Ланьцутський повіт (1867-1939)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ланьцутський повіт
Округ Ряшівський
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Ланьцут
Створений 1854
Площа 721,33 км² (1879)
Населення 104 364 (1869)
Bezirk Łańcut.png
Найбільші міста Ланьцут, Лежайськ, Переворськ (1867-1899)


Ланьцутський повіт (нім. Bezirk Łańcut; пол. Powiat łańcucki) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини і Польщі. Центром повіту було м. Ланьцут.

Королівство Галичини та Володимирії[ред. | ред. код]

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Ланьцут (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).

Сам Ланьцутський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Ряшів.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Ланьцутського повіту (з 26 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Переворськ (з 44 гмін) та більша частина повіту Лежайськ (з 24 гмін), 3 гміни Тичинського повіту (Альбіґова, Гандзлювка і Гусів) та по одній гміні повітів Ряшів (Поґвіздув) і Ґлоґув (Вулька под Лясем). Однак у повіті існували й надалі 3 окремі судові округи (повіти) — Ланьцутський, Лежайський і Переворський.

У 1879 р. площа повіту становила 721,33 км², населення — 119 242 особи, повіт включав 113 поселень (з них 3 міста — Ланьцут, Лежайськ, Переворськ), поділявся на 106 кадастральних гмін.[1]

1 листопада 1899 р. Судовий округ Переворськ був вилучений з повіту та утворений повіт Переворськ.

Ланьцутський повіт за переписом 1910 р. налічував 66 гмін (самоврядні громади) і 51 фільварок та займав площу 865 км². В 1900 році населення становило 92 691 особу. За переписом 1910 р. населення становило 93 522 особи.

Польща[ред. | ред. код]

Ланьцутський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Населення: 97.700
Площа: 899 км²
Густота: 140 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Ланьцут
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Повіт включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році.

1 січня 1925 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі сільські гміни Підзвіринець і Передмістя включені до міста Ланьцут[2]

1 квітня 1928 р. об'єднані сільські гміни (громади) Жолиня місто і Жолиня село у гміну Жолиня[3].

1 квітня 1930 р. була ліквідована сільська гміна Баранівка, а її територія включена до гміни Єльна[4].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. села Цєрпіш і Крачкова передані з Ряшівського повіту Львівського воєводства до Ланьцутського повіту того ж воєводства[5]

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[6] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.

Ланьцютський повіт

Станом на 1934 рік:

Ґміни[ред. | ред. код]

Міста[ред. | ред. код]

1 квітня 1937 р. межі міста Лежайськ розширено за рахунок села Ґіллерсгоф, вилученого із ґміни Ґєдлярова [7].

Населення[ред. | ред. код]

Ланьцутський повіт був західною межею Русі, Галицько-Волинського князівства і Руського воєводства та українських етнічних земель з польськими землями. У 1907 році українці-грекокатолики становили 6% населення повіту[8]. Попри півтисячолітню політику полонізації  на 01.01.1939 українське населення ще становило більшість (3120 з 3840) у чотирьох селах (Дубно, Жухів, Ожанна, Халупки) і у восьми поселеннях (Лежайськ, Бриська Воля, Курилівка, Лукова, Прихоєць, Сідлянка, Старе Місто, Вілька Ламана) повіту проживали ще рештки українського населення Надсяння — з 12 990 жителів було 870 україномовних українців і 1 300 польськомовних на фоні 8 710 поляків і 2 110 євреїв[9].

Поселення[ред. | ред. код]

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[10]:

  • Тарнавєц Стари (замість Дорнбах — Dornbach)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Powiat łańcucki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — Т. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.)
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 29 grudnia 1924 r. o rozszerzeniu granic gminy miejskiej Łańcuta w powiecie łańcuckim. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 lutego 1928 r. o połączeniu gmin wiejskich Żołynia miasto i Żołynia wieś w powiecie łańcuckim, województwie lwowskiem w jedną gminę o nazwie "Żołynia". (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 listopada 1929 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Baranówka w powiecie łańcuckim, województwie lwowskiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów rzeszowskiego i łańcuckiego w województwie lwowskiem. (пол.)
  6. Dz.U. z 1934 r. Nr 68, poz. 597 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Ланьцутського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети)
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1937 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Leżajska w powiecie łańcuckim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 24 poz. 157 (пол.)
  8. Українці. Частка у населенні повітів
  9. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 41, 110  — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  10. Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939.