Лансере Євген Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лансере Євген Євгенович
Лансере Евгений Евгениевич
Lanceray.jpg
Худ. Сомов Костянтин Андрійович, портрет Євгена Лансере, 1907 рік
При народженні Лансере Евгений Евгениевич
Народження 4 вересня 1875(1875-09-04)
Павловськ, Царськосельский повіт[d], Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1]
Смерть 13 вересня 1946(1946-09-13)[1] (71 рік)
  Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія, СРСР
Жанр монументальні твори, жанрові картини, світлини до книжок, театрально-декораційне мистецтво
Навчання малювальна школа в Петербурзі(1892), Академія Ф. Ккалароссі та Р. Жюльєна в Парижі (1895-98 рр.)
Діяльність художник, професор, сценограф, скульптор, ілюстратор, mosaicist
Напрямок реалізм
Роки творчості 1898-1945
Працівник Tbilisi State Academy of Arts[d]
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Народний художник РРФСР[d]

Сталінська премія

Лансере Євген Євгенович у Вікісховищі?

Лансере́ Євге́н Євге́нович (*23 серпня (4 вересня) 1875(18750904), Павловськ, нині Ленінградської області — †13 вересня 1946, Москва) — графік і живописець. Народний художник РСФСР (1945). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1943).

Родина і навчання[ред. | ред. код]

Походить з відомої родини Бенуа-Лансере. Його дід — Микола Бенуа відомий художник, батько Є. О. Лансере — скульптор-анімаліст, мати (Катерина Миколаївна) довго займалася графікою. Брат Микола Лансере — архітектор, а молодша рідна сестра Зінаїда (Серебрякова по чоловіку) — відомий художник.

Перші художні навички отримав в родині. З 1892 по 1895 рр. навчався в Малювальній школі Спілки заохочення художників в Петербурзі. Серед його викладачів був М. С. Самокиш.

У 1895—1899 рр. переїхав до Парижа, де навчався в Академіях Колароссі та Жуліана.

1899 — 1917[ред. | ред. код]

  • 1899 — повернення в Петербург, прийнятий до спілки «Світ мистецтва» (рос. «Мир искуства»)
  • 1905 р. — перебування на Далекому Сході.
  • один з засновників і працівників так званого «Стародавнього театру», що припинив свою діяльність через початок 1-ї світової війни.
  • 1912—1915 рр. — художній керівник мануфактури порцеляни і майстерень гравіювання скла в Петербурзі.

В період до перевороту більшовиків у 1917 р. пройшов перший і досить плідний період творчості майстра. Євген Лансере не виробив надзвичайно яскравої індивідуальної манери на кшталт Врубеля чи Борисова-Мусатова. Але його твори відрізнялись величезною внутрішньою культурою, що увібрала в себе всі скарби культур Франції і Росії доби класицизму, ампіру, стилей 16-17 століть. Присмак ретроспективізму мали всі твори митців спілки «Світу мистецтва», були притаманні вони і творам Є. Лансере.

У 1912 р. Евген отримав замову на створення плафону для особняка багатія-промисловця Г. Тарасова в Москві. Вибудований як копія ранішнього палацу Тьєне 16 століття в місті Віченца (архітектор Палладіо), палац мав і ретроспективні оздоби. Лансере створив плафон (з зображенням визволення Андромеди від лихого дракона), що нагадував твір Рубенса чи Джуліо Романо. Величні фігури, цікава композиція, надзвичайно сміливі ракурси — усе демонструвало появу в мистецтві талановитого митця. По завершенні плафону Евген Лансере отримав звання академіка живопису (йому було 37 років).

У 1915 р. передчасно помер барон М. М. Врангель, молодий мистецтвознавець, що працював в Ермітажі. З початком 1-ї світової війни денді і жартівник Микола Врангель пішов на фронт керівником санітарного потяга. Друзі і знайомі барона у 1916 році вшанували його пам'ять створенням книги «Вінок Врангелю». Здається, усю скорботу по померлому втілив Євген Лансере в шмуцтитулі книги, де подав могутню і трагічну фігуру богині долі Парки, що розтягла нитку життя Миколи Врангеля і швидко обрізала її. Ще більшим натяком на смерть і ретроспективізм майстра була фігурка путті біля ніг Парки. Хлопчик-янгол загасив смолоскип, відому деталь багатьох надгробків доби класицизму. Лансере міг навіть один аркуш книги зробити яскравим явищем в мистецтві.

1917—1946 рр[ред. | ред. код]

Сувора і безжальна до людей радянська дійсність не давала багатьох привідів для натхнення художника, що склався як особистість в роки царату. Тому він зосередився на праці книжкового художника і художника театру. Був і викладачем.

  • 1920 р. — викладач в Тбіліській академії мистецтв, пініше в Московському архітектурному інституті.
  • 1927—1931 рр. — перебування в Парижі.
  • 1934—1938 рр. викладач у Всеросійськй академії мистецтв в місті Ленінград. Серед монументальних творів цього періоду — стінописи в Казанському вокзалі і готелі «Москва».

Як театральний художник працював в театрах Одеси, Ленінграда, Кутаїсі, Москви. Помер в Москві, був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Твори[ред. | ред. код]

  • Плафон «Вивільнення з полону Андромеди» на стелі палацу Тарасова, Москва.
  • Ескіз декорації для нездійсненої постановки балету «Сільвія» в Маріїнському театрі в Петербузі. 1901. 4-я картина. (У зібранні Одеського художнього музею).
  • Сходження Єлизавети Петрівни 25 листопада 1741 року. Цесарівна Єлизавета Петрівна і преображенці в кордегардії Зимового Палацу вніч на 25 листопада 1741 року. 1911. (У зібранні Одеського художнього музею).
  • Геркулес і Нес. 1913. (У зібранні Одеського художнього музею).
  • Хаджі-Мурат на балу. 1913.
  • Театральні декорації до вистави-хроніки «Юлій Цезар» Шекспіра, 1924 р.
  • Ілюстрації до творів Льва Толстого.
  • Триптих «Червоні партизани Дагестану» (1931).
  • Серія «Трофеї російської зброї» (1942).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Лансере Евгений Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 2. — К., 1967. — С. 294.
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • Лансере Е.Е, Каталог выставки, М, 1961 (рос)
  • Подобедова О. И. «Е. Е. Лансере» 1875—1946, М, 1961 (рос.)
  • Исаев В. Ю. «Сокровища дома Волошина», альбом, Симферополь, СОНАТ, 2004 (рос.)
  • Л. Игнатьева, статья «Мастерство интерпретации пространства» // журнал «Искусство», № 4, 1990 (рос.)