Латушко Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Латушко
біл. Павел Паўлавіч Латушка
Paviel Latushka.jpg
Посол Білорусі у Франції
16 листопада 2012 — 15 січня 2019
Президент Олександр Лукашенко
Попередник Олександр Павловський
Наступник Ігор Фісенко
Постійний представник Білорусі в ЮНЕСКО
16 листопада 2012 — 15 січня 2019
Президент Олександр Лукашенко
Попередник Олександр Павловський
Наступник Ігор Фісенко
Міністр культури Білорусі
4 червня 2009 — 16 листопада 2012
Президент Олександр Лукашенко
Попередник Володимир Матвійчук
Наступник Борис Свєтлов
Посол Білорусі в Польщі
6 грудня 2002 — 31 жовтня 2008
Попередник Микола Кречко
Наступник Віктор Гайсенок
Народився 10 лютого 1973(1973-02-10) (49 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Відомий як дипломат, політик, культурний менеджер
Країна Білорусь
Alma mater Faculty of Law of the Belarusian State Universityd (1995) і Мінський державний лінгвістичний університет (1996)
Нагороди

Павло Павлович Латушко (біл. Павел Паўлавіч Латушка, нар. 10 лютого 1973, Мінськ) — білоруський дипломат, посол Білорусі у Польщі (2002—2008), Франції (2012–2019); міністр культури Білорусі (2009–2012).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Білоруського державного університету (1995 р., починав навчання на історичному). Заочно закінчив Мінський державний лінгвістичний університет (1996).

У 1995–1996 роках був аташе юридичного департаменту Міністерства закордонних справ Білорусі.

У 1996–2000 роках обіймав посади віцеконсула, консула Генерального консульства Білорусі в Білостоку, Польща.

У 2000–2002 рр. — начальник відділу інформації, речник Міністерства закордонних справ Білорусі.

З 6 грудня 2002 р.[1] до 31 жовтня 2008 р. Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь у Польщі. Кілька разів Міністерство закордонних справ Білорусі тимчасово відкликало Павла Латушка на консультації.[2] Свого часу був наймолодшим білоруським послом.[2]

4 червня 2009 обійняв посаду міністра культури Білорусі.[3]

16 листопада 2012 призначено послом Білорусі у Франції[4] та в ЮНЕСКО. 15 січня 2019 року Указом президента Білорусі №21 його звільнили з посади. Незабаром його призначили директором Купалівського театру.

17 серпня 2020 року наказом Міністра культури Білорусі Юрія Бондаря Латушка звільнили з посади генерального директора Купалівського театру. Причиною стало те, що 14 серпня він засудив придушення мирних акцій протесту проти фальсифікацій на виборах у Білорусі. Також Латушко брав участь у демонстраціях на площі Незалежності та в «Марші за свободу[be-x-old]» 16 серпня.[5]

Латушко послідовно використовує білоруську мову в офіційних відносинах.[6] Член Товариства білоруської мови.[7]

Розлучений,[8] має дочку Яну.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Латушка выслужыўся [Архівовано 18 вересня 2009 у Wayback Machine.]// Хартія 97. 9 грудня 2002
  2. а б Яланта Смялоўская. Заканчваецца дыпламатычная місія Пасла Паўла Латушкі ў Польшчы// Польскае радыё для замежжа. 27 кастрычніка 2008
  3. Прэзідэнт Рэспублікі Беларусь разгледзеў кадравыя рашэнні// Афіцыйны інтэрнэт-партал Прэзідэнта Рэспублікі Беларусь. 4 чэрвеня 2009
  4. Лукашэнка прызначыў Вакульчыка ў КДБ, а Латушку — у Францыю
  5. Мінкульт звольніў Паўла Латушку [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Наша Ніва. 17 жніўня 2020
  6. Наталля Герасімюк. Павел Латушка завяршае сваю дыпламатычную місію ў Польшчы// Радіо «Рація». 6 лістапада 2008
  7. Сяргей Будкін. Член ТБМ пры ўладзе// Радіо «Рація». 5 чэрвеня 2009
  8. Аляксей Мароз. Візіт з прапановай канкрэтнай дапамогі [Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.]// Ніва[pl] № 10 (2443), 9 сакавіка 2003 г.
  9. Дзмітрый Гурневіч. Павел Латушка пазнаёміў дыпламатаў з творчасцю Коласа і Купалы// Польскае радыё для замежжа[be]. 26 кастрычніка 2007