Левицький Венедикт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Венедикт Левицький
Wenedykt Łewyćkyj.jpg
Основні відомості
Народження 29 березня 1783(1783-03-29)
с. Іванівці, нині Жидачівський район Львівська область Україна
Альма-матер: Львівський університет
Заклад: Львівський університет
Конфесія: УГКЦ
Смерть: 14 січня 1851(1851-01-14) (67 років)
м. Львів
Праці й досягнення
Рід діяльності: священик
Основні інтереси: моральне богослов'я
Звання: професор
Титул: Ректор Львівського університету (18291830

о. Венеди́кт Леви́цький де Равіч (29 березня 1783, с. Іванівці на Стрийщині, нині Львівської області — 14 січня 1851) — український греко-католицький церковний діяч, педагог, професор і ректор Львівського університету (1829—1830).

Біографія[ред. | ред. код]

1802 року закінчив Львівську гімназію. У 1803—1805 роках вивчав філософію і право у Львівському університеті, у 1805—1810 роках навчався у Віденському конвікті (семінарії). Був:

  • священиком в соборі святого Юра у Львові (1810—1815),
  • заступником ректора Львівської духовної семінарії (1815—1820),
  • професором морального богослов'я Львівського університету (з 1817),
  • тимчасовим ректором семінарії (1820—1824, 1836—1838),
  • почесним каноніком (крилошанином з 1826),
  • деканом богословського факультету університету (1829, 1831, 1839, 1843, 1847),
  • ректором університету (1829—1830),
  • цензором українських книг і театральних вистав (1835—1848).

Відомий як консерватор, ініціатор цензурної заборони альманахів «Руської Трійці» «Зоря» і «Русалка Дністрова» (наказав конфіскувати весь наклад, що було зроблено тільки 1845 року[1]), граматики живої народнорозмовної мови Йосипа Лозинського та інших видань.

Під час революції 1848—1849 в Австрії — член Головної Руської Ради, керівник її відділу освіти, учасник Першого з'їзду української інтелігенції у Львові, де обстоював церковно-слов'янську мову в літературі, співзасновник Галицько-Руської Матиці.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • цісарсько-королівський радник (від 1847),
  • піднесений до шляхетського стану і до свого прізвища почав приписував додаток de Rawicz (1848).

Праці[ред. | ред. код]

Автор праці «Про руський напис на дзвоні св. Юра у Львові» (1831), перекладів біблійної історії Старого і Нового Заповіту, довідника про галицьких і львівських єпископів, життєписів ректорів Львівського університету.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Василь Верига. Нариси з історії України… С. 157

Джерела[ред. | ред. код]