Левицький Євген Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Левицький Євген)
Перейти до: навігація, пошук
Євген Левицький
Левицький Євген Йосипович.jpg
Народження 17 січня 1870(1870-01-17)
  с. Качанівка, нині Гусятинського району
Смерть 21 листопада 1925(1925-11-21) (55 років)
  Відень, Австрійська республіка
Підданство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРАвстрія
Alma mater Віденський університет
Рід діяльності громадський діяч, публіцист
Член політичної партії Українська радикальна партія 1890

Євге́н Йо́сипович Леви́цький (17 січня 1870, с. Качанівка — 21 листопада 1925, м. Відень) — український громадсько-політичний діяч, публіцист.

Біографія[ред.ред. код]

Євген Левицький народився в селі Качанівка[1] [a] (Королівство Галичини та Володимирії, нині Гусятинського району Тернопільської області).

Навчався в гімназії в м. Тернополі (зокрема, в 1887 році закінчив VIIa клас,[2] у 1888 році отримав свідоцтво з відзнакою про складання матури, як і його однокласник Станіслав Дністрянський[3]), на правничих факультетах Львівського (закінчив цей виш[джерело?]) та Віденського університетів (тут захистив дисертацію, отримав ступінь доктора права).[1] Був одним з лідерів студентського руху. 1892 року обирався головою II-го Всеслов'янського студентського конгресу у Відні.

У жовтні 1890 року Левицький разом з Іваном Франком, Михайлом Павликом, В'ячеславом Будзиновським, Кирилом Трильовським став ініціатором створення першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП).

Належав до правого крила РУРП (Володимир Охримович, В'ячеслав Будзиновський, Іван Франко), яке в грудні 1899 року заснувало Українську Національно-Демократичну Партію (УНДП), член вищого органу партії — Народного Комітету. Був співавтором програм обох партій, співпрацював в офіційному партійному органі УНДП — газеті «Народ», редактор «Будучності» (1899), «Свободи» (1901), «Діла» (1903).

1907 року обраний депутатом австрійського райхсрату.

Під час Першої світової війни 1914—1918 років Левицький за дорученням Союзу Визволення України вів організаційну і просвітницьку роботу серед полонених українців у німецьких таборах.

У 1918—1919 роках Левицький — делегат Української Національної Ради ЗУНР як парламентський посол. В 1919—1923 роках — посол ЗУНР у Берліні та Празі.

Згодом (з березня 1923 р.) займався адвокатською практикою у Відні, де і помер 21 листопада 1925.

Доробок[ред.ред. код]

Автор багатьох статей, зокрема, про Олександра Барвінського,[4] на політичні та культурологічні теми в українських та німецьких періодичних виданнях.

Твори[ред.ред. код]

  • Die Verdrängung Rußlands vom Schwarzen Meer // Berliner Tageblatt, 1.10. 1914.
  • Die Ukraine der Lebensnerv Russlands // Der deutsche Krieg. Heft 33. Stuttgart-Berlin: Deutsche Verlags-Anstalt, 1915.
  • Bukowina. Berlin, 1915.
  • Ukraine, Ukrainer und die Interessen Deutschlands: Rede gehalten am 7. Mai 1915 im grossen Wagner-Saale zu München. Berlin: K. Curtius, 1915.
  • Die Ukraine und der Krieg // Frankfurter Zeitung, 26.5.1915.
  • Galizien: informativer Ueberblick über nationale, wirtschaftliche, soziale und kulturelle Zustände des Landes. Wien: Verlag des Bundes zur Befreiung der Ukraina, 1916.
  • Die Juden im ukrainischen Gebiet // Süddeutsche Monatshefte, Februar 1916.
  • Ukrainische Legionäre // Osteuropäische Zukunft, № 2 (1916). S. 29-30.
  • Weltwirtschaftspolitik der Zentralmächte und der Krieg // Osteuropäische Zukunft, № 6 (1916). S. 87-90.
  • Osteuropäische Probleme und der Krieg: zwei Aufsätze. Berlin: Druck von Brückmann, 1916.
  • Grosspolnische Träume und die Wahrheit über die polnische Frage. Berlin: Druck von Brückmann, 1916.
  • Die wiedererwachte Ukraine // Die Ukraine. Kriegspolitische Einzelschriften. Heft 12. Berlin: Schwetschke & Sohn, 1916. S. 76-93.
  • Der östliche Kriegsschauplatz und die osteuropäische Völkerschaften // Osteuropäische Zukunft, 1916, № 9. S. 133—136; № 11. S. 171—174; № 14. S. 213—216.
  • Die Ukrainer auf dem Schlachtfelde // Osteuropäische Zukunft, № 20 (1916). S. 305—308.
  • Листи з Німеччини. Відень: накладом Союзу Визволення України, 1916.
  • La guerre polono-ukrainienne en Galicie et l'avenir de la République ukrainienne de l'Ouest. Berne: R. Suter, 1919.
  • Getreidehandel und Elevatorenmangel in der Ukraine // Die Ukraine. H. 2 (1919). S. 46—48.
  • Die ukrainische Presse // Die Ukraine. Heft 4 (1919). S. 99—100.
  • Geschichte und Statistik Cholmlands // Die Ukraine. Heft 6 (1919). S. 135—141.
  • Die Gerechtigkeit der Entente // Ibid. S. 153—154.

Зауваги[ред.ред. код]

  1. у давніших джерелах с. СидорівГаврильцьо І., Ханас В. Левицький Євген Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 329. — ISBN 966-528-199-2.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Гуцал П. З. Левицький Євген Йосипович… — С. 87.
  2. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1887. — S. 96. (пол.)
  3. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1888. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1888. — S. 102. (пол.)
  4. Гаврильцьо І., Ханас В. Левицький Євген Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 329. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]