Лансере Євген Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лансере Євген Євгенович
Лансере Евгений Евгениевич
Lanceray.jpg
Худ. Сомов Костянтин Андрійович, портрет Євгена Лансере,1907 рік
При народженні Лансере Евгений Евгениевич
Народження 4.9.187 5(23.8)
Павловськ , нині Ленінградська обл, Росія
Смерть 13 вересня 1946(1946-09-13)
  Москва
Поховання
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія, СРСР
Жанр монументальні твори, жанрові картини, світлини до книжок, театрально-декораційне мистецтво
Навчання малювальна школа в Петербурзі(1892), Академія Ф.Ккалароссі та Р.Жюльєна в Парижі (1895-98 рр.)
Діяльність художник, професор, сценограф, скульптор, ілюстратор, mosaicist
Напрямок реалізм
Роки творчості 1898-1945
Працівник Tbilisi State Academy of Arts[d]
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія

Народний художник РРФСР[d]

Премії 2 радянських ордени, медалі, Сталінська премія другої ступіні у 1943 р.

Лансере Євген Євгенович у Вікісховищі?

Лансере́ Євге́н Євге́нович (*23 серпня (4 вересня) 1875(18750904), Павловськ, нині Ленінградської області — †13 вересня 1946, Москва) — графік і живописець. Народний художник РСФСР (1945). Лауреат Сталінської премії другої ступіні (1943).

Родина і навчання[ред. | ред. код]

Походить з відомої родини Бенуа-Лансере. Його дід — Микола Бенуа відомий художник, батько Лансере Євген Олександрович — скульптор-анімаліст, мати (Катерина Миколаївна) довго займалася графікою. Брат — Микола Лансере — архітектор, а молодша рідна сестра Зінаїда, Серебрякова по чоловіку, відомий художник (Серебрякова Зінаїда Євгенівна).

Перші художні навички отримав в родині. З 1892 по 1895 рр. навчався в Малювальній школі Спілки заохочення художників в Петербурзі. Серед його викладачів Самокиш Микола Семенович, художник, українець за пожодженням. У 1895—1899 рр. переїхав до Парижа, де навчався в Академії Ф. Калароссі та Р. Жюльєна.

1899 — 1917[ред. | ред. код]

  • 1899 — повернення в Петербург, прийнятий до спілки «Світ мистецтва» (рос " Мир искуства ")
  • 1905 р. — перебування на Далекому Сході.
  • один з засновників і працівників так званого «Стародавнього театру», що припинив свою діяльність через початок 1-ї світової війни.
  • 1912—1915 рр. — художній керівник мануфактури порцеляни і майстерень гравіювання скла в Петербурзі.

В період до перевороту більшовиків у 1917 р. пройшов перший і досить плідний період творчості майстра. Євген Лансере не виробив надзвичайно яскравої індивідуальної манери на кшталт Врубеля чи Борисова-Мусатова. Але його твори відрізнялись величезною внутрішньою культурою, що увібрала в себе всі скарби культур Франції і Росії доби класицизму, ампіру, стилей 16-17 століть. Присмак ретроспективізма мали всі твори митців спілки «Світу мистецтва», були притаманні вони і творам Є. Лансере.

У 1912 р. Евген отримав замову на створення плафону(живопис) для особняка багатія-промисловця Г. Тарасова в Москві. Вибудований як копія ранішнього палацу Тьєне 16 століття в місті Віченца (архітектор Палладіо), палац мав і ретроспективні оздоби. Лансере створив плафон (з зображенням визволення Андромеди від лихого дракона), що нагадував твір Рубенса чи Джуліо Романо. Величні фігури, цікава композиція, надзвичайно сміливі ракурси — усе демонструвало появу в мистецтві талановитого митця. По завершенні плафону Евген Лансере отримав звання академіка живопису (йому було 37 років).

У 1915 р. передчасно помер барон М. М. Врангель, молодий мистецтвознавець, що працював в Ермітажі. З початком 1-ї світової війни денді і жартівник Микола Врангель пішов на фронт керівником санітарного потягу. Друзі і знайомі барона у 1916 році вшанували його пам'ять створенням книги «Вінок Врангелю». Здається, усю скорботу по померлому втілив Євген Лансере в шмуцтітулі книги, де подав могутню і трагічну фігуру богині долі Па́рки, що розтягла нитку життя Миколи Врангеля і швидко обрізала її. Ще більшим натяком на смерть і ретроспективізм майстра була фігурка путті біля ніг Парки. Хлопчик-янгол загасив смолоскип, відому деталь багатьох надгробків доби класицизму. Лансере міг навіть один аркуш книги зробити яскравим явищем в мистецтві.

1917—1946 рр[ред. | ред. код]

Сувора і безжальна до людей радянська дійсність не давала багатьох привідів для натхнення художника, що склався як особистість в роки царату. Тому він зосередився на праці книжкового художника і художника театру. Був і викладачем.

  • 1920 р. — викладач в Тбіліській академії мистецтв, пініше в Московському архітектурному інституті.
  • 1927—1931 рр. — перебування в Парижі.
  • 1934—1938 рр. викладач у Всеросійськй академії мистецтв в місті Ленінград. Серед монументальних творів цього періоду — стінописи в Казанському вокзалі і готелі " Москва ".

Як театральний художник працював в театрах Одеси, Ленінграда, Кутаїсі, Москви. Помер в Москві, був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Твори[ред. | ред. код]

  • Плафон (живопис) « Вивільнення з полону Андромеди» на стелі палацу Тарасова, Москва.
  • Ескіз декорації для нездійсненої постановки балету "Сільвія" в Маріїнському театрі в Петербузі. 1901. 4-я картина.( У зібранні Одеського художнього музею).
  • Сходження Єлизавети Петрівни 25 листопада 1741 року. Цесарівна Єлизавета Петрівна і преображенці в кордегардії Зимового Палацу вніч на 25 листопада 1741 року. 1911. ( У зібранні Одеського художнього музею).
  • Геркулес і Нес. 1913. ( У зібранні Одеського художнього музею).
  • Хаджі-Мурат на балу. 1913.
  • Театральні декорації до вистави-хроніки «Юлій Цезар» Шекспіра, 1924 р.
  • Ілюстрації до творів Льва Толстого.
  • Триптих «Червоні партизани Дагестану» (1931).
  • Серія «Трофеї російської зброї» (1942).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 2. — К., 1967. — С. 294.
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • Лансере Е.Е, Каталог выставки, М, 1961 (рос)
  • Подобедова О. И. «Е. Е. Лансере» 1875—1946, М, 1961 (рос)
  • Исаев В. Ю. «Сокровища дома Волошина», альбом, Симферополь, СОНАТ, 2004 (рос)
  • ж «Искусство», № 4, 1990 (Л.Игнатьева, статья «Мастерство интерпретации пространства», рос)