Ланівці (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ланівці
120x120px
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський
Рада/громада Лановецька сільська рада
Код КОАТУУ 6120884501
Основні дані
Населення 1 169
Територія 6.823 км²
Густота населення 171.33 осіб/км²
Поштовий індекс 48716
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°50′29″ пн. ш. 25°59′31″ сх. д. / 48.84139° пн. ш. 25.99194° сх. д. / 48.84139; 25.99194Координати: 48°50′29″ пн. ш. 25°59′31″ сх. д. / 48.84139° пн. ш. 25.99194° сх. д. / 48.84139; 25.99194
Середня висота
над рівнем моря
210 м
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
6 км
Найближча залізнична станція Тересин
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 48716, с. Ланівці
Сільський голова Ляховець Марія Василівна[1]
Карта
Ланівці. Карта розташування: Україна
Ланівці
Ланівці
Ланівці. Карта розташування: Тернопільська область
Ланівці
Ланівці

Ланівці у Вікісховищі?

Ла́нівці — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на півночі району. Центр сільради, якій підпорядковані села Козаччина й Тулин.

Населення — 1169 осіб (2001).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 371 км від Києва, 84 км — від обласного центру міста Тернополя, 5 км від районного центру міста Борщів і за 2 км — від залізничної станції Тересін..

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.

Перша письмова згадка про село датується 1447 роком. В Центральному державному архіві м. Львова збереглася єдина в історії нашого району оригінальна грамота на пергаменті, де село Ланівці значиться як Лоянівці Скальського повіту.

Великим лихом для села були набіги монголо-татар: у 1449 році спалили 10 з 20 будинків, багатьох селян забрали в полон. Життя продовжувалось — в 1570 році було 22 осілих селян і 132 кріпаків.

В 2 половині 17 ст. Лоянівці розрослися, стали після Скали найбільшим населеним пунктом. Тому в 1579 р. польський король Стефан Баторій видав привілей, за яким Лоянівцям надавалось Магдебурзьке право.

Визвольна війна 1648–1654 рр сколихнула народні маси. Селяни масово вступали в повстанські загони, допомагали козакам Хмельницького. В цей час в селі будується церква, згодом село дістане назву Козаччина. В 1665–1669 рр. на горі будується замок-фортеця. Будує пан Злочевський. Але під час польсько-турецької війни 1672–1678 рр. фортецю стерли з лиця землі яничари.

З середини 18 ст. будується Василіянський монастир (чину Василія Великого). Знаходиться він на краю дороги на ниві «Монастир». Намісником монастиря був о. Корнелій. Монастир існував до 1783 р. В 1785 році замість старої дерев'яної будується нова, кам'яна церква Святого Михаїла. ЇЇ будівництво закінчено 1802-го, на чолі за священиком о. Лукашевичом. На честь скасування панщини поставлено хрест на вулиці Ринок.

В 1859 р. на клопотання громади і священика о. Напоздевича була відкрита однокласна початкова школа. У 1898 році завдяки клопотанням о. Уланицького (1847–1948) в селі з'явилася захоронка сестер-служебниць Непорочної Діви Марії. Її фундаторкою виступила Тереза Сапіга. Вона подарувала площу з просторим будинком і великою земельною ділянкою на вулиці Ринок.

У середині 19 ст. громада Ланівців мала свою символіку: печатку з зображенням Ока Провидіння (імовірно, алегорії місцевого монастиря). Відомий відбиток цієї печатки, датований 1866 р. (ЦДІА України у м. Львові. – Ф. 146. – Опис 4. – Спр. 4441. – Арк. 29). Водночас відомий львівський краєзнавець А.Шнайдер у 1870-х рр. пропонував розробити для Ланівців герб на основі родового герба власників місцевої домінії графів Ржевуських – "Крживда" (ЛНБ ім. В.Стефаника. – Ф. 144. – Опис 7. – Спр. 1. – Арк. 17), однак його проект не дістав офіційного затвердження.

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа», «Відродження», кооператива.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[2]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 1168 99,91
російська 1 0,09

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква святого Михаїла (1785, мурована).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Етнографія[ред. | ред. код]

У Ланівцях здавна розвинені різьбярство та вишивання.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • громадський діяч А. Бурлака,
  • різьбярі О. Гавриш-Сікорська, С. Наконечний, П. Сікорський,
  • освітній діяч, меценат Т. Гошко,
  • автор спогадів із життя першопоселенців Канади Ілько Копран,
  • військовик І. Сирота.

Працювали[ред. | ред. код]

Пастирював поет, філолог, етнограф о. І. Вагилевич.

Працювала Герой соц. праці М. Стрільчук, археол. дослідження проводив О. Кандиба-Ольжич.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]