Левинська Ірина Омелянівна
| Левинська Ірина Омелянівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
18 травня 1907 Рожнятів | |||
| Померла |
6 липня 1990 (83 роки) Бухарест | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Румунія | |||
| Діяльність | письменник, фольклорист | |||
|
| ||||
Іри́на Омеля́нівна Леви́нська (Парилле) (* 18 травня 1907, Рожнятів — † 6 липня 1990, Бухарест), українська письменниця, новелістка та поетеса, згодом жила і творила в Румунії.
З біографії[ред. | ред. код]
Народилася в родині учителя. Згодом батьки переїхали з Рожнятова в Долину, де й проживали до 1919.
Випускниця Першої дівочої гімназії у Львові, організованої «Клубом русинок».
1922 року вступає до Львівського Українського таємного університету. За активну громадянську позицію, серед інших, ув'язнена польською поліцією.
1930 року вийшла заміж, переїздить до Праги, звідти до Чернівців.
В Чернівцях друкується у періодиці, влаштовує вечори, зустрічі, знайомиться з Ольгою Кобилянською.
Брала участь у створенні в Львові та Чернівцях молодіжних літературних гуртків ім. Ганни Барвінок та Ольги Кобилянської.
Співробітничала з громадськими та культурними товариствами «Жіноча громада» і «Кобзар», її твори друкувалися у журналах.
1936 року родина змушено переїздить до Бухареста, де Ірина надалі провадила активну культурно-просвітницьку роботу, зокрема в середовищі української студентської молоді. Подружжя організовує українські вечори на честь Л. Українки, Ю. Федьковича, І. Франка, Т. Шевченка.
1943 року закінчила повний курс викладання української мови і літератури в Бухарестському інституті мови і культури.
1950 року закінчила навчання на курсах російської мови в інституті імені Максима Горького в Бухаресті, працює викладачем. Автор збірок новел «Живиця» (1982), «Серця на грані» (1984), спогадів про О. Кобилянську.
Померла 6 липня 1990 р. в Бухаресті.
Творчість[ред. | ред. код]
Левинська Ірина Омелянівна є авторкою
- спогадів «Я знала Ольгу Кобилянську» — 1961,
- збірок психологічних новел «Живиця» — 1982,
- та «Серце на грані» — 1984,
- «Коли були ми молоді» — 1989,
- також збирала бойківський фольклор.
- Окремі видання:
- Левинська І. Живиця: Проза. — Бухарест: Критеріон, 1982.
- Левинська І. Літа молодії. — Бухарест: Критеріон, 1989.
- Левинська І. Серця на грані: Проза. — Бухарест: Критеріон,1984.
Література[ред. | ред. код]
- Василик Любов Євгенівна Ольга Кобилянська у взаєминах з Іриною Левинською // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. — Чернівці: Рута, 2004. — Вип. 214—215. — С. 134—140.
- Носенко Т. А. Левинська Ірина// Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 144.
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
- Прес-центр[недоступне посилання з липня 2019]
- Львівська лінгвістична гімназія [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Рожнятівська районна бібліотека [Архівовано 28 серпня 2015 у Wayback Machine.]