Ларингальна теорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ларинга́льна тео́рія — гіпотеза, суть якої полягає в тому, що в будь-якім індоєвропейськім корені голосним був *е, а після кореневого голосного міг бути ще й «сонантний коефіцієнт» – i, u, r, l, m, n, а також A та O[1]. Головні положення теорії такі, що:

  • Ларингальний звук може змінити якість і подовжити сусіднього голосного;
  • Ларингальний може спричинити аспірацію попереднього приголосного;
  • Ларингальний може бути причиною появи протетичного голосного у вірменській та грецькій.

Історія[ред. | ред. код]

Ларингальну теорію 1879 року вперше висунув Ф. де Сосюр. Він припустив, що звукосполуки е + А, е + О дали іє. *ā і відповідно. Помітний недолік даної гіпотези полягав у тому, що в той час як індоєвропейська мова мала три довгі голосні, яким потрібні були три коефіцієнти, Ф. де Сосюр не міг віднайти якихось різниць між і , тому зводив їх до сполуки е + А. Даний недолік виправив Г. Меллер, що висунув припущення про наявність трьох коефіцієнтів, згідно з яким: ē = е + Е, ā = е + А, ō = е + О. Дані коефіцієнти Г. Меллер назвав ларингальними, але в наш час загальновживаними символами є Н1, Н2, Н3. Вони утворюють такі «рівняння» для індоєвропейського вокалізму:

Початкове е- = Н1е- а- = Н2е- о- = Н3е-
Передконсонантне ē = еН1 ā = еН2 ō = еН3

Унаслідок цього Г. Педерсен, Меллерів учень, установив, що довгі складотворчі сонанти з'явилися внаслідок злиття складотворчих сонантів із нескладотворчими ларингальними, тобто ī, ū, ṝ, ḹ – це іН, uH, ṛH. ḷH відповідно.

Після 1927 року[ред. | ред. код]

Новий етап у розвитку ларингальної теорії настав 1927 року, коли Є. Курилович виступив із твердженням, що хетське є відображенням постулюваного де Сосюром приголосного «шва». Його стаття спричинила подальші дослідження і, кінець кінцем, 1935 року призвела до синтезу раніших публікацій, де були узагальнені всі результати досліджень. У той же час О. Семереньї дійшов висновку, що, незважаючи на хетську мову, яку залучають у якості головного підтвердження правильності ларингальної теорії, її матеріал свідчить проти багатьох аспектів теорії в її загальноприйнятому вигляді[2].

В інших мовах[ред. | ред. код]

У хетській мові[ред. | ред. код]

У хетській мові втрата ларингального (→ хет. ) могла подовжити не лише попередній голосний або сонант, а й наступний, тобто «ḫ + голосниц/сонант = довгий голосний»[3]:

Найважливішим питанням, що постає в теперішній час, є розвиток у певних умовах ларингальних у хет. -і- (хет. innar-*Hner-). Кількість дієслівних форм, що стосуються розвитку -*Н- → -і-, дає змогу припустити двоїсте тлумачення: або це -і- походить з -*Н-, якого сягає -ḫ(ḫ)-, або це -і- – суфіксальне дієслівних похідних основ[3].

У пракавказькій мові[ред. | ред. код]

Для пракавказької мови відтворюють два прості (*ʔ, *h) і три емфатичні (*ʡ, *ħ, *ʕ) ларингали. В анлаутній позиції наявні певні подібності між праіндоєвропейською та пракавказькою мовою[4]:

  • пк. і піє. : *ʔərəcwV i *orso-, *ʔār(H)V i *ārHo-, але *ʔoIrVc(w)e i *(H)areĝ-;
  • пк. *h і піє. *H: *ƛwāhni i *Huələnā, *həlkwV i *Hu̯erk-;
  • пк. і піє. ?: прикладів немає;
  • пк. , і піє. : *hīnčwV i *ek̂u̯o-, *ʕälmćə i *amas-l-.

Недоліки теорії[ред. | ред. код]

Помітним недоліком є те, що кількість ларингалів «підганяють» до кількості голосних. Труднощі, які виникають при поясненні мовних фактів за допомогою теорії, ларингалісти часто розв'язують, приймаючи нові ларингали, що мають такі властивості, які підходили б для пояснення винятків. Коли-не-коли ларингалісти «успішно» відтворюють в індоєвропейській мові різну їхню кількість: від одного в О. Семереньї, двох у Ф. де Сосюра, трьох у Г. Меллера і Є. Куриловича, чотирьох в Е. Сепіра, Е.Г. Стуртеванта[en], В.Ф. Леманна, пятьох у В.М. Ілліча-Світича, шістьох у Р.Ф. Адрадоса[en] і аж до восьми в Я. Пухвела[en] й десяти в А. Мартіне. Жан Одрі взагалі не обмежує число ларингалів, адже «його неможливо визначити з огляду на те, що важко узгодити результати внутрішньої та порівняльної реконструкції». Таким чином, учений уважає однаково правильними всі відомі точки зору[2].

Інша проблема полягає в тому, що довгий час не вдавалося отримати таким самим способом, як і довгі і . Тому свого часу Г. Меллер і висунув припущення, що існував третій ларингал Е на додачу до двох інших. Поєднуючись із первинним , Е утворював довгі голосні (← еЕ), (← еА) і (← еО), так само утворив іще короткі голосні: (← Ае), (← Ое), проте не (← Ее), як мало би бути. Це рівняння *е = Ее, скажімо, є нонсенсом, адже , поєднавшись із , мав би знов утворити цей . У такому разі виробляв би сам себе, що є неприпустимо. Щодо сутності ларингалів досі сперечаються науковці, серед яких немає згоди з приводу того, були ці загадкові звуки приголосними або ж голосними[2].

Проти ларингальної теорії виступають Дж. Бонфанте, Г. Кронассер[de], У. Петерсен. О. Савченко вважає, що нею вже не можна нехтувати, але ризиковано поки що робити якісь серйозні висновки[5].

Джерела[ред. | ред. код]

  • О. Семереньи. Введение в сравнительное языкознание. — Москва : Едиториал УРСС, 2002. — С. 138-146.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. П.П. Дрогомирецький, О.Б. Гуцуляк (2012). Основи індоєвропейського мовознавства та компартивістики (Українською). Івано-Франківськ: Симфонія форте. с. 59. 
  2. а б в А.И. Анцибор. Основания ларингальной теории [Основи ларингальної теорії] (Російською). Архів оригіналу за 1 березень 2018. Процитовано 28 лютий 2018. 
  3. а б Иванов, Вячеслав (1965). К реконструкции ларингальных [До реконструкції ларингальних]. У Топоров, Владимир. Общеевропейская праславянская и анатолийская языковые системы (сравнительно-типологические очерки) [Загальноєвропейська праслов'янська й анатолійська мовні системи (порівняльно-типологічні нариси)] (Російською). Москва: Наука. с. 11–18. 
  4. Cтаростин, Сергей (2007). Труды по языкознанию [Праці з мовознавства] (Російською). Москва: Языки славянских культур. с. 351–352. 
  5. Савченко, Алексей (1974). У О.С. Широков. Сравнительная грамматика индоевропейских языков (Російською). Москва: Высшая школа. с. 137.