Ла Шо-де-Фон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Ла-Шо-де-Фон
La Chaux-de-Fonds

La Chaux de Fonds.jpg

Герб
Герб

Координати 47°05′58″ пн. ш. 6°49′46″ сх. д. / 47.0996278° пн. ш. 6.8295583° сх. д. / 47.0996278; 6.8295583Координати: 47°05′58″ пн. ш. 6°49′46″ сх. д. / 47.0996278° пн. ш. 6.8295583° сх. д. / 47.0996278; 6.8295583

Країна Швейцарія
Кантон Невшатель
Перша згадка 1350
Площа 55,66 км²
Населення 37 433  (2009)
Ла-Шо-де-Фон (Швейцарія)
Ла-Шо-де-Фон
Ла-Шо-де-Фон
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1302
(англ.)рос.
Ла Шо-де-Фон

Ла Шо-де-Фон (фр. La Chaux-de-Fonds, нім. Tschuderifung (застар.)) — місто і громада в Швейцарії, яке поряд з Білем є найбільшим виробником швейцарських годинників. Разом із сусіднім Ле-Локлем його зараховують до числа пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як видатний приклад «міста-фабрики» епохи промислової революції, що спеціалізувалося на певній індустрії — в цьому випадку на виробництві годинників.

Географія[ред.ред. код]

Головна вулиця Ла Шо-де-Фон

Місто Ла Шо-де-Фон розташоване у західній Швейцарії, на північному заході кантону Невшатель неподалік від кордону з Францією і є центром однойменного округу. Ла Шо-де-Фон є третім за величиною містом Романдії (після Женеви і Лозанни) і найбільшим містом Верхньої Юри. Місто розташоване на висоті 992 метри над рівнем моря і, таким чином, є одним із найбільш високо розташованих міст Європи. Площа міста становить 55,66 км².

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Ла Шо-де-Фон (1981-2010)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 2,7 3,3 6,2 9,9 14,6 18,1 20,7 20,2 16,4 12,8 6,7 3,5 11,3
Середня температура, °C −1,6 −1,1 1,8 5,2 9,7 12,9 15,3 14,8 11,3 7,9 2,5 −0,4 6,5
Середній мінімум, °C −6 −5,7 −2,8 0,6 4,7 7,6 9,8 9,4 6,5 3,3 −1,5 −4,2 1,8
Норма опадів, мм 107 99 111 99 141 124 126 136 128 123 120 128 1441
Кількість сонячних годин 100 106 134 150 159 180 212 200 158 131 97 82 1710
Кількість днів з опадами 12,4 11,3 12,3 12,5 15,1 13,1 12,2 12,2 10,6 12,4 12,0 13,4 149,5
Кількість сніжних днів 9,3 9,2 7,6 3,7 0,7 0,1 0 0 0 0,6 5,1 9 45,3
Вологість повітря, % 82.6 80.8 79.8 77.4 76.6 76.6 74.6 76.7 78.3 78.6 81.4 81.6 78.7

Історія[ред.ред. код]

Ла Шо-де-Фон вперше письмово згадується у 1350 році як La Chaz de Fonz. Ще в XVI столітті воно виглядає незначним поселенням з дюжиною дерев'яних хатин. Інтенсивний розвиток міста Ла Шо-де-Фон почався після закінчення Тридцятилітньої війни у 2-й половині XVII століття. Виробництво годинників зароджується тут на початку XVIII століття і до кінця того ж століття Ла Шо-де-Фон перетворюється на індустріальний центр. У 1794 році 3/4 міста були знищені пожежею, після чого воно було переплановане згідно з потребами годинникарів. До 1806 Ла Шо-де-Фон входить до князівства Невшатель, пов'язаного з 1707 року особистою унією з Пруссією. Потім, у 1806–1815 роках місто перебуває у складі Франції. Після Віденського конгресу — у складі Швейцарської конфедерації, при цьому Пруссія зберігала номінальні права сюзерена до середини XIX століття.

Населення[ред.ред. код]

Сучасні будинки на вулиці Avenue Léopold Robert у Ла Шо-де-Фон
Будинки на вулиці Північній (rue du Nord)

Чисельність населення міста — 37 843 особи (станом на грудень 2011 року). Серед жителів Ла Шо-де-Фону 85,5% (31 653 особи) складають франко-швейцарці, 3,6% (1 335 осіб) — італо-швейцарці, 3,2% (1 173 особи) — португальці, 2,4% — германо-швейцарці. Ретороманською мовою спілкуються 32 жителів міста. 53% працюючого населення зайняте у сфері обслуговування, 45% — у промисловості (в першу чергу в годинниковій промисловості), 2% — у сільському господарстві. У 2008 році 29,1% наявного населення міста складали іноземні громадяни. Приріст населення за 2000–2010 роки становив 1,3%, в тому числі за рахунок міграції — 1,4%, природній приріст був від'ємний і становив −0,2%. За віковою ознакою населення міста у 2000 році поділялось таким чином:

  • діти та підлітки (0-19 років) становили 22,5% населення;
  • дорослі (20-64 років) становили 58,9% населення;
  • особи похилого віку (старші за 64 роки) становили 18,6%.

У 2000 році в Ла Шо-де-Фон налічувалось 17 207 приватних домогосподарств, середній розмір домогосподарства становив 2,1 особи. При цьому, 7 087 домогосподарств складалися з однієї особи, 747 домогосподарств — з п'яти і більше осіб.

Релігія[ред.ред. код]

Неоготичний собор Сакре-Кер

Згідно перепису населення, проведеного у 2000 році, за релігійною приналежністю населення Ла Шо-де-Фон поділялось таким чином:

  • 11 320 жителів (30,6% загальної кількості населення) — римо-католики;
  • 10 258 осіб (27,7% населення) — вірні швейцарської реформатської церкви;
  • 205 осіб (або 0,55% населення) — прихожани православної церкви;
  • 300 (0,81% населення) — вірні християнської католицької церкви Швейцарії;
  • 2365 осіб (близько 6,39% населення) — представники інших християнських церков.

Серед послідовників нехристиянських конфесій можна виділити:

  • 129 жителів міста (0,35% населення) — послідовники юдаїзму;
  • 1369 осіб (близько 3,70% населення) — мусульмани;
  • 90 осіб — буддисти;
  • 83 особи — індуїсти.

10059 жителів Ла Шо-де-Фон (або близько 27,17% населення) не зараховували себе до вірних жодної церкви, визнавали себе агностиками чи атеїстами.

Економіка[ред.ред. код]

Станом на 2010 рік рівень безробіття у Ла Шо-де-Фон становив 8,2%. Структура економіки міста була такою:

  • 95 підприємств первинного сектору, на яких працювали 260 осіб;
  • 550 підприємств обробної промисловості із 10 594 зайнятими;
  • 1290 підприємств сфери послуг, на яких працювало 11 813 осіб.

17 870 жителів міста були зайняті іншими видами діяльності. 46,1% усієї робочої сили Ла Шо-де-Фон становлять жінки.

У 2008 році в місті нараховувалось 19 692 робочих місця в еквіваленті повної зайнятості, в тому числі:

  • у первинному секторі економіки налічувалось 208 робочих місць, в тому числі 198 — у сільському господарстві, 10 — у лісовому господарстві та виробництві пиломатеріалів;
  • у вторинному секторі економіки налічувалось 10 153 робочих місць, в тому числі 9 063 (89,3%) — у виробництві;
  • у третинному секторі економіки (сфері послуг) налічувалось 9 331 робочих місць, в тому числі 2 287 (24,5%) — в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автомобілів; 680 (7,3%) — у логістиці; 571 (6,1%) — у готельно-ресторанному бізнесі; 150 (1,6%) — в інформаційній індустрії; 372 (4,0%) — у страхуванні і фінансових послугах; 573 (6,1%) — інженери та науковці; 816 (8,7%) — працівники освіти; 2078 (22,3%) — у галузі охорони здоров'я.

Муніципалітет Ла Шо-де-Фон є нетто-імпортером робочої сили. Щоденно з інших муніципальних утворень на роботу до міста приїжджають 8 916 осіб, в інші муніципалітети вибуває 3 481 робітників з Ла Шо-де-Фон. 19,3% працюючих міста складають іноземці. Для прибуття до місця роботи 52,8% жителів міста використовували особистий автомобіль, 21,4% — громадський транспорт.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто обслуговує залізнична станція Ла-Шо-де-Фон, аеропорт Лез-Еплатюр та тролейбусна мережа Ла-Шо-де-Фон.

Освіта[ред.ред. код]

У Ла Шо-де-Фон близько 12347 жителів (33,4% населення) мають обов'язкову середню освіту, а 3943 жителів (10,7%) здобули вищу освіту (в університет або Fachhochschule). З 3943 осіб, які закінчили вищу школу, 80,2% складають громадяни Швейцарії (з них майже 2/3 — чоловіки), 19,8% — іноземці.

У більшості муніципалітетів кантону Невшатель передбачені дворічна необов'язкова освіта у дитячому садку, а потім п'ятирічна обов'язкова початкова освіта. У 2010–2011 навчальному році у місті функціонувало 38 груп у дитячих садках, які відвідувало 728 дітей. Обов'язкову чотирирічну середню освіту жителі міста здобувають у тринадцять великих середніх школах. У 2010–2011 навчальному році в них нараховувалось 113 початкових класів з 2042 учнями. У 2000 році 644 учні навчалися за межами муніципалітету Ла Шо-де-Фон, а 754 учнів прибували на навчання з інших муніципалітетів.

У Ла Шо-де-Фон розташовані дві бібліотеки — Бібліотека де-ла-Віль і бібліотека Haute école Arc — Arts appliqué. Загальний книжковий фонд бібліотек станом на 2008 рік налічував 670 267 книг та інших засобів масової інформації.

Культура[ред.ред. код]

Вілла Jeanneret-Perret (Біла вілла) Ле Корбюз'є

У Ла Шо-де-Фон працює Міжнародний музей d'Horlogerie (Міжнародний музей годинникарства), збудований у 1899 році на кошти, пожертвувані відомою родиною годинникарів Галле (Gallet). Музей є одним із важливих місць, які розкривають історію розвитку годинникарського ремесла. Найбільший вплив на формування архітектурного образу та культуру міста наприкінці XIX століття справила течія Арт-Нуво (Art Nouveau), або модерну. У 1880 році у Ла Шо-де-Фон заснована щоденна газета L'Impartial.

Уродженці і жителі[ред.ред. код]

У Ла Шо-де-Фон народилися:

  • Ле Корбюз'є — архітектор-модерніст, збудував тут свої перші будівлі — зокрема, будинок для своїх батьків — Білу віллу (1912 року, з 2005 року — музей), віллу Швоб, кінотеатр
  • Луї Шевроле — автоконструктор і автогонщик, творець марки Chevrolet
  • П'єр-Жак Дроз — математик і механік, конструктор годинників та ляльок-автоматів
  • Блез Сандрар — поет, письменник та есеїст.

У 1848 році в Ла-Шо-де-Фон заснована годинникова фірма Omega. У 1992 році заснована годинникова фірма Bell & Ross.

Посилання[ред.ред. код]

Wikivoyage-Logo-v3-icon.svg Ла Шо-де-Фон на Вікімандри