячка та грипоподібний синдром, нежить, подразнення слизової оболонки носа.
- З боку травної системи — часто (1—10 %) нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, біль ув животі; рідко (0,01—0,1 %) панкреатит.
- З боку нервової системи — часто (1—10 %) головний біль, порушення сну, депресія, запаморочення; дуже рідко (менше 0,01 %) парестезії, периферичні нейропатії.
- З боку опорно-рухового апарату — часто (1—10 %) артралгії, міалгії, міопатії, міозит; рідко (0,01—0,1 %) рабдоміоліз, остеонекроз.
- Інші побічні ефекти — часто (1—10 %) алопеція, кашель; рідко (0,01—0,1 %) ліподистрофія, лактатацидоз.
- Зміни в лабораторних аналізах — нечасто (0,1—1 %) анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення активності амінотрансфераз у крові; дуже рідко підвищення рівня активності амілази в крові, істинна еритроцитарна аплазія.
Під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії у хворих зростає імовірність лактатацидозу та гепатонекрозу. При проведенні ВААРТ у хворих зростає імовірність розвитку гіпертригліцеридемії, гіперхолестеринемії, інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперлактемії. У хворих, що мають поєднану інфекцію вірусами ВІЛ та вірусу гепатиту B при відміні ламівудину можуть розвиватися миттєве загострення гепатиту зі значним підвищенням рівня активності амінотрансферза та імовірним розвитком печінкової недостатності. Під час проведення ВААРТ зростає імовірність синдрому відновлення імунної системи із загостренням латентних інфекцій та загострення вірусного гепатиту B.
Протипоказання[ред. | ред. код]
Ламівудин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, панкреатиті, периферичній невропатії, важкій нирковій недостатності, лейкопенії, важкій анемії (Hb<75 г/л).
Форми випуску[ред. | ред. код]
Ламівудин випускається у вигляді таблеток по 0,15 та 0,3 г та суспензії для перорального застосування. Ламівудин входить до складу комбінованих препаратів Тризівір (разом з зидовудином та абакавіром) та Ківекса (або аналогічний Епзіком) разом із абакавіром.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в ЛАМІВУДИН (LAMIVUDINUM) Діюча речовина
- ↑ Hunting down HIV Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 1 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.) - ↑ Епівір (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ HIGHLIGHTS OF PRESCRIBING INFORMATION / These highlights do not include all the information needed to use EPIVIR-HBV Архівована копія (PDF). Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 14 березня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (англ.) - ↑ а б в Ламівудин (Lamivudine)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ламівудин на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Ламівудин [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Противовирусные химиопрепараты расширенного спектра [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Дж. Бартлетт, Дж. Галлант, П.Фам Клинические аспекты ВИЧ-инфекции 2012 [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)