Ланцюговий міст (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколаївський ланцюговий міст
Миколаївський ланцюговий міст
Вигляд на Ланцюговий міст з лівого
берега Дніпра, між 1890 та 1898 роками
50°26′32″ пн. ш. 30°33′52″ сх. д. / 50.44222° пн. ш. 30.564528° сх. д. / 50.44222; 30.564528
Перетинає Дніпро
Країна Україна
Тип конструкції Ланцюговий, шестипролітний
Основний проліт 143 м
Загальна довжина 776 м
Ширина моста 16 м
Дата відкриття 1853
Дата закриття зруйнований 10 червня 1920
Миколаївський ланцюговий міст у Вікісховищі Координати: 50°26′32″ пн. ш. 30°33′52″ сх. д. / 50.44222° пн. ш. 30.564528° сх. д. / 50.44222; 30.564528

Микола́ївський ланцюго́вий міст — перший капітальний міст через Дніпро у Києві, що існував у 1853—1920 роках.

Опис[ред.ред. код]

Міст споруджений за проектом і під керівництвом британського інженера Чарльза Віньйоля. Будівництво мосту було розпочате 30 серпня (11 вересня) 1848 року після затвердження проекту імператором Миколою I, на честь якого міст й отримав свою назву. Металеві конструкції моста було виготовлено в Бірмінгемі.

На п'яти облицьованих гранітом опорах-«биках» були споруджені портали у вигляді напівкруглих арок з баштами в стилі англійської готики. На опори помістили спеціальні короби, через які провели ланцюги з залізних ланок. Мостове полотно складалося з ґратчастих балок, які кріпилися до ланцюгів за допомогою залізних прутів. Фундаментом проміжних опор служив бетонний масив, закладений прямо на ґрунті в огородженій перемичками улоговині.

Міст довжиною 776 м і шириною 16 м був одним з найбільших архітектурних досягнень свого часу. Срібна модель мосту була виставлена у Лондоні на Всесвітній виставці 1851 року. Освячення моста збіглося з датою освячення пам'ятника князю Володимиру і відбулося 28 вересня (10 жовтня) 1853 року[1][2].

Для пропуску суден міст мав розвідну частину біля правого берегу, що приводилася в рух поворотним колом за допомогою всього чотирьох осіб. Вона діяла протягом не всієї навігації. Тодішні судна нормально проходили під Ланцюговим мостом, і лише навесні, коли рівень води істотно піднімався, доводилося вдаватися до проходу під розвідною секцією. Наприкінці XIX століття внаслідок обміління Дніпра в районі розвідної секції, а також її недостатньої ширини, що ставало на заваді розвитку річкового судноплавства, було прийняте рішення про реконструкцію моста. Серед інших розглядався проект російського інженера професора Миколи Бєлелюбського з реконструкції поворотної секції. В результаті проведеного в 1897 році конкурсу був прийнятий проект київського інженера Аполлона Лоського. У червні—жовтні 1898 року проведена реконструкція моста. Розвідну секцію замінили стаціонарною, надбудували арку над центральною опорою, полотно моста підняли до центру на 11 футів (3,4 м), а фарватер ріки поглибили. На час закриття руху по мосту переправа через Дніпро здійснювалася за допомогою двох поромів.

Продовженням Миколаївського ланцюгового мосту були Русанівські мости через лівобережну заплаву і Русанівську протоку.

17 (30) жовтня 1912 року по Ланцюговому мосту було започатковано рух бензотрамвая[3].

9 червня 1920 року[4] за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого міст був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося.

Цікаво[ред.ред. код]

На світанку 14 серпня 1859 року диліжансом через Ланцюговий міст виїхав до Петербурга український поет Тарас Шевченко. Цією ж дорогою у травні 1861 року поет повернувся назад уже в домовині. По Ланцюговому мосту, випрягши коней з воза, його провезли студенти Університету святого Володимира і далі по набережній до церкви Різдва Христового на Подолі.[5]

А з правого берега міста, біля початку мосту, існувала Каплиця святого Миколая — для паломників, що прибували до міста з боку лівого берега, це був перший храм на Київській землі.

Після зруйнування[ред.ред. код]

10 травня 1925 року[6] був відкритий новий міст балкової конструкції (за проектом Є. О. Патона) на опорах колишнього Ланцюгового мосту, що був названий на честь радянської партійної діячки Євгенії Бош.

19 вересня 1941 року міст був зруйнований остаточно, підірваний відступаючою Червоною армією. Після Другої світової війни не відновлювався.

Саме поблизу залишків мосту 10 листопада 1943 року 3-тя понтонно-мостова бригада навела і утримувала перший понтонний міст в межах Києва, який забезпечив переправу військ 1-го Українського фронту.

Опори моста збереглися до середини 1960-х років, деякий час використовувалися для лінії електропередачі, вони були підірвані під час будівництва моста Метро[7], який спорудили трохи північніше.

Навесні 2010 року, внаслідок тимчасового пониження рівня води над поверхнею Дніпра можна було побачити залишки трьох опор Ланцюгового мосту.

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Городская хроника // Кіевские губернские вѣдомости. Отдѣлъ второй. Часть неоффиціальная. — 1853. — № 40. — 3 октября. — С. 309–310.
  2. Торжественное освящение постоянного цепного моста в Киеве, совершенное Митрополитом Киевским Филаретом в присутствии Великого князя Николая Николаевича 28 сентября 1853 года / В. Ф. Тимм // Русский художественный листок. — 1853. — № 33. (рос.)
  3. Трамвайная линія Кіевъ — Слободка — Дарница [Вчера открылось сквозное движеніе по новой трамвайной линіи Кіевъ — Слободка — Дарница] // Кіевлянинъ. — 1912. — № 289. — 18 октября. — С. 4. (рос. дореф.)
  4. Карпинский М. Восстановление цепного моста в Киеве // Строитель. — 1923. — № 4. — С. 28—29. (рос.)
  5. Наумова Н. Образ Києва та його околиць у 1959 році // Чумацький шлях. — 2009. — № 3. — С. 10—16.
  6. До відкриття Ланцюгового мосту: [Сьогодні, о 1 год. дня, відкривається новий міст замість колишнього Ланцюгового] // Більшовик. — 1925. — 10 травня.
  7. Підрив опори моста ім. Євгенії Бош, друга половина 1950-х років

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]