Лапський Остап Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лапський Остап Васильович
Ostap Łapski by Zbigniew Kresowaty.jpg
Народився 7 липня 1926(1926-07-07)
Гуцькиd, Батчинська сільська рада, Кобринський район, Берестейська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер 20 жовтня 2012(2012-10-20) (86 років)
Варшава, Польща
Поховання Варшава
Країна Flag of Poland.svg Польща
Діяльність поет, філолог, письменник
Сфера роботи мовознавство
Alma mater Вроцлавський університет (1952) і Варшавський університет (1957)
Мова творів польська і українська
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка

Оста́п Ла́пський  (справжнє ім'я Євстахій Васильович; нар. 7 липня 1926, Гуцьки — пом. 20 жовтня 2012, Варшава) — український поет, літературознавець, перекладач, публіцист у Польщі; учасник руху «Солідарність». Лауреат Шевченківської премії за 2007 рік[a].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1926 року в селі Гуцьках (нині Кобринський район Берестейської області, Білорусь). 1952 року закінчив Вроцлавський, у 1957 році — Варшавський університети, в яких вивчав українську філологію.

Жив у Варшаві. Упродовж 19551957 років працював лексикографом у Польсько-радянському інституті та одночасно у 19561957 роках — літературним редактором українського тижневика «Наше слово». Протягом 19571980 років викладав українску філологію на кафедрі україністики Варшавського університету, одночасно у 19661982 роках та з 1992 року працював у лінгвістичній редакції Польського радіо. Помер у Варшаві 20 жовтня 2012 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор збірок:

  • «Деякі елегії та дещо інше» (1982);
  • «Мій почитачу» (2000);
  • «Себе: розшукую?!» (Варшава, 2003);
  • «Обабіч: істини?!» (Варшава, 2003);
  • «Собі: назустріч?!» (Варшава, 2006).

Поезії та есеї друкував у польських часописах «Наше слово», «Наша культура», «Гомін», в Україні в журналах «Дніпро», «Прапор» (з 1991 року — «Березіль»).

Написав статті «Шевченко в польській літературній критиці» і «Тарас Шевченко — великий син України».

Переклав польською мовою ряд творів Тараса Шевченка, Павла Тичини, Віталія Коротича і українською — Юліуша Словацького, Ципріана Норвіда, Владислава Броневського, Юліана Тувіма, Єжи Герасимовича та інших.

Написав низку шкільних підручників з української мови.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. за книги поезій «Себе: розшукую?!», «Обабіч: істина?!».

Література[ред. | ред. код]

  • Дністровий Анатолій. «Остап Лапський» // Письмо з околиці: статті й есеї. — Київ: Грані-Т, 2010, сторінки 21-23;
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.;
  • Лапський О. Про себе сам (дещо) // Сучасність. — 1996. –№ 7-8. — сторінки 11-14;
  • Козак О. Варшавський бард — Остап Лапський // Сучасність. — 1996. — № 7-8. — сторінки 150—158;
  • Красовський І. Д. Лапський Остап // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н., сторінки 131—132;
  • Остап Лапський // Українського цвіту по всьому світу. — Київ: ТОВ «Світ Успіху», 2008. — сторінки 138—139;
  • Соболь В. До джерел поетики Остапа Лапського // Не будьмо тінями зникомими: Навчально-методичний посібник. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. –сторінки 105—113;
  • Яручик В. Особливості світосприйняття поезії Остапа Лапського // Поетика художнього твору та проблеми його інтерпретації. Збірник наукових праць / За редакцією З. Гузара, Н. Лисенко та інших — Донецьк — Дрогобич: Коло, 2002. — сторінки 162—170;
  • Заброварний С. Лапський Остап // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.