Латвія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Латвійська Республіка
Latvijas Republika

Прапор Герб
Девіз: "Tēvzemei un Brīvībai"
(Батьківщині та Волі)
Гімн: «Боже, благослови Латвію!»
Розташування Латвії
Столиця
(та найбільше місто)
Рига
Офіційні мови Латиська
Етнос 60.2% Латиші
26.0% Росіяни
3.2% Білоруси
2.4% Українці
2.1% Поляки
1.2% Литовці [1]
Форма правління унітарна конституційна парламентська республіка
 - Президент Егілс Левітс
 - Прем'єр-міністр Кріш'яніс Каріньш
Незалежність від Росії 
 - Проголошено 18 листопада 1918 
 - Конституція 15 лютого 1922 
 - Радянська окупація 19401990 
 - Відновлено 21 серпня 1991 
Площа
 - Загалом 64,589 тис, км² (122)
 - Внутр. води 1,5% %
Населення
 - оцінка 01.01.2018  2,109,742 (2018)[2] (146)
 - Густота 32 0 чол,/км² (?)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $34 921 млрд.[3] (102)
 - На душу населення $15 662[3] (59)
ВВП (ном.) 2011 рік, оцінка
 - Повний $28 252 млрд.[3] (90)
 - На душу населення $12 671[3] (55)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Коди ISO 3166 LV / LVA
Домен .lv
Телефонний код +371
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Латвія

Ла́твія (латис. Latvija, лів. Leţmō), офіційна назва — Латві́йська Респу́бліка (латис. Latvijas Republika, лів. Leţmō Vabāmō) — держава у Балтійському регіоні Північної Європи.[4] З часу незалежності Латвію називають однією з країн Балтії. Межує з Естонією на півночі, Литвою на півдні, Росією на сході, Білоруссю на південному сході і розділяє морський кордон зі Швецією на заході. Латвія має 1 957 200 мешканців і займає територію 64 589 kм2.[5] У країні помірний сезонний клімат. У Балтійському морі помірний клімат, хоча воно має чотири чіткі пори року і сніжні зими.

Після століть перебування під шведською, польською та російською владою, Латвійська Республіка, яка головним чином перебувала під контролем німецьких аристократів, відколовшись від від Російської імперії, оголосила незалежність після Першої світової війни.[6] Однак після державного перевороту 1934 року, у країні встановився авторитарний режим при Карлісі Ульманісі. Фактична незалежність країни була перервана на початку Другої світової війни, починаючи з насильницької інкорпорації Латвії до Радянського Союзу, а потім вторгненням та окупацією нацистської Німеччини у 1941 році та повторною окупацією Радянським Союзом у 1944 році (Курляндський мішок у 1945 році) для утворення Латвійської РСР, яка проіснувала наступні 45 років.

Мирна співоча революція, починаючи з 1987 року, закликала до емансипації Балтії від радянської влади та засудження незаконної окупації комуністичним режимом.[7] Революція завершилась Декларацією про відновлення незалежності Латвійської Республіки 4 травня 1990 року та відновленням фактичної незалежності 21 серпня 1991 року.[8] Латвія є демократичною суверенною державою, парламентською республікою. Її столиця Рига була культурною столицею Європи у 2014 році. Державна мова — латиська. Країна поділена на 119 адміністративних поділів, з них 110 — муніципалітети, дев'ять — міста.[9] Латиші та ліви — корінне населення Латвії.[10] Латиська та литовська — єдині балтійські мови, які збереглися до нашого часу. Панівна конфесія — євангелісти-лютерани. Російська меншина переважно сповідує православ'я.

Латвія — розвинена економіка з високим рівнем доходів і займає 39-е місце в індексі людського розвитку.[11] Країна займає доволі високі місця в індексах громадянських свобод, свободи преси, свободи Інтернету, демократичного управління, якості життя та спокою. Латвія є членом Європейського Союзу, Єврозони, НАТО, Ради Європи, Організації Об'єднаних Націй, Ради країн Балтійського моря, МВФ, ПІБ, ОЕСР, ОБСЄ та СОТ. Країна стала повноправним членом Єврозони почавши використовувати євро як свою валюту 1 січня 2014 року, замінивши латвійські лати.[12]

Походження назви

Назва Latvija походить від назви давніх латгальців, одного з чотирьох індоєвропейських балтійських племен (поряд із куршами, селонами та земгалами), які складали етнічне ядро сучасних латвійців разом із фінськими лівами.[13] Генріх Латвійський придумав латинізацію назв країни Lettigallia та Lethia. Терміни надихали варіації назви країни в романських мовах від Летонії та в декількох германських мовах від Летландії.[14]

Географія

Карта Латвії.

Латвія розташована на крайньому заході Східної-Європейської рівнини. Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200—300 м над р.м. Рельєф країни — це лісиста низина, болота, озера; 472 км берегової лінії. Найвища точка — гора ГайзінькалнсЛіфляндії) має висоту 312 м над р.м.

На півночі межує з Естонією (загальний кордон — 339 км), на сході — з Росією (217 км), на півдні — з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем.

Великі річки — Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Загалом на території Латвії понад 700 річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна річка — Даугава (в Росії — Західна Двіна), протягом 357 км тече по території Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Ризькій затоці становить 1020 км. Озера охоплюють 1,5 % тер., найбільші — Лубанас, Резнас і Буртнієку.

Сільськогосподарські земельні угіддя чергуються з заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і змішаними (біля морського узбережжя — сосновими) лісами. Клімат країни перехідний від морського до континентального.

Історія

Докладніше: Історія Латвії

Середньовіччя

Руїни першої церкви в Лівонії (2001)

Новий час

Новітній період

Східна Європа (1918)
Радянські війська окуповують Ригу (1940).

Державний устрій

У Латвії діє Конституція 15 лютого 1922 року.

Вище представництво здійснює президент держави, що обирається Сеймом строком на чотири роки.

Виконавчий орган — кабінет міністрів, що складається з прем'єр-міністра і міністрів. Коаліційні партії Сейму Латвії пропонують президенту республіки кандидатуру прем'єр-міністра (президента міністрів). Затверджений прем'єр-міністр формує новий кабінет міністрів.

Латвія — парламентська республіка. Законодавчий орган — Сейм (Saeima), що обирається повноправними громадянами Латвії, які досягли до дня виборів віку 18 років, терміном на чотири роки.

Членство у міжнародних організаціях: ЄС, ООН, НАТО, Рада Європи, ОБСЄ, МБРР, МВФ, Світовий банк, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП). Латвія встановила дипломатичні відносини зі 160 країнами і підтримує посольства в 35 країнах світу. 37 країн мають посольства в столиці Латвії — Ризі. У першій половині 2015 року Латвія була Державою-головою Ради Європейського союзу.

Латвія має багатопартійну систему, партії мають можливість формувати коаліційні уряди. Основні політичні партії та блоки:

Економіка

ВВП Латвії у 1996—2006 рр.

Латвія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: автомобілебудівна, сільськогосподарське машинобудування, радіоелектронна, фармацевтична, текстильна та ін. Транспорт — залізничний, автомобільний, річковий, морський. Головні порти — Рига, Вентспілс, Лієпая. Протяжність магістрального нафтопроводу 421 км, магістрального газопроводу 710 км (1984). Міжнародний аеропорт — м. Рига.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 5,7 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6 %. ВВП на душу населення — $ 2328. Прямі закордонні інвестиції — $ 219 млн. Імпорт — $ 4,9 млрд (г.ч. Німеччина — 16,8 %, Росія — 11,8 %, Фінляндія — 9,5 %, Швеція — 7,2 %). Експорт — $ 4,2 млрд (г.ч. Німеччина — 15,6 %, Велика Британія — 13,5, Росія — 12,1 %, Швеція — 10,3 %).

У 2001 р ВВП Латвії зріс на 7,6 %. Банк Латвії передбачає зростання ВВП 4,5 %-5 % в 2002 [Mining Annual Review 2002].

Адміністративний устрій

Краї й міста республіканського підпорядкування Латвії.

Латвія поділяється на 110 країв (латис. novadi, однина novads) і 9 республіканських міст (латис. republikas pilsētas, однина republikas pilsēta). Краї поділяються на 494 волості (латис. pagasts).

Крім того, Латвія історично, культурно й конституційно поділяється на чотири регіони: Латгале, Земгале, Курземе, і Відземе.

У Латвії до 2023 року буде продовжуватися адміністративно територіальна реформа, аналогічна українській реформі децентралізації влади, яка передбачає уже укрупнення розділених у 2009 році країв у більші адміністративно-територіальні одиниці. Це пов'язано з вимогою Європейського союзу, щоб ефективно розприділити повноваження у ппровінції, а також з проблемою відтоку населення у міста і зосередження основної маси населення у Ризькому столичному регіоні.

Населення

Етнічний склад (2018 [15])
Латиші (1 269 92)
  
60.2%
Росіяни (547 492)
  
26.0%
Білоруси (67 781)
  
3.2%
Українці (50 699)
  
2.4%
Поляки (44 501)
  
2.1%
Литовці (26 94)
  
1.2%
Євреї (8 436)
  
0.4%
Цигани (7 193)
  
0.3%
Німці (5 168)
  
0.2%
Естонці (26 94)
  
0.1%
Інші (вірмени,татари, азербайджанці турки (80 319)
  
3.8%
Докладніше: Населення Латвії

Етнічні групи станом на 2018 рік: латиші — 60,20 %, росіяни — 26,00 %, білоруси — 3,2 %, українці — 2,4 %, поляки — 2,1 %[16].

Культура

Латвійський сир

Докладніше: Культура Латвії

Державна мова — латиська.

Релігія

Більшість громадян Латвії є парафіянами Лютеранської Церкви. Також у Латвії поширений католицизм і зростає кількість православних (переважно за рахунок росіян).

Інше

Державне свято — 18 листопада — День проголошення Латвійської Республіки (1918 р.).


Державний гімн. Назва гімну Латвії: «Dievs, svēti Latviju!» («Боже, благослови Латвію!»). Автор гімну — латвійський композитор Карліс Бауманіс. Вперше гімн виконувався на Першому загальному Святі латвійської пісні і танцю наприкінці червня 1873 року в Ризі. З того моменту «Dievs, svētī Latviju!» стала піснею, яка пробуджувала національне самовизнання латвійського народу. Після проголошення незалежності у 1918 році «Dievs, svētī Latviju!» стала гімном Латвії.


Див. також

Примітки

  1. http://www.pmlp.gov.lv/lv/assets/documents/1aaaa/ISVN_Latvija_pec_TTB_VPD.pdf
  2. http://www.worldometers.info/world-population/latvia-population/
  3. а б в г Latvia. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2012-04-18. 
  4. Composition of macro geographical (continental) regions, geographical sub-regions, and selected economic and other groupings (англійською). Організація Об'єднаних Націй. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 9 листопада 2008. 
  5. Weather information in Latvia. www.travelsignposts.com. 14 March 2015. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 14 March 2015. 
  6. Ģērmanis, Uldis (2007). У Ojārs Kalniņš. The Latvian Saga (English) (вид. 11th). Riga: Atēna. с. 268. ISBN 9789984342917. OCLC 213385330. 
  7. Esther B. Fein. UPHEAVAL IN THE EAST; Soviet Congress Condemns '39 Pact That Led to Annexation of Baltics. The New York Times (англійською). Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 2 вересня 2017. 
  8. 21 серпня 1991, after the Soviet coup d'état attempt, the Supreme Council adopted a Constitutional law, "On statehood of the Republic of Latvia", declaring Article 5 of the Declaration to be invalid, thus ending the transitional period and restoring de facto independence.
  9. Administrative divisions of Latvia (англійською). www.ambermarks.com. 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 14 березня 2015. 
  10. Latvia in Brief (англійською). Latvian Institute. 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2011. 
  11. Latvia – Country Profile: Human Development Indicators. hdr.undp.org (англійською). Організація Об'єднаних Націй. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2015. 
  12. EU and euro (англійською). Bank of Latvia. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 16 липня 2013. 
  13. Latvia in Brief (англійською). Latvian Institute. 2012. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 12 травня 2011. 
  14. Baltic Online (англійською). The University of Texas at Austin. Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. 
  15. http://www.pmlp.gov.lv/lv/assets/documents/1aaaa/ISVN_Latvija_pec_TTB_VPD.pdf - Key Indicators]
  16. http://www.np.gov.lv/index.php?en=fakti_en&saite=residents.htm Архівовано 28 грудень 2004 у Wayback Machine. Дані про населення станом на 1.04.2007

Джерела та література

Посилання


Ризька затока Естонія Естонія Росія Росія
Балтійське море Gray compass rose.svg Росія Росія
Балтійське море Литва Литва Білорусь Білорусь