Латино-сіне-флексіоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Латино-сіне-флексіоне (Latino sine flexione - латина без словозміни) - міжнародна штучна мова на основі латинської мови, створена італійським математиком Джузеппе Пеано в 1903 у. Після доопрацювання в 1908 рік у став називатися інтерлінгва (не слід плутати з іншим штучним мовою з аналогічною назвою - див Інтерлінгва).

Алфавіт і правопис[ред.ред. код]

Алфавіт латино-сіне-флексіоне повністю збігаються з латинським:
A b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z ae oe

Те ж відноситься і до правопису. З метою спрощення можна писати e замість ae та oe, t замість th і f замість ph.

Вимова[ред.ред. код]

Зазвичай використовується вимова, відповідне так званого «класичного» / «реконструйованому» латинської:

  • B читається як «б», але як «п» в поєднаннях bs і bt.
  • С завжди читається як «к».
  • H читається як англійське чи німецьке «h» (глухий придих). Але в поєднаннях ph,th, ch і rh не читається взагалі (тобто вони вимовляються як «п», «т», «до» і «р» відповідно).
  • QU - як «ку» (з нескладовим «у»).
  • S - завжди як «с».
  • V як «в» або нескладовий «у».
  • Y як німецьке «ü» або французьке «u» («і» з губами як при «у»).
  • AE як «ай».
  • OE як «ой».

Вимова інших букв відповідає прийнятій в Росії традиції (так званої «традиційної» вимови). Допустимі ті чи інші відхилення від цієї вимови в бік традиційного, що відбивається і в орфографії (див. вище). Головний наголос завжди падає на останній склад слова, другорядний — туди, куди це потрібно для милозвучності.

Словниковий склад[ред.ред. код]

Основна маса слів також запозичена з латині, однак у видозміненій формі. Всі іменники беруться у формі аблатива однини. Прикметники беруться у формі номінатіва однини середнього роду (для прикметників на -e і -um, причому-um змінюється на -o) і у формі аблатіва в інших випадках. Дієслова в більшості випадків мають форму усіченого латинського інфінітива (відкидається закінчення -re).

Загальна характеристика словотворення[ред.ред. код]

Латино-синьо-флексіоне - продукт натуралістичного напряму в конструюванні міжнародних мов. Його граматика в окремих відносинах простіше граматики есперанто (відсутнє, наприклад, відмінювання прикметників, зміна дієслова за часами, обов'язкове застосування закінчення множини). Але при цьому система словотворення запозичена у мови-джерела - латиною і тому має всі якості системи словотворення європейських природних мов: наявністю винятків, кількох моделей для утворення одного і того ж (див. нижче систему позначення статі, співвідношення кількісних і порядкових числівників, займенники і інш.).

Словозміна[ред.ред. код]

Дієслово[ред.ред. код]

У дієслова немає категорій особи і числа. Наприклад: Me salta. - Я стрибаю. Vos salta. - Ви стрибаєте. Illo salta. - Він, вона, воно стрибає.

Відсутня і категорія часу: майбутнє може бути виражене вживанням в реченні прислівники i, а минуле - прислівники e, що вказують на час іменників. Сам же дієслово при цьому не змінюється. Для вираження майбутнього часу можуть використовуватися обороти з модальними дієсловами vol і debe. Ні зміни по нахилах (дійсне, умовному, наказовому і т. п.).

Від власне дієслова можна Утворити три вербоїда: інфінітив - додаванням суфікса -re, дійсний дієприкметник додатком -nte і пасивний дієприкметник додатком -to. Наприклад: ama - люблю і інш., Amare - любити, amante - люблячий, amato - улюблений.

Іменник[ред.ред. код]

У латино-синьо-флексіоне існує закінчення множини іменників - -s (filio - син,filios - сини). Але це закінчення можна не вживати, коли множину видно з контексту. Тобто, decem simias і decem simia однаково означають «десять мавп».

Граматичного роду немає. Стать може бути виражений за допомогою зміни кореня, додавання певних суфіксів або добавки слів mas - чоловічий і femina - жіночий. Наприклад: patre - батько, matre - мати, propheta - пророк, prophetissa - пророчиця, cane mas - кобель,cane femina - сука. Відмінкові відносини передаються порядком слів і приводами (наприклад, родовий відмінок - приводом de).

Прикметник[ред.ред. код]

Прикметник незмінний. Ступені порівняння утворюються за допомогою додавання певних прислівників.

Числівник[ред.ред. код]

Кількісні і порядкові[ред.ред. код]

Система числівників запозичена з латини в дещо спрощеному вигляді.

Кількісний Переклад Порядковий Переклад
uno один primo перший
duo два secundo другий
tres три tertio третій
quatuor чотири quarto четвертий
quinque п'ять quinto п'ятий
sex шість sexto шостий
septem сім septimo сьомий
octo вісім octavo восьмий
novem дев'ять nono дев'ятий
decem десять decimo десятий
viginti или duo decem двадцять vigesimo двадцятий
triginta или tres decem тридцять trigesimo тридцятий
nonaginta или novem decem дев'яносто nonagesimo дев'яностий
centum сто centesimo сотий
mille тисяча millesimo тисячний
millione мільйон millionesimo мільйонний

Кількісні числівники від 11 до 19 утворені шляхом поєднання кількісних числівників першого десятка за моделлю decem-uno або decem et uno «одинадцять». Порядкові - шляхом поєднання порядкових числівників першого десятка за моделлю decimo-unio «одинадцяти». Кількісні числівники від 40 до 80 - шляхом додавання числівником першого десятка -aginta (кінцева голосна, якщо вона є, при цьому відкидається): quintaginta «п'ятдесят». Порядкові числівники утворюються шляхом заміни в кількісних -inta на -esimo: quintagesimo «п'ятдесяти».

Прислівник[ред.ред. код]

Непохідні прислівники запозичені з латині. Утворення прислівників від прикметників здійснюється за допомогою виразів cum mente і in modo. Наприклад: in modo fraterno - по-братськи, cum mente diligente - старанно.

Прислівники від іменників утворюються за допомогою in modo de (наприклад: in modo de fratre - по-братськи).

Займенники[ред.ред. код]

Особові займенники[ред.ред. код]

Однина Множина
Перша особа me nos
Друга особа te vos
Третя особа illo[1] illos

Зворотні займенники[ред.ред. код]

Латино Переклад
se себе
se ipso сам себе

Присвійні займенники[ред.ред. код]

Однина Множина
Перша meo nostro
Друга tuo vostro
Третя suo

Примітки[ред.ред. код]

  1. Існують також спеціальні форми illa - вона і id - воно, а також особлива форма illas - множина від illa.

Посилання[ред.ред. код]