Перейти до вмісту

Леандро Фернандес де Моратін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леандро Фернандес де Моратін
ісп. Leandro Fernández de Moratín[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрізвиськоИспанский Мольер[2] і Moliere spaniol Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоInarco Celenio Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 березня 1760(1760-03-10)[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мадрид, Іспанія Бурбонів Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 червня 1828(1828-06-21)[5][6][…] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Реставрація Бурбонів Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Сан-Ісідроd[7][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Іспанія[1][2][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдраматург, поет, перекладач, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Вальядоліду Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська[3][1][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАркадська академія Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокнеокласицизм[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпоезія[1][2][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоNicolás Fernández de Moratínd[10][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиIsidora Cabo Conded Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0603163 Редагувати інформацію у Вікіданих

Леандро Фернандес де Моратін (нар. 10 березня 1760, Мадрид — пом. 2 червня 1828, Париж) — іспанський поет і драматург.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леандро Фернандес де Моратін народився як син іспанського поета і драматурга Ніколаса Фернандеса де Моратіна (1737—1780), тому його часто називають «Моратіном молодшим». Його матір звали Ісідорою Кабо Конде. У чотири роки перехворів на віспу. Оскільки його батько був проти навчання в університеті, він спочатку став годинникарем.

Леандро був протеже Мануеля де Годоя і після окупації Іспанії військами Наполеона Бонапарта став на бік його брата Жозефа Бонапарта як так званого «Афрансесадо», який зійшов на іспанський престол після примусового зречення Бурбонів. На знак вдячності його призначили «Bibliotecario Mayor» (головним бібліотекарем), що спричинило йому певні проблеми після вигнання французів, тож він переїхав до Барселони та провів останні роки свого життя в Бордо й Парижі.

Моратін помер у Парижі і був похований там на кладовищі Пер-Лашез. Однак на початку 20-го століття його останки були перевезені до Іспанії для поховання в мадридському Пантеоні видатних людей (Panteón de Hombres Ilustres).

Творчість

[ред. | ред. код]

Леандро Фернандес де Моратін був найважливішим іспанським драматургом XVIII століття й виступав за оновлення театру в Іспанії. Писав у стилі неокласицизму.

Моратін переклав такі твори Мольєра, як Le médecin malgré lui (Лікар мимоволі) і L'école des maris (Школа чоловіків), а також зробив перший прозовий переклад шекспірівського Гамлета іспанською мовою.

Менш відома його роль як історика театру: його посмертно опублікована історія походження іспанського театру Orígenes del teatro español (1830–31) була одним із перших серйозних досліджень іспанського театру до Лопе де Веги.

Драми

[ред. | ред. код]

Моратін бачив театр як моральний інститут для поширення буржуазних цінностей. У центрі його драм – середній клас з його проблемами, такими як пошук партнера та сім'ї, а також освіта, особливо жіноча. В його театрі немає нічого надзвичайного чи фантастичного, що відрізняє його від театру пізнього бароко з його схильністю до неймовірних сюжетів. Поміркованість і моральна врівноваженість, а також вірогідність є його основними принципами. Автор виступає проти таких крайнощів, як старі чоловіки, що одружуються з дуже молодими дівчатиами, він виступає проти нерозумної пристрасті, жадібності, заздрості, легковажності тощо. За його словами, мета театру полягає в тому, щоб викривати пороки і помилки суспільства. Подібно до Мольєра, його герої є втіленнями узагальнених типів.

  • El viejo y la niña (Старий і дівчина): комедія, прем'єра відбулася 22 травня 1790 року, основна тема — вікова різниця між подружніми парами та вільний вибір жінки супутника життя
  • La comedia nueva (Нова комедія): Театральна сатира в прозі, прем'єра відбулася 7 лютого 1792 року в Teatro Príncipe, сюжетом є нібито «нова комедія» Елевтеріо Кріспіна де Андорра, El gran cerco de Viena (Велика облога міста Відень), прем'єра якого зазнала фіаско . Місце дії — кав'ярня в Іспанії XVIII століття; зразком стала комедія Гольдоні La bottega del caffè . Водночас твір є досконалим втіленням класичних норм, таких як правило трьох єдностей: уся дія відбувається в одній кімнаті кав'ярні, а вистава триває рівно стільки ж, скільки й «граний час».
  • El sí de las niñas (Дівчачі клятви): комедія, 1805. Тут також ідеться про різницю у віці у стосунках між чоловіком і жінкою, а також про вільне рішення «молодих дівчат» при виборі партнера; великий успіх свого часу.
  • El barón (Барон): задуманий у 1787 році як сарсуела, пізніше переписаний і прем'єрно показаний як комедія в Театрі де ла Круз у 1803 році.
  • La mojigata : Написано в 1791 році, прем'єра відбулася 19 травня 1804 року в Театрі де ла Крус
  • La derrota de los pedantes (Поразка педантів)

Вірші

[ред. | ред. код]
  • In: Obras dramáticas y líricas 1825, том. III: 109 віршів

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • El sí de las niñas. La comedia nueva. Hrsg. von René Andioc. Madrid: Espasa, 2001.
  • Poesías completas (poesías sueltas y otros poemas), Hrsg. von Jesús Pérez Magallón. Barcelona: Sirmio, 1995.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 Моратин Старший, Николай-Фернандес // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIXа. — С. 830.
  2. 1 2 3 4 Моратин, Леандро Фернандес, де // Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — 1 — Москва: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1920.
  3. 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. 1 2 Find a Grave — 1996.
  7. ↑ https://www.madridiario.es/leandro-fernandez-de-moratin-1760-1828
  8. ↑ Новый энциклопедический словарь — 1911.
  9. 1 2 Моратин, Николас-Фернандес // Молочница — Наручи — 1916. — Т. 27.
  10. ↑ группа авторов, Абрамович-Барановский С. С., Агафонов В. К. и др. Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890.

Література

[ред. | ред. код]
  • Alborg, Juan Luis: Historia de la literatura española. Madrid: Gredos, 1972, Bd. III.
  • Andioc, René: Teatro y sociedad en el Madrid del siglo XVIII. Madrid: Fundación Juan March-Castalia, 1976
  • Doménech, Fernando: Leandro Fernández de Moratín. Madrid: Síntesis, 2003.
  • Rossi, Giuseppe Carlo: Leandro Fernández de Moratín. Introducción a su vida y obra. Madrid: Cátedra, 1974.
  • Strosetzki, Christoph: Geschichte der spanischen Literatur, 404 Seiten, Tübingen: Niemeyer, 2., unveränd. Aufl. 1996, ISBN 3484503076

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леандро_Фернандес_де_Моратін&oldid=46028765