Латгальська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Латгальська мова
latgaļu volūda
Поширена в Латвія, Російська Федерація
Регіон Східна Європа
Носії 200 тис
Писемність латинська абетка
Класифікація

Індо-Європейська

 Балтійська група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 ltg
Поширення латгальської мови у Латвії станом на 2011 рік.

Латга́льська мо́ва поєднує в собі два поняття:

  1. мова балтського племені латгалів. Зокрема й літературна латиська мова стала нащадком цього давнього говору;
  2. сучасна мова латгальців в Латгалії, що виникла завдяки тривалій політичній окремішності регіону від Латвії.

Історія[ред. | ред. код]

Писемна мова виникла у 18 столітті на ґрунті місцевих говірок. Перша книжка латгальською «Євангеліє на весь рік» (Evangelia toto anno) з'явилася 1753 року. Правописні традиції спиралися на польську орфографію. Завдяки єзуїтам протягом 18 та 19 століть у цьому якнайсхіднішому осередку римо-католицької віри було видано немало літератури на релігійну тематику. У 19 столітті царатом було суворо заборонено друк латинською абеткою у Вітебській губернії, що безпосередньо й стосувалося латгальської мови. Заборона проіснувала від 1865 до 1904 року. 1918 року Латгалія стала частиною новоствореної Латвійської держави.