Ла-Ла Ленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ла Ла Ленд)
Перейти до: навігація, пошук
Ла-Ла Ленд M:
La La Land
Ла-Ла Ленд.jpg
Український постер
Жанр Драма
Комедія
Мюзикл
Режисер Демієн Шазелл
Продюсер Фред Бергер
Гарі Гілберт
Джордан Горовіц
Марк Платт
Сценарист Демієн Шазелл
У головних
ролях
Раян Гослінг
Емма Стоун
Джонатан Сіммонс
Фінн Віттрок
Оператор Лінус Сандгрен
Композитор Джастін Гурвіц
Монтаж Том Кросс
Кінокомпанія Gilbert Films
Impostor Pictures
Marc Platt Productions
Дистриб'ютор Ukrainian Film Distribution
Тривалість 128 хвилин
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 2016
Дата виходу 31 серпня 2016 (Венеція)
12 січня 2017 (Україна)
Кошторис $30 млн.[1]
Касові збори $443, 9 млн.
IMDb ID 3783958
Офіційний веб-сайт

«Ла-Ла Ленд» (англ. La La Land) — американський драмедійний фільм-мюзикл, знятий Демієном Шазеллом. Світова прем'єра стрічки відбулась 31 серпня 2016 року на Венеційському міжнародному кінофестивалі, який вона відкривала[2], а в Україні — 12 січня 2017 року. Фільм розповідає історію кохання джазового піаніста та молодої акторки, які зустрічаються на шляху до власних мрій.

Назва стрічки посилається на прізвисько Лос-Анджелеса, а також є американським евфемізмом для позначення стану людини, відірваної від реальності[3].

Світові критики сприйняли фільм з оплесками і нарекли його одним з найкращих фільмів 2016 року. Рецензенти хвалили сценарій та режисерську роботу Демієна Шазелла, гру Раяна Гослінга та Емми Стоун, музику Джастіна Гурвіца[en], а також музичні номери. На 74-й церемонії вручення «Золотого Глобусу» «Ла-Ла Ленд» здобув перемогу в кожній категорії на яку був номінований, отримавши загалом 7 премій. Фільм отримав 14 номінацій на премію «Оскар», що є рекордом за її історію спільно з фільмами «Титанік» (1997) та «Все про Єву» (1950), і в результаті отримав 6 нагород: Найкращий режисер, Найкраща акторка, Найкращий оператор, Найкраща оригінальна музика, Найкраща пісня, Найкращий художник-постановник[4].

У ролях[ред.ред. код]

Українська версія[ред.ред. код]

Переклад: Лідії Громовенко і Ольги Галайди
Режисер дубляжу: Лідія Громовенко
Звукорежисер: Віталій Ящук
Звукорежисер перезапису: Максим Пономарчук

Персонаж Український дубляж
Себастьян Іван Розін
Міа Долан Катерина Брайковська
Білл Владислав Пупков
Кіт Дмитро Гаврилов
Володимир Кокотунов,
Катерина Коновалова,
Катерина Сергеєва
та інші

Фільм дубльовано студією «Pie Post Production» на замовлення «Ukrainian Film Distribution» у 2017 році.

Виробництво[ред.ред. код]

Демієн Шазелл придумав сюжет «Ла-Ла Ленду» ще під час навчання в Гарварді, задовго до фільму «Одержимість» (2014). Разом зі своїм сусідом по кімнаті, композитором Джастіном Гурвіцом, вони писали дипломну роботу, де розглядали варіант постановки малобюджетного мюзиклу про джазового музиканта з Бостона. Проект називався «Гай і Мадлен у парку на лавочці». Коли обидва закінчили навчання в університеті, то переїхали до Лос-Анджелесу, де вони продовжували розробляти власну та сучасну версію класичного мюзикла. Дію в майбутньому фільмі теж перенесли до Лос-Анджелесу. Демієн Шазелл і Джастін Гурвітц завжди хотіли попрацювати над спільним проектом: Деміен хотів знімати фільми, а Джастін написати музику до нього. Але ідею молодих авторів не спішили підтримувати на кіностудіях, де були впевнені, що мюзикл — абсолютно некомерційний жанр. Врешті Д. Шазелл познайомився з продюсерами Фредом Бергером та Джорданом Горовіцом, які були родом з Нью-Йорка і вони повірили у фільм. Сценарій опинився на студії Focus — у підрозділі Universal, де займались більш дешевими стрічками. Бюджет майбутнього мюзиклу нараховував всього 1 млн дол. Студія вимагала змінити джаз-музиканта на рок-музиканта, позбутись занадто складного номеру на початку та переписати фінал, але режисер стрічки виступав проти. Пізніше студія Focus виставила сценарій на продаж.

Після провалу зі студією Focus, Д.Шазелл зняв спершу коротку версію, а потім і повний фільм «Одержимість» (2014), що розказує історію з життя режисера. «Одержимість» (2014) отримала 3 премії «Оскар» (Найкращий монтаж, Найкращий звук, Найкраща чоловіча роль другого плану) і до Д.Шазелла прийшов успіх. В інтерв'ю, що присвячені релізу фільму, він вже розказував про свій майбутній проект — сучасний мюзикл «Ла-Ла Ленд».[5]

Режисер і головний актор Раян Гослінг під час зйомок

Про «Ла-Ла Ленд» стало відомо 5 червня 2014 року, коли на головні ролі розглядалися Майлз Теллер і Емма Вотсон, проте невдовзі обидва артисти залишили проект[6]. 30 квітня 2015 року на заміну їм прийшли Раян Гослінг і Емма Стоун. Раян Гослінг розповідав:

« Я зустрівся з Демієном до того, як прочитав сценарій. Він людина, яка закохана в кіно і він змушує інших полюбити кіно теж. Гадаю, він може передати цю любов аудиторії. Це вражаюче. Йому хотілося зробити фільм, на який ви захочете піти в кінотеатр, а не дивитись його на iPhone. Я прочитав сценарій і подумав, що він дійсно знає, як втілити те, про що він казав мені на зустрічі. Також я послухав музику. І це була ще одна можливість попрацювати з Еммою [Еммою Стоун]. Так що все це перемішалося і вийшов дійсно цікавий досвід».[7]

Емма Стоун теж розповідала про своє знайомство з проектом:

Режисер разом з головною акторкою Еммою Стоун на знімальному майданчику

« Я тоді якраз брала участь у постановці мюзикла на сцені, до якого я спершу ставилася жартівливо, але він мене дуже виснажив. Я захворіла через спектаклі, що йшли по 8 разів на тиждень. Коли я зустріла режисера, то була на стероїдах, пила чай з медом і відповіла йому щось на кшталт „Про що ти говориш? Мюзикл?“. Тоді мені лишалося грати в спектаклі ще декілька місяців, тож у нас ще був час перемовитись»[7]; "Демієн прийшов на постановку кабаре, в якому я брала участь. В той день я випила цілу пачку ліків від застуди. Я вже потім дізналась про те, що він приходив і жахливо засмутилась, бо увесь спектакль я була сама не своя. Здається то були неофіційні проби на «Ла-Ла Ленд».[8]

Пізніше, режисер зізнавався, що така заміна акторського складу була на краще.[5] Незважаючи на відомі імена головних акторів та їхні попередні успішні колаборації, тільки одна студія ризикнула вкласти гроші в проект — Lionsgate. Для студії Lionsgate мюзикл «Ла-Ла-Ленд» став новим досвідом після фільмів на кшалт «Голодні ігри». Для «Ла-Ла-Ленд» виділили 30 млн.дол., що вважається доволі скромною суммою для голлівудських постановок. Фільм містив 93 локації, 48 приміщень інтер'єру, 1600 людей масовки, дві камери, плівку 35 мм і  42 дні для зйомок.[5]

Зйомки[ред.ред. код]

У Демієна Шазелла пішло 6 років на те, щоб втілити мрію з мюзиклом «Ла-Ла-Ленд» в життя. Він казав:

«Ми переробляли його протягом року. За цей час ти пробуєш різні варіанти і стаєш дійсно помішаним з тим, що ніяк не спрацьовує і намагаєшся це виправити»[9].

Зйомки фільму почались 10 серпня 2015 року в Лос-Анджелесі[10]. Головні актори Раян Гослінг та Емма Стоун мали 3 місяці для підготовки до участі у стрічці. Пізніше в інтерв'ю вони розповідали, що 3 місяці — це «нечувана щедрість для акторів у Голлівуді»[7]. Р. Гослінг вчився грати на фортепіано, щоб виконувати музичні партії без дублера, а Емма Стоун тренувалась у танцях.[5]Емма Стоун зазначала в інтерв'ю, що з дитинства вміла танцювати простий степ.

«Це мій невеличкий ритуал на знімальному майданчику. Допомагає прокинутись.»[8]

Кожну п'ятницю режисер Демієн Шазелл влаштовував для знімальної групи сеанси фільмів — від «Шербурзьких парасольок» до «Ночей в стилі бугі», які допомагали команді відчути атмосферу майбутнього фільму.

Затвердивши головних акторів, Демієн Шазелл трохи змінив сценарій. Спершу головні герої були зовсім молодими, вони тільки приїхали до Лос-Анджелесу. Джастін Гурвіц переписував пісні, іноді роблячи 30 різних версій, перш ніж номер влаштовував режисера.

Автострада між 105-м и 110-м шосе, де знімали першу сцену фільму

Перша сцена у фільмі — «Traffic», виявилась дуже складною під час зйомок. Для того, щоб зняти номер, авторам довелося брати дозвіл на перекриття реальної розв'язки між 105-м и 110-м шосе у Лос-Анджелесі. Дорогу дозволили перекрити на декілька годин впродовж двох днів. Знімати доводилося в найспекотніші дні у році, коли температура досягала 37°. Режисер хотів зробити враження «нерозривності» сцени, ніби вона знята без дублів. Але у перший день зйомок стояла сонячна погода, на другий день стало хмарно, що заважало ефекту сцени «без склейок». Танцювальний номер відшліфовували на репетиціях під час яких, Демієн Шазелл репетирував рух камери на своєму iPhone. Для зйомки сцени рухи знімального крану були розраховані до міліметра.

Для оператора фільму, шведа Лінуса Сандгрена головним завданням було не досягати великої реалістичності, щоб переходи до пісень не виглядали неприродніми.

«Весь фільм треба було підтримувати враження, що от-от відбудеться щось чарівне» — говорить Сандгрен.

Сцена «Planetarium» теж виявилася непростою. У знаменитій обсерваторії Гріффіта заборонили торкатися стін і розташувати необхідне світло для зйомок не виходило. Авторам фільму довелося будувати фальшиві стіни та розміщувати обладнання на них.

Тест-перегляди картини пройшли невдало, режисер був впевнений, що фільм провальний[5]. Коли дирекція Венеціанського кінофестивалю попрохала фільм для відкриття, Демієн Шазелл дуже нервував.[9]

Музика[ред.ред. код]

Композитор Джастін Гурвіц на знімальному майданчику «Ла-Ла Ленд»

Оригінальна музика до фільму та пісні були написані композитором Джастіном Гурвіцом, другом режисера та його колишнім сусідом по кімнаті.[4] Він та Демієн познайомились у 18 років, коли Джастін шукав барабанщика в свій гурт.[11] Дж. Гурвіц також працював разом з Д.Шазеллом над музикою до попередніх двох його фільмів. Слова до пісень написали Пасек і Пол[en] (творчий дует авторів Бенджа Пасека та Джастіна Пола) не враховуючи пісню «Start a Fire», яка була написана Джоном Леджендом, Джастіном Гурвіцом та ін.[4]

Першою композитор написав тему фільму — «Mia & Sebastian's Theme». Оркестрування було його найулюбленішою частиною роботи. Сам Джастін Гурвіц говорив, що робота над написанням музики для мюзиклу була вражаюча. Деміен Шазелл згадував:

«Ми з Джастіном завжди хотіли, щоб все було з оркестром, записувалося по-старомодному — всі разом в одній студійній кімнаті».

«Це про пристрасть до мистецтва, про пристрасть до кохання і про пристрасть з якою ми підходимо до фільму: як ми його пишемо, знімаємо, як ми збираємось це показати на екрані» — так відгукувався про музику до фільму режисер Д. Шазелл.[12]

Раян Гослінг також добре відгукувався про музику у стрічці в своїх інтерв'ю. Актор вчився грати свої партії по декілька годин на день протягом 3-х місяців. Він думав, що за цей час мелодії йому набриднуть, але навіть після закінчення зйомок, за його словами, він продовжував насолоджуватися ними.[12][7]

«Нам так пощастило мати цю музику, бо це справді щось особливе»[12].

Емма Стоун теж відгукувалася позитивно:

«Джастін написав таку прекрасну музику. Люди завжди відмічають її, коли згадують фільм».[12]

За пісню «City of Stars» та музику до фільму Джастін Гурвіц був нагороджений двома «Оскарами» на 89 цеременії вручення премії.

Пісні[ред.ред. код]

Коли музика була написана, команда почала шукати сонграйтерів. Джастін Гурвіц описував цей період пошуків «майже, як побачення», бо композитор і режисер зустрічали купу авторів, але ніхто їм не підходив. Пасека і Пола знайшов менеджер фільму Річард Крафт. Джастін Пол розповідав:

«Він сказав нам, що є два хлопці, вони познайомились у коледжі, тепер разом знімають фільм. Вони прямо як ми, тільки живуть у Лос-Анджелесі. Вони розпочинають новий проект — мюзикл і їм потрібні сонграйтери. Вам потрібно попрацювати з ними»

Після цього Бендж Пасек і Джастін Пол подзвонили Д.Шазеллу та Дж. Гурвіцу, але ті відповіли їм «без особливого захвату». Після цього поети вирішили поїхати до Лос-Анджелесу, щоб «з'явитися на порозі і попросити про зустріч». Режисер та композитор врешті зустрілись з дуетом, але як розповідає Бендж Пасек, вони з Полом почувались, немов переслідувачі, бо з'ясувалося, вони зупинились у тій самій будівлі, де жив Дж. Гурвіц:

«Коли ми повертались з обіду, наша машина зупинилась перед їхньою. І вони такі: „Хлопці, а ви що тут робите?“. Якби вони все-таки приїхали перші, вони б точно думали, що ми їх переслідуємо»

Наступного дня Пасек і Пол вже залишились працювати над матеріалом.[13]

«City of Stars»[ред.ред. код]

Перед тим як творчий дует вилетів до Лос-Анджелеса, Д.Шазелл і Дж. Гурвіц надіслали їм мелодію, яка називалась «Баллада». Спершу це мала бути пісня Мії, яку вона співає перед розставанням зі Себастьяном

«Ми слухали цю мелодію, повну суму і меланхолії, але і надії також. В ній було стільки емоцій, вона розказувала історію. Ми неймовірно зраділи тому, що у них вийшло» — розказує Бендж Пасек

Дует написав багато матеріалу в літаку під час польоту, який їм залишалося відредагувати вночі. На наступний ранок хлопці піднялися на верхній поверх, де мешкав Джастін Гурвіц і проспівали йому свою версію.

«З того моменту і почалася робота над піснями» — свідчить Джастін Пол

Джастіну Гурвіцу сподобався перший варіант слів:

«Це було саме те, що у фільмі. Треба було підправити тут і там, але фактично, ідеально вже тоді».

Коли пісню у виконанні Пасека і Пола вперше почув режисер, то був вражений:

«Мова була така проста, але елегантна та поетична. До цього ми намагались робити деякі аматорські тексти, але вони не лягали на пісню».

Те, що пісню не буде співати Емма Стоун, стало зрозуміло тільки після першої прочитки. Спершу режисер думав, що фортепіанних партій Себастьяна буде достатньо, щоб герой міг виразити свої емоції, але це виявилося не так. Тому пісню «City of Stars» віддали Себастьяну, а для Мії залишили «Audition», яка, на думку режисера, робить номер більш сильним.

«Якщо ти вже встановив таку мову, де люди співають про свої почуття, то має бути баланс» — пояснює Д.Шазелл.

Перша версія сценарію, не мала сцени, де герої сидять за фортепіано, натомість, був більш швидкий номер.

«Вже на першій репетиції стало ясно, що це абсолютно не личить фільму. Ми мали якось відзначити момент, коли Міа робить п'єсу, а Себастьян вступає в новий гурт. Ми повернулись до дуету, тому що нам подобалась ідея повторюваної мелодії. Вийшло, що на початку Раян знайомить нас з нею, потім ви чуєте її знову і повністю в дуеті. Ми вирішили знімати це наживо і по-простому. Це мало контрастувати з двома великими номерами — „Planetarium“ і „Start a Fire“ Джона Ледженда» — розповідає Д.Шазелл

От, що говорить про характер пісні композитор Джастін Гурвіц:

«Це пісня про тугу. Спершу він співає про свої залицяння, після того, як запросив її на побачення. Він радісний, але також і обережний, він мав багато мрій, які не здійснились. Так що пісня має цю багатообіцяючу, оптимістичну солодкість, але також і сум. Коли ви чуєте пісню вдруге, їхні стосунки вже розвиваються, але вони перемикаються на кар'єру. Мені подобається, як вона адресована і стосункам, і професійним амбіціям, і з цієї причини відчувається інша сутність фільму, разом з головною любовною темою».[13]

Художня постановка[ред.ред. код]

Девід Васко, художник-постановник, говорив, що «це була можливість зняти фільм про місто, яке ми глибоко любимо». Сенді Рейнолдс-Васко, декоратор, відмічала наявність у фільмі багатьох декорацій, «що промовляють до різних епох».

Режисер Д.Шазелл зазначав:

«Мене дуже зацікавила ідея того, як використати колір і музику, і декорації, і костюми — всі ці виражальні елементи старих фільмів. Як використати їх, щоб розказати емоційну історію, але оновити їх до сучасних вимог кінопроцесу. Більшість сцен була знята просто неба, але кожна локація була ретельно розроблена, змінена. Все: від маленьких штрихів, як вуличні ліхтарі, до більш помітних, як декорації в планетарії».

Мері Зофрес, художник по костюмах, розповідала:

«Ми пройшлися по всьому фільму, від сцени до сцени, я, Демієн, Девід Васко і Сенді Рейнолдс-Васко. Щось вічне разом з сучасною чуттєвістю було саме тим на що ми спирались. Коли Міа починала, в її одязі багато яскравих кольорів. З розвитком сюжету вона стає більш зрілою, кольори втрачають свою важливість, зате з'являється витонченість».

Важливою умовою від режисера було знімати сцени «єдиним кадром».

«Треба було показати, як камера може танцювати навіть разом з танцівниками» — говорив оператор Лінус Сандгрен.[14]

Хореографія[ред.ред. код]

Менді Мур, хореограф, розповідала, що режисер хотів танці у старому стилі. "Без варіантів. Ніби «Бердмен» зустрічає «Співаючи під дощем».[14] Під час зйомок першої сцени «Traffic», Менді Мур лежала під однією з машин на шосе, рахуючи кроки для танцівників протягом 47 дублів. Саме стільки знімали цей номер. Для нього потрібно було залучити 30 професійних танцівників і більше ніж 100 людей у масовці. Спершу репетиції проводили на парковці, а згодом на справжньому шосе о 3 годині ночі. Хореограф і режисер розмітили на папері, куди має рухатись камера. Потім це трансформувалось в 3-D модель з іграшковими машинками. На підготовку танцювальних номерів з головними акторами пішло 2 місяці. Раян Гослінг раніше ніколи не вчився танцям.

«Він говорив, що має ритм і знає, як виступати, але не те щоб добрий у цьому. Тож в основному він говорив „Давайте почнемо завтра“» — згадувала хореограф.

Р. Гослінг та Емма Стоун мали різний підхід до репетицій.

«Вона хотіла починати негайно. Коли Раян абсолютно інший. В нього пішло багато часу, щоб зрозуміти степ. Ми проганяли танець з ним знову і знову» — пояснює Менді Мур.

Для сцени у Гріффіт Парк, де герої танцюють на світанку, хореограф позичила деякі рухи з танців Фреда Астера та Джинджер Роджерс у фільмі «Циліндр» (1935). Але цей номер у парку виявився не таким вже й легким. «Режисер хотів зняти все одним дублем» — пояснює М.Мур. Одна камера і нерозривний монтаж. Демієн Шазелл хотів домогтися натуральності кольорів під час сходу сонця і в жодному разі не застосовувати постпродакшн. Тож на зйомку сцени була виділена всього година, щоб спіймати це особливе світло.

« Ця година дала нам можливість зробити 5 спроб. І зазвичай спроба № 1 була занадто світла, спроба № 5 темна. Ми знімали це протягом двох ночей, так що загалом в нас було 6 спроб. Танцювати на схилі і на асфальті при цьому не бувши танцівниками. Якщо вдуматись в те, що у них вийшло, то це просто неймовірно!» — говорить хореограф Менді Мур.[15]

Алюзії та впливи[ред.ред. код]

У фільмі наявна значна кількість кіноалюзій. З найбільш відчутних впливів — мюзикли та музичні фільми 30-х — 60-х р.р.

Обсерваторія Гріффіта
«Бунтівник без причини» (1955)[ред.ред. код]
«Ріалто» — один з останніх однозальних кінотеатрів в Південній Каліфорнї. Місце першого побачення Себастьяна та Мії

Обсерваторія Гріффіта, яка розташована на південному схилі гори Голлівуд в Лос-Анджелесі, з'являється в кадрі у декількох десятках фільмів, але по-справжньому відомою вона стала після виходу «Бунтівника без причини» (1955). На сеанс саме цієї стрічки Себастьян (Раян Гослінг) запрошує Мію (Емма Стоун) в «Ріалто», один з останніх однозальних кінотеатрів Південної Каліфорнії. Перед драматичною фінальною сценою плівка спалахує і показ припиняється. У героїні виникає ідея відправитися в те саме місце, яке вони тільки-но бачили на екрані. Так Обсерваторія Гріффіта стає частиною ще одного фільму.

Як і герой Джеймса Діна, персонаж Раяна Гослінга відчуває гостре почуття незадоволеності життям. Головний герой «Бунтівник без причини» протестував проти батьків і монотонного перебігу життя — Себастьян повстає проти смаків натовпу. Його дратує недалекість і байдужість сучасників. «Все навколо всім захоплюються, але ніхто нічого по-справжньому не цінує», — говорить він дівчині про жителів Лос-Анджелеса, пояснюючи їй, що таке справжній джаз.[16]

«Дівчата з Рошфора» (1967), «Шербурзькі парасольки» (1964)[ред.ред. код]

«Я обожнюю фільми Жака Демі», — говорив Д. Шазелл. Вплив першої кінокартини відчувається на початку «Ла-Ла Ленду», де ми бачимо сцену дорожнього затору. На початку фільму «Дівчата з Рошфора» теж є аналогічний номер з танцями на автомобільному паромі. Двері з написом «Parapluies» і розбивка фільму на розділи з назвами сезонів року — явна алюзія до «Шербурзьких парасольок», інший відомій картині того ж режисера.

Якби не гра Катрін Деньов і музика Мішеля Леграна, сентиментальні «Шербурзькі парасольки» могли б бути одним з багатьох фільмів про закоханих, яким не судилося бути разом. Але, з'єднавши всі ці компоненти, Жак Демі створив фільм особливого жанру — мелодраматичний мюзикл. Тут немає місця хіпі-енду — ми розуміємо, що любов героїв закінчилася, але їхнє життя триває.[16]

«Співаючи під дощем» (1952)[ред.ред. код]

Проводячи Мію до парковки її автомобіля, Себастьян починає крутитись навколо вуличного ліхтаря. Це достатньо поширена і очевидна алюзія до фільму «Співачи під дощем», яка часто використовується в кіно. Але це не єдине посилання до фільму Джина Келлі і Стенлі Донена, що наявне у «Ла-Ла Ленд». У їх числі також колажі з неонових вивісок, сцени діалогів на тлі кінознімальних майданчиків та фінальний номер, що звучить, як гімн на славу акторської професії.[16]

Фред Астер і Джинджер Роджерс — легендарні зірки мюзиклів
«Циліндр» (1935), « Час свінгу» (1936)[ред.ред. код]

Згадайте танцювальні степ-номери на лавочці у парку, що виглядають як незаплановані танцювальні імпровізації. Це данина Д. Шазелла класичним чорно-білим фільмам за участі Фреда Астера та Джинджер Роджерс, яким жанр мюзиклу до сьогодні зобов'язаний місцем в історії.[16]

«Касабланка» (1942)[ред.ред. код]

Головна героїня Мія працює бариста в кафе кіностудії, яке знаходиться навпроти будинку-декорації з культового фільму «Касабланка» (1942), де головну жіночу роль зіграла Інгрід Бергман. Судячи з постеру на стіні з її зображенням у кімнаті Мії, героїня є величезною шанувальницею таланту зірки кіно 40-х-50-х і, можливо, несвідомо повторює її долю в фільмі. Як і глядачі «Касабланки», глядачі «Ла-Ла Ленду» до самого фіналу сподіваються, що головні герої зможуть бути разом, проте, це виявляється неможливим .[16]

Коли в 1987 р. студія Warner Bros спробувала перемонтувати заключний епізод «Касабланки», де головна героїня коли не полетіла, а залишилася на землі в обіймах Ріка (Гамфрі Богарт), це миттєво перетворило культовий фільм в наївну і неправдоподібну мелодраму. Сценарій фільму передбачав два можливих варіанти фіналу, проте відзнятий був лише той, який глядачі побачили на екрані: заради перемоги над фашизмом Рік жертвує своєю любов'ю, закохані розлучаються назавжди. Так само і героям «Ла-Ла Ленда» доводиться жертвувати любов'ю заради виконання своєї мрії. Питання, чи судилося героям бути разом протягом життя, режисер залишає на розсуд глядача. Проте цікавим є також те, що чоловік Мії нагадує хлопця, з яким вона зустрічалася до Себастьяна.

Про «Касабланку» глядачу також нагадує не тільки ідея ностальгічної мелодії двох закоханих, яка неодноразово звучить у фільмі, але і фінальна сцена. «З усіх забігайлівок всіх міст у світі вона зайшла в мою», — міг би також сказати Себастьян слідом за Ріком, героєм «Касабланки», який не вірить своїм очам, коли на порозі його клубу з'являється Ільза. Доля вперто зводить їх разом (герої «Ла-Ла Ленда» двічі випадково зустрінуться, перш ніж полюблять один одного), але останнє слово все одно залишиться за кожним з них.

Сприйняття[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]

Фільм отримав загальне визнання від кінокритиків. На веб-сайті Rotten Tomatoes стрічка має рейтинг 93 % за підсумком 296 рецензій критиків, а її середній бал становить 8,7/10[17]. На Metacritic фільм отримав 93 бали зі 100 на основі 53 рецензій, що вважається загальним визнанням[18].

Манохла Даргіс з The New York Times, зазначила, що «пан Шазелл робить мюзикл знову важливим». Пітер Треверс з Rolling Stone дав стрічці 4 зірки з 4-х і назвав улюбленим фільмом року, описуючи її як «гаряче чудо». Критик відмітив музичні номери, зокрема першу сцену. Майкл Філліпс з Chicago Tribune також хвалив першу сцену і відмічав гру Емми Стоун, заявляючи «вона вже є причиною переглянути фільм».

Кінокритик Олексій Бондарев дав стрічці 9 балів з 10-и, написавши наступне: «Ла-Ла Ленд» — це справжнісінька голлівудська казка зі зворушливою любов'ю, з добре прописаним конфліктом, з чіткою і виразною структурою, гарною музикою і неймовірно зворушливим фіналом[19].

Касові збори[ред.ред. код]

За перший вікенд (12 —15 січня) українського прокату «Ла-Ла Ленд» заробив 3 048 582 гривні (111 819 доларів), зайнявши четверте місце в бокс-офісі. На фільм було продано 37 569 квитків, а сам він був показаний на 81 екрані за даними Kino-teatr.ua, за даними Box Office Mojo — на 86 екранах[20][21].

Під час допрем'єрного показу у США, що розпочався 9 грудня 2016 року, протягом першого тижня фільм був показаний у 5 кінотеатрах і зібрав 881 104 $, що на той час дозволило йому зайняти 15 місце серед усіх прем'єр. Під час прем'єрного показу у США, що розпочався 25 грудня 2016 року, протягом першого тижня фільм був показаний у 734 кінотеатрах і зібрав 9 242 782 $, що на той час дозволило йому зайняти 8 місце серед усіх прем'єр. Станом на 20 січня 2017 року показ фільму триває 43 дні (6,1 тижня), зібравши за цей час у прокаті у США 83 750 497 доларів США[22][23], а у решті світу 55 000 000 $[22] (за іншими даними 54 741 374 $[23]), тобто загалом 138 750 497 доларів США[22] (за іншими даними 138 491 871 $[23]) при бюджеті 30 млн доларів США[1].

Станом на 3 березня 2017 року, фільм зібрав $371 млн у світовому прокаті за 85 дні.[24]

Нагороди й номінації[ред.ред. код]

«Ла-Ла Ленд» став першим фільмом в історії премії «Золотий глобус», який отримав 7 нагород — він переміг у кожній категорії, в якій був номінований, включаючи наступні: найкращий фільм (комедія або мюзикл), найкращий режисер, найкращий актор (комедія або мюзикл), найкраща акторка (комедія або мюзикл)[25]. Попередній рекорд належав стрічкам «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975) Мілоша Формана і «Опівнічний експрес» (1978) Алана Паркера (6 нагород)[25].

Фільм отримав 14 номінацій на премію «Оскар». До цього таку кількість номінацій отримували лише фільми «Все про Єву» (1950) та «Титанік» (1997)[26]. Загалом фільм виграв 6 премій «Оскар», ставши тріумфатором церемонії (Найкращий режисер, Найкраща акторка (Емма Стоун), Найкращий оператор, Найкраща оригінальна музика, Найкраща пісня, Найкращий художник-постановник[4]).

Конфуз на церемонії Оскар[ред.ред. код]

«Ла-Ла Ленд» був одним з номінантів на премію «Оскар» в категорії Найкращий фільм разом зі стрічками «Місячне сяйво», «Огорожі», «Манчестер біля моря», «Лев», «Прибуття», «З міркувань совісті», «Будь-якою ціною», «Приховані фігури» на 89 церемонії вручення премії. Традиційно оголошення переможця в цій категорії відбувається в останню чергу, після проголошення переможців в номінації Найкращий актор та Найкраща акторка. Наприкінці церемонії на сцену вийшли актори Воррен Бітті та Фей Даннавей, щоб оголосити Найкращий фільм. Воррен Бітті відчинив конверт, але на якусь мить знітився, передав конверт своїй колезі й Фей Даннавей оголосила зі сцени, що переможцем стає фільм «Ла-Ла Ленд».

На сцену вийшла знімальна група картини. Продюсери вже проголошували слова подяки, але через кілька хвилини на сцені з'явились організатори, які почали перевіряти конверт. Після цього продюсер стрічки Джордан Горовіц підійшов до мікрофону і оголосив, що Найкращим фільмом стає «Місячне сяйво» і «це не жарт». Спершу публіка не зрозуміла, як реагувати на це, але після того, як Джордан Горовіц показав конверт з написом «Місячне сяйво», всі присутні піднялись і почали аплодувати. Наступним до мікрофону підійшов ведучий церемонії Джиммі Кіммел щоб вибачитись перед глядачами. Потім слово взяв Воррен Бітті, який хотів розтлумачити ситуацію:

«Я відкрив конверт і там було написано Емма Стоун „Ла-Ла Ленд“. Ось чому я так довго дивився на Фей і на вас. Я не намагався бути кумедним. Це „Місячне сяйво“ найкращий фільм».

В цей час на сцену вже піднімались приголомшені творці «Місячного сяйва», які підійшли до мікрофону після Воррена Бітті і режисер фільму Баррі Дженкінс зізнався, що навіть «у його мріях, це не могло бути правдою».[27]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Peter Bart (17 листопада 2016). Peter Bart: ‘La La Land’ Adds Musical Backbeat To Wide-Open Awards Race (англ.). Deadline. Процитовано 22 січня 2017. 
  2. Scott Roxborough (17 червня 2016). Damien Chazelle's 'La La Land' To Open Venice Film Festival (англ.). The Hollywood Reporter. Процитовано 17 червня 2016. 
  3. Светлана Титова (14 червня 2016). Вышел трейлер романтического мюзикла "Ла Ла Лэнд" с Гослингом и Стоун (рос.). «Российская газета». Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016. 
  4. а б в г La La Land (film). Wikipedia (en). 2017-03-03. Процитовано 2017-03-03. 
  5. а б в г д Вам, мечтатели: Как создавался фильм «Ла-Ла Ленд». КиноПоиск.ru (ru-RU). Процитовано 2017-03-03. 
  6. Miles Teller, Emma Watson Circling Damien Chazelle’s Musical ‘La La Land’ (Exclusive) (англ.). thewrap.com. 5 червня 2014. Процитовано 13 червня 2016. 
  7. а б в г MadeinHollywoodTV (2016-12-05). Emma Stone & Ryan Gosling La La Land Interview. Процитовано 2017-03-04. 
  8. а б W magazine (2017-01-03). Emma Stone Sucked Her Thumb Until She Was 11 Years Old | W Magazine. Процитовано 2017-03-04. 
  9. а б Tapley, Kristopher (2017-03-01). Damien Chazelle and Barry Jenkins on That Oscars Shocker: The Morning-After Interview. Variety (en-US). Процитовано 2017-03-04. 
  10. On the Set for 8/14/15: Marlon Wayans Starts Fifty Shades of Black, Bill Condon Wraps Up Beauty and The Beast (англ.). Ssninsider. 14 серпня 2015. Процитовано 13 червня 2016. 
  11. Groucho Reviews (2016-12-07). Damien Chazelle & Justin Hurwitz on La La Land, movie musicals, and friendship. Процитовано 2017-03-04. 
  12. а б в г Lionsgate Movies (2016-11-29). La La Land (2016 Movie) Official Featurette – The Music. Процитовано 2017-03-04. 
  13. а б Riley, Jenelle (2017-02-17). Behind the Song: The Journey of ‘La La Land’s’ ‘City of Stars’. Variety (en-US). Процитовано 2017-03-06. 
  14. а б Lionsgate Movies (2017-01-10). La La Land (2016 Movie) Official Featurette – The Look. Процитовано 2017-03-04. 
  15. Behind This Exuberant Dance Number? Planning, Precision And Practice. NPR.org. Процитовано 2017-03-04. 
  16. а б в г д Музыка их связала: Фильмы, вдохновившие «Ла-Ла Ленд». КиноПоиск.ru (ru-RU). Процитовано 2017-03-04. 
  17. "La La Land (2016)" (англ.). Rotten Tomatoes. Процитовано 22 січня 2017. 
  18. "La La Land (2016)" (англ.). Metacritic. Процитовано 22 січня 2017. 
  19. Ла-Ла Ленд. Рецензія на гучний голлівудський мюзикл. Новий Час Країни. 13 січня 2017. Процитовано 6 травня 2017. 
  20. Олексій Першко (17 січня 2017). Бокс-Офіс 2 (2017): Зростаюча довіра (англ.). Kino-teatr.ua. Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 22 січня 2017. 
  21. La La Land (2016) — Ukraine Weekend Box Office (англ.). Box Office Mojo. Процитовано 22 січня 2017. 
  22. а б в Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок boxofficemojo не вказаний текст
  23. а б в Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок numbers не вказаний текст
  24. La La Land (2016) - Box Office Mojo. www.boxofficemojo.com (en). Процитовано 2017-03-01. 
  25. а б Jillian Capewell (8 січня 2016). ‘La La Land’ Won More Globes Than Any Other Film, Ever (англ.). The Huffington Post. Процитовано 9 січня 2016. 
  26. Why La La Land is making history (англ). 
  27. Eyewitness News (2017-02-27). 'Moonlight' or 'La La Land'? Best Picture Mix-up at Oscars. Процитовано 2017-03-08. 

Посилання[ред.ред. код]