Левицький Борис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левицький Борис Васильович
Народився 19 травня 1915(1915-05-19)
Відень, Австро-Угорщина
Помер 28 жовтня 1984(1984-10-28) (69 років)
Мюнхен, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of Germany.svg ФРН
Національність українці
Діяльність журналіст, політик, науковець, редактор
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Партія Українська народно-демократична партія (1942—1945) і Українська революційно-демократична партія

Бори́с Васи́льович Леви́цький (* 1915, Відень — † 28 жовтня 1984) — український журналіст, публіцист і політичний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Борис Левицький народився 1915 року у Відні в сім'ї гімназійного професора Василя Левицького. Закінчив народну та середню школу в Бережанах.

У Львівському університеті вивчав філософію та педагогіку. Наприкінці 1930-х років проявив себе як студентський діяч націоналістичного напрямку.

Борис Левицький був тісно зв'язаний з лівим крилом націоналістичного руху, очолюваним Іваном Мітринґою (1909 — 1943), у 1938—1939 роках у Львові редагував орган цього крила — газету «Нове Село».

З початком німецько-польської війни у вересні 1939 року переїхав із дружиною до Кракова.

1940 року органи НКВС заарештували його батька та вивезли до Москви, де він помер наступного року. Того ж 1940 року матір Бориса разом із хворим братом Мироном вивезли до Казахстану, де вони померли.

Під час Другої світової війни Борис Левицький став членом-засновником і членом ЦК Української народно-демократичної партії.

Після війни став співредактором газети «Вперед» (1949—1959) у Мюнхені, органу лівого крила Української революційно-демократичної партії (УРДП), а також референтом Німецької соціал-демократичної партії для справ СРСР (1952) і науковим співробітником «Forschungsdienst Osteuropa» у Дюссельдорфі. За допомогою останнього інституту йому вдалося розбудувати власне дослідницьке бюро з архівом про персоналії в Радянському Союзі (1973 року було близько 60 000 карток) та про інституції (понад 10 000 карток).

Від 1959 року Борис Левицький був науковим співробітником інституту Friedrich-Ebert-Stiftung і постійним співробітником журналу «Viertelsjahres Berichte», який видавав інститут. Він був членом Наукового товариства імені Шевченка, Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde в Штутгарті, Wirtschaftspolitische Gesellschaft von 1947 у Франкфурті над Майном та Gesellschaft für Auslandskunde. Викладав також в Українському вільному університеті.

Помер 28 жовтня 1984 року.

Праці[ред. | ред. код]

Статті Бориса Левицького на українські та радянські теми публікувалися в німецькомовній пресі (особливо фахові журнали «Osteuropa» і «Österreichische Osthefte») і в польському еміграційному журналі «Kultura».

Левицький був автором кількох десятків книжок, переважно німецькою і англійською мовами, у яких він представив українську і радянську проблематику ширшому колу читачів на Заході. Серед них:

  • Vom roten Terror zur sozialistischen (1961);
  • Die Sowjetukraine 1944—1963 (1964);
  • Terror i rewolucja (1965);
  • Polityka narodowosciova Z.S.S.R. (1966);
  • Die Kommunistische Partei der Sowjetunion — Portrat eines Ordens (1967; японський переклад 1970);
  • Die rote Inquisition (1967; французький переклад 1968, італійський — 1969);
  • Die sowjetische Nationalitätenpolitik nach Stalins Tod (1970);
  • The Uses of Terror: The Soviet Secret Service 1917—1970 (1971);
  • Politische Opposition in der Sowjetunion 1960 bis 1972;
  • Das Sowjetvolk — Nationalitätenpolitik als Instrument des (1983);
  • Politics and Society in Soviet Ukraine 1953—1980 (1984).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]