Латвія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Латвійська Республіка
Latvijas Republika

Прапор Герб
Девіз: "Tēvzemei un Brīvībai"
(Батьківщині та Волі)
Гімн: «Боже, благослови Латвію!»
Розташування Латвії
Столиця
(та найбільше місто)
Рига
Офіційні мови Латиська
Етнос 62.5% Латиші
24.7% Росіяни
3.1% Білоруси
2.3% Українці
2.0% Поляки
1.1% Литовці [1]
Форма правління унітарна конституційна парламентська республіка
 - Президент Егілс Левітс
 - Прем'єр-міністр Кріш'яніс Каріньш
Незалежність від Росії 
 - Проголошено 18 листопада 1918 
 - Конституція 15 лютого 1922 
 - Радянська окупація 19401990 
 - Відновлено 21 серпня 1991 
Площа
 - Загалом 64,589 тис. км² (122)
 - Внутр. води 1,5% %
Населення
 - оцінка 2020  1,907,675 [2] (151)
 - Густота 32,0 чол./км² (?)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $34 921 млрд.[3] (102)
 - На душу населення $15 662[3] (59)
ВВП (ном.) 2011 рік, оцінка
 - Повний $28 252 млрд.[3] (90)
 - На душу населення $12 671[3] (55)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Коди ISO 3166 LV / LVA
Домен .lv
Телефонний код +371
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Латвія

Ла́твія (латис. Latvija, лів. Leţmō) — держава в Північній Європі. Офіційна назва — Латві́йська Респу́бліка (латис. Latvijas Republika, лів. Leţmō Vabāmō). Розташована на сході Балтійського моря, на північному сході Європейського союзу. Межує із Естонією, Литвою, Білоруссю і Росією. Займає більшу частину історичної Лівонії, що була заселена балтськими племенами і підкорена німецькими колоністами. У середньовіччі й ранньому часі перебувала під владою Лівонського ордену, Речі Посполитої, Швеції, Курляндського герцогства та Російської імперії. 18 листопада 1918 року проголосила незалежність, відокремившись від Росії. 17 червня 1940 окупована Радянським союзом; 5 серпня того ж року ввійшла до його складу як Латвійська РСР. 21 серпня 1991 року, внаслідок розвалу СРСР, відновила власну незалежність. Столиця — Рига, найбільше місто східної Балтики. Основний закон — Конституція 1922 року. Демократична президентсько-парламентська республіка. Більшість населення — латиші. Панівна конфесія — євангелісти-лютерани. Державна мова — латиська. Провідними галузями економіки є сільське господарство, автомобілебудування, туризм. Член ООН1991), Всесвітнього банку і Міжнародного валютного фонду1992), Ради Європи, НАТО і ЄС (2004).

Назва

Назва Latvija походить від назви давніх латгальців, одного з чотирьох індоєвропейських балтійських племен (поряд із куршами, селонами та земгалами), які складали етнічне ядро сучасних латвійців разом із фінськими лівами.[4] Генріх Латвійський придумав латинізацію назв країни Lettigallia та Lethia. Терміни надихали варіації назви країни в романських мовах від Летонії та в декількох германських мовах від Летландії.[5]

Географія

Карта Латвії.

Латвія розташована на крайньому заході Східної-Європейської рівнини. Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200—300 м над р.м. Рельєф країни — це лісиста низина, болота, озера; 472 км берегової лінії. Найвища точка — гора ГайзінькалнсЛіфляндії) має висоту 312 м над р.м.

На півночі межує з Естонією (загальний кордон — 339 км), на сході — з Росією (217 км), на півдні — з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем.

Великі річки — Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Загалом на території Латвії понад 700 річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна річка — Даугава (в Росії — Західна Двіна), протягом 357 км тече по території Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Ризькій затоці становить 1020 км. Озера охоплюють 1,5 % тер., найбільші — Лубанас, Резнас і Буртнієку.

Сільськогосподарські земельні угіддя чергуються з заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і змішаними (біля морського узбережжя — сосновими) лісами. Клімат країни перехідний від морського до континентального.

Історія

Докладніше: Історія Латвії

Середньовіччя

Руїни першої церкви в Лівонії (2001)

Новий час

Новітній період

Східна Європа (1918)
Радянські війська окуповують Ригу (1940).

Державний устрій

У Латвії діє Конституція 15 лютого 1922 року.

Вище представництво здійснює президент держави, що обирається Сеймом строком на чотири роки.

Виконавчий орган — кабінет міністрів, що складається з прем'єр-міністра і міністрів. Коаліційні партії Сейму Латвії пропонують президенту республіки кандидатуру прем'єр-міністра (президента міністрів). Затверджений прем'єр-міністр формує новий кабінет міністрів.

Латвія — парламентська республіка. Законодавчий орган — Сейм (Saeima), що обирається повноправними громадянами Латвії, які досягли до дня виборів віку 18 років, терміном на чотири роки.

Латвія має багатопартійну систему, партії мають можливість формувати коаліційні уряди. Основні політичні партії та блоки:

Зовнішня політика

Членство у міжнародних організаціях: ЄС, ООН, НАТО, Рада Європи, ОБСЄ, МБРР, МВФ, Світовий банк, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП). Латвія встановила дипломатичні відносини зі 160 країнами і підтримує посольства в 35 країнах світу. 37 країн мають посольства в столиці Латвії — Ризі. У першій половині 2015 року Латвія була Державою-головою Ради Європейського союзу.

Країна займає доволі високі місця в індексах громадянських свобод, свободи преси, свободи Інтернету, демократичного управління, якості життя та спокою. Латвія є членом Європейського Союзу, Єврозони, НАТО, Ради Європи, Організації Об'єднаних Націй, Ради країн Балтійського моря, МВФ, ПІБ, ОЕСР, ОБСЄ та СОТ. Країна стала повноправним членом Єврозони почавши використовувати євро як свою валюту 1 січня 2014 року, замінивши латвійські лати.[6]

Економіка

ВВП Латвії у 1996—2006 рр.

Латвія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: автомобілебудівна, сільськогосподарське машинобудування, радіоелектронна, фармацевтична, текстильна та ін. Транспорт — залізничний, автомобільний, річковий, морський. Головні порти — Рига, Вентспілс, Лієпая. Протяжність магістрального нафтопроводу 421 км, магістрального газопроводу 710 км (1984). Міжнародний аеропорт — м. Рига.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 5,7 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6 %. ВВП на душу населення — $ 2328. Прямі закордонні інвестиції — $ 219 млн. Імпорт — $ 4,9 млрд (г.ч. Німеччина — 16,8 %, Росія — 11,8 %, Фінляндія — 9,5 %, Швеція — 7,2 %). Експорт — $ 4,2 млрд (г.ч. Німеччина — 15,6 %, Велика Британія — 13,5, Росія — 12,1 %, Швеція — 10,3 %).

У 2001 р ВВП Латвії зріс на 7,6 %. Банк Латвії передбачає зростання ВВП 4,5 %-5 % в 2002 [Mining Annual Review 2002].

Латвія — розвинена економіка з високим рівнем доходів і займає 39-е місце в індексі людського розвитку[7].

Адміністративний устрій

Краї й міста республіканського підпорядкування Латвії.

Латвія поділяється на 110 країв (латис. novadi, однина novads) і 9 республіканських міст (латис. republikas pilsētas, однина republikas pilsēta). Краї поділяються на 494 волості (латис. pagasts).

Крім того, Латвія історично, культурно й конституційно поділяється на чотири регіони: Латгале, Земгале, Курземе, і Відземе.

У Латвії до 2023 року буде продовжуватися адміністративно територіальна реформа, аналогічна українській реформі децентралізації влади, яка передбачає уже укрупнення розділених у 2009 році країв у більші адміністративно-територіальні одиниці. Це пов'язано з вимогою Європейського союзу, щоб ефективно розприділити повноваження у ппровінції, а також з проблемою відтоку населення у міста і зосередження основної маси населення у Ризькому столичному регіоні.

Населення

Етнічний склад (2018 [8])
Латиші (1 269 92)
  
60.2%
Росіяни (547 492)
  
26.0%
Білоруси (67 781)
  
3.2%
Українці (50 699)
  
2.4%
Поляки (44 501)
  
2.1%
Литовці (26 94)
  
1.2%
Євреї (8 436)
  
0.4%
Цигани (7 193)
  
0.3%
Німці (5 168)
  
0.2%
Естонці (26 94)
  
0.1%
Інші (вірмени,татари, азербайджанці турки (80 319)
  
3.8%
Докладніше: Населення Латвії

Етнічний склад населення Латвії в 1897—2020 роках

Етнос Перепис 1897 Перепис 1925 Перепис 1935 Перепис 1959 Перепис 1970 Перепис 1979 Перепис 1989 Перепис 2000 Перепис 2011 Статистичні дані 2020[9]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Латиші 1 318 617 68,34 1 354 126 73,4 1 472 612 75,5 1 297 881 62,0 1 341 805 56,8 1 344 105 53,7 1 387 757 52,0 1 370 703 57,7 1 284 194 62,1 1 192 333 62,5
Росіяни 154 561 8,0 193 648 10,5 206 499 10,6 556 448 26,6 704 599 29,8 821 464 32,8 905 515 34,0 703 243 29,6 556 422 26,9 471 206 24,7
Білоруси 79 541 4,12 38 010 2,1 26 867 1,4 61 587 2,9 94 898 4,0 111 505 4,5 119 702 4,5 97 150 4,1 68 174 3,3 60 097 3,1
Українці 987 0,05 512 0,0 1 844 0,1 29 440 1,4 53 461 2,3 66 703 2,7 92 101 3,5 63 644 2,7 45 699 2,2 42 929 2,3
Поляки 65 088 3,37 51 143 2,8 48 949 2,5 59 774 2,9 63 045 2,7 62 690 2,5 60 416 2,3 59 505 2,5 44 783 2,2 37 968 2,0
Литовці 25 888[10] 1,34 23 192 1,3 22 913 1,2 32 383 1,6 40 589 1,7 37 818 1,5 34 630 1,3 33 430 1,4 24 426 1,2 21 938 1,1
Євреї 122 700 6,36 95 675 5,2 93 479 4,8 36 592 1,8 36 680 1,6 28 331 1,1 22 897 0,9 10 385 0,4 6 416 0,3
Цигани 1 942 0,1 2 870 0,2 3 839 0,2 4 301 0,2 5 427 0,2 6 134 0,3 7 044 0,3 8 205 0,3 6 452 0,3 4 891 0,3
Німці 137 312 7,12 70 964 3,8 62 144 3,2 1 609 0,1 5 413 0,2 3 299 0,1 3 783 0,1 3 465 0,1 3 023 0,1 2 476 0,1
Естонці 17 991 0,93 7 893 0,4 7 014 0,4 4 610 0,2 4 334 0,2 3 681 0,2 3 312 0,1 2 652 0,1 2 000 0,1 1 607 0,1
Ліви 1 268 0,1 944 0,0 185 0,0 48 0,0 107 0,0 135 0,0 177 0,0
Інші 4 823 0,25 5 504 0,3 3 398 0,2 8 648 0,4 13 828 0,6 16 979 0,7 29 275 1,1 24 824 1,1 26 298 1,3 72 230 3,8
Загалом 1 929 387 1 844 805 1 950 502 2 093 458 2 364 127 2 502 816 2 666 567 2 377 383 2 067 887 1 907 675

Культура

Латвійський сир

Докладніше: Культура Латвії

Державна мова — латиська.

Освіта

Наука

Музика

Докладніше: Музика Латвії

Кухня

Докладніше: Латиська кухня

Релігія

Більшість громадян Латвії лютеранами.

Інше

Державне свято — 18 листопада — День проголошення Латвійської Республіки (1918 р.).


Державний гімн. Назва гімну Латвії: «Dievs, svēti Latviju!» («Боже, благослови Латвію!»). Автор гімну — латвійський композитор Карліс Бауманіс. Вперше гімн виконувався на Першому загальному Святі латвійської пісні і танцю наприкінці червня 1873 року в Ризі. З того моменту «Dievs, svētī Latviju!» стала піснею, яка пробуджувала національне самовизнання латвійського народу. Після проголошення незалежності у 1918 році «Dievs, svētī Latviju!» стала гімном Латвії.


Див. також

Примітки

  1. IRG080. Iedzīvotāju skaits pēc tautības reģionos, republikas pilsētās, 21 attīstības centrā un novados gada sākumā. Statistikas datubāzes. Процитовано 2021-02-25. 
  2. IRG080. Iedzīvotāju skaits pēc tautības reģionos, republikas pilsētās, 21 attīstības centrā un novados gada sākumā. Statistikas datubāzes. Процитовано 2021-02-25. 
  3. а б в г Latvia. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2012-04-18. 
  4. Latvia in Brief (англійською). Latvian Institute. 2012. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 12 травня 2011. 
  5. Baltic Online (англійською). The University of Texas at Austin. Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011. 
  6. EU and euro (англійською). Bank of Latvia. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 16 липня 2013. 
  7. Latvia – Country Profile: Human Development Indicators. hdr.undp.org (англійською). Організація Об'єднаних Націй. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2015. 
  8. http://www.pmlp.gov.lv/lv/assets/documents/1aaaa/ISVN_Latvija_pec_TTB_VPD.pdf - Key Indicators]
  9. IRG080. Iedzīvotāju skaits pēc tautības reģionos, republikas pilsētās, 21 attīstības centrā un novados gada sākumā. Statistikas datubāzes. Процитовано 2021-02-25. 
  10. «Литовську» і «жмудську» мови пораховано разом.

Бібліографія

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Латвія