Лапутіна Юлія Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лапутіна Юлія Анатоліївна
Лапутіна Юлія Анатоліївна
Юлія Лапутіна (2019)
4-й Міністр у справах ветеранів
Нині на посаді
На посаді з 18 грудня 2020
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
Попередник Сергій Бессараб
Народилася 1967(1967)
м. Київ, УРСР
Відома як військовослужбовиця
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Звання Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор
Релігія православ'я
Виступ Юлії Лапутіної на Другому Харківському міжнародному безпековому форумі (29 листопада 2019)

Юлія Анатоліївна Лапутіна[1] (нар. 1967, м. Київ) — українська військовослужбовиця, контррозвідниця, спецпризначенка, кандидат психологічних наук, генерал-майор Служби безпеки України (2020), міністр у справах ветеранів України (з 18 грудня 2020)[2], заступниця начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки СБУ (2014—2020). Член РНБОУ.

Біографія[ред. | ред. код]

Юлія Лапутіна народилася 1967 року у м. Києві[3].

Вона здобула педагогічну та психологічну освіту. Також захистила кандидатську дисертацію з психології і здобула науковий ступінь кандидата психологічних наук[3].

Має професійну підготовку зі спортивної стрільби[4].

1992 року Юлія Лапутіна почала службу у лавах Служби безпеки України оперуповноваженою підрозділу контррозвідки.[3]

Після створення антитерористичного центру СБУ «Альфа» її було запрошено до нього старшим офіцером. Під час служби брала участь у низці складних операцій із придушення сепаратистського путчу в Криму в 1994 році[4][5][6].

2008 року вона виступила з ініціативою втілення концепції ментальної інтеграції мешканців Автономної Республіки Крим до України, але після приходу до влади Віктора Януковича вона була припинена[4].

Юлія Лапутіна протягом 20102012 років була заступницею начальника Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України.

14 квітня 2014 року у складі першої об'єднаної групи СБУ висадилась на Краматорському аеродромі, захист якого забезпечував спецпідрозділ «Альфа». Пізніше вона згадувала, що вилітаючи на Донбас вони не знали, що тут відбувається і лише тут зрозуміли, що опинилися в облозі. Вона налагодила контакти з проукраїнськими активістами, займалася розвідкою, збором та передачею інформації до Києва. За допомоги активістів виїжджала до міста для оцінки ситуації та проведення рекогносцировки: була відкинута тактика військових дій і діяли іншими методами, зокрема, інформаційними, розкидуючи листівки з вертольота. Неодноразово вела перемовини з місцевими прибічниками проросійських формувань, які мали на меті штурм блокпостів українських військових, завдяки чому штурму вдалося уникнути[4][5][7].

Під час окупації Краматорська проросійськими формуваннями завдяки допомозі проукраїнських активістів було зроблено радіозвернення до жителів міста від імені українського уряду з рекомендаціями щодо виживання під час обстрілів та запевнення щодо повернення міста під контроль уряду України[4]. Кадри з відео з щойно звільнених Слов'янська та Краматорська від проросійських формувань, зроблені Юлією на свій мобільний телефон, увійшли до фільму «4 роки АТО — 26 років на службі Народу України»[8][9]. Також вона брала участь у другому Харківському міжнародному безпековому форумі[10].

Юлія Лапутіна у вересні — грудні 2014 року була командиром оперативної групи СБУ в АТО та виконувала завдання із затримання учасників проросійських терористичних формувань[3][4].

Після звільнення Краматорська від проросійських формувань ініціювала акцію «Краматорськ — це Україна», яку підхопили в інших містах[4].

2014 року її було призначено заступником начальника Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України[3]. В СБУ вона займається контррозвідкою у сфері інформаційної безпеки[4][11].

Станом на травень — червень 2017 рік Юлія Лапутіна мала звання полковника[12][13].

Проводить багато публічних заходів та лекцій щодо джерел війни на Сході України, методів ведення інформаційної війни Росії проти України та смислової війни Росії проти України, а також участі в ній УПЦ МП[14][15][16][17][18][19][20][11].

25 березня 2020 року їй було надане військове звання генерал-майора[1] і вона стала другою жінкою-генералом в історії незалежної України[21].

Член Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України[22].

18 грудня 2020 року Верховна Рада Україна проголосувала за призначення Юлії Лапутіної Міністром у справах ветеранів України (248 голосів «за»)[2].

Член РНБОУ з 17 лютого 2021 року.[23]

Родина[ред. | ред. код]

Заміжня. Її чоловік також працює в Службі безпеки України. Виховує двох дочок[4][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 119/2020 «Про присвоєння військового звання»
  2. а б Рада призначила Лапутіну міністром у справах ветеранів. Укрінформ. 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. 
  3. а б в г д е Український Жіночий Конгрес. Спікери. Юлія Лапутіна. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  4. а б в г д е ж и к Дмитрий Бобрицкий (14 жовтня 2018). Сестры по оружию. Пять историй защитниц Украины. Liga.net. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  5. а б У Краматорську розповіли про 5 років спротиву російській агресії. Донецька обласна державна адміністрація. 17 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  6. Як депутати Шкарлету і Лещенку дали крісла, а Вітренка прокатили. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 16 січня 2021. 
  7. П’ять років російської агресії – п’ять років боротьби. Антикризовий медіа-центр. 17 квітня 2019. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  8. Денис Бигунов (31 березня 2018). В Славянске показали историю АТО глазами СБУ. 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  9. СБУ представила фільм, присвячений боротьбі з російською агресією. ZIK.ua. 1 квітня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  10. Алексей Басакин (16 листопада 2019). В Харькове пройдет международный форум о безопасности и гибридных угрозах. NewsRoom Kharkiv. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  11. а б Лапутіна Юлія отримала звання генерала. Історія шляху. Український мілітарний портал. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  12. Денис Бигунов (29 травня 2017). СБУ проводит обыски в офисах “Яндекс” - компанию подозревают в госизмене. 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  13. СБУ зібрала докази, що Кремль 10 років планував агресію в Україні. Укрінформ. 12 червня 2017. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  14. Александра Пилипенко (23 червня 2017). Витоки війни на Донбасі, або інформаційна зброя РФ: у Слов'янську відбувся круглий стіл. 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  15. В Покровске обсудили вопросы информационной агрессии в условиях гибридной войны. Телекомпания «Орбита». 23 червня 2017. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  16. Александра Пилипенко (29 березня 2018). В Славянске проходит круглый стол с СБУ: " Агрессия против Украины" (трансляция). 6262.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  17. В Славянске проходит круглый стол с СБУ: прямая трансляция. Деловой Славянск. 29 березня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  18. В Северодонецке прошел круглый стол на тему: "Агрессия РФ против Украины: исторические параллели и современное измерение". Трибун. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  19. Денис Росин (2 квітня 2018). В Мариуполе показали рассекреченные архивы СБУ (ФОТО+ВИДЕО). MRPL.CITY. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.  (рос.)
  20. СБУ розслідує діяльність представників УПЦ МП на Донбасі в підтримці російської агресії. 28 березня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  21. В Україні з'явилася друга жінка-генерал. ZN.UA. 26 березня 2020. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020. 
  22. Указ Президента України від 2 червня 2020 року № 209/2020 «Про Консультативну раду у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України»
  23. Указ Президента України від 17 лютого 2021 року № 56/2021 «Про зміну у складі Ради національної безпеки і оборони України»

Джерела[ред. | ред. код]