Левицький Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Йосипович Левицький
Петро Левицький.png
Народився 19 (31) грудня 1872(1872-12-31)
Тернопіль
Помер 13 липня 1956(1956-07-13) (83 роки)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Місце проживання Тернопіль, Львів
Громадянство
(підданство)
Україна
Національність українець
Alma mater Львівський університет
Галузь наукових інтересів математика
Заклад Львівський університет
Вчене звання професор (1940)
Науковий ступінь доктор філософії (1901)
Відомий завдяки: праці з теорії аналітичних функцій, надрукував першу працю з вищої математики українською мовою (1893)
дійсний член НТШ

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Володи́мир Йо́сипович Леви́цький гербу Рогаля (19 (31) грудня 1872(18721231), Тернопіль — 13 липня 1956, Львів) — український математик. Доктор філософії. Професор Львівського університету. Голова, дійсний член НТШ.

Життєпис[ред.ред. код]

Родовід[ред.ред. код]

Прадід Володимира Левицького — отець Георгій — був близьким родичем кардинала Михайла Левицького. Георгій Левицький прибув до Галичини в другій половині 18 століття з України. Дід Володимира Левицького — Стефан — також був священиком. А вже батько — Йосип Левицький — закінчив правничий факультет Львівського університету, працював австрійським судовиком, став гофратом при найвищому трибуналі у Відні.

У шлюбі з Серафимою Ілевич Йосип Левицький мав чотирьох синів: Романа, Маріяна, Володимира та Юліана. Усі вони закінчили Львівський університет. Роман був правником, Маріян помер у молодому віці, Юліан став істориком, у міжвоєнний час працював директором української гімназії в Тернополі.

Дитинство[ред.ред. код]

Отже, Володимир Левицький народився 31 грудня 1872 року в Тернополі у сім'ї юриста. Сім'я була наполовину польською, наполовину українською.

Коли Володимирові минуло 5 років, померла мати. Тоді родина Левицьких переїхала з Тернополя до Золочева. Там у 5 з половиною років Володимир пішов до першого класу чотирирічної народної школи, так званої «штуби». 1882 року він вступив до Золочівської гімназії, в якій закінчив чотири класи.

У Золочені по сусідству з Левицькими жили отець Єзерський та радник Рожанківський із дружиною Шухевичівною — відомі українські патріоти. Вони вдома розмовляли українською мовою, мали українські часописи та книжки. Спілкування з цими людьми, а також часті відвідини українського театру у Золочеві, за словами Володимира Левицького, «розвивали в мені і моїх братів несвідому ще українську ідею».

Далі Володимир навчався в Тернопільській гімназії. Про її викладачів він писав у спогадах: «Математики в Тернополі вчили мене великі учителі, педагоги, що розвинули в мені охоту до „цариці усіх наук“. Се був директор доктор Дністрянський, а по його відході до Львова професор Плешкевич. Тому нічим дивного, що я, який побивався між замилуванням до філології і математики, вибрав вже в VI класі математику і остав їй вірний на все».

Улітку 1889 року Левицькі переїхали до Львова. Тут записався до польської гімназії Франца Йозефа, наступного року з відзнакою закінчив цю гімназію.

Навчання в університеті та викладацька діяльність[ред.ред. код]

Від 1890 року, після закінчення польської Львівської гімназії, навчався на філософському факультеті Львівського університету. 1895 року склав іспит на звання вчителя математики та фізики в середніх школах.

У 1894—1918 роках викладав у державних гімназіях (австрійських, українських і польських) Тернополя та Львова.

1901 року Володимир Левицький у Львівському університеті здобув ступінь доктора філософії. Згодом два роки перебував на науковому стажуванні у Берліні та Геттінгені.

Оскільки Левицький був українцем, уряд Польщі не допускав його до роботи в університеті. У 1920—1925 роках викладав математику в Таємному українському університеті.

Від 1939 року (з перервою на війну) працював у Львівському університеті. Брав участь в організації фізико-математичного факультету університету. 1940 року Левицького затвердили у вченому званні професора.

Помер 13 липня 1956 року у Львові. Могила — на Личаківському цвинтарі.

Малознаним фактом біографії Володимира Левицького залишається його захоплення мандрівками Карпатами.[1] Зокрема, він залишив лаконічні, але в той же час цікаві спогади зі своєї першої подорожі на Чорногору й опис високогірного озера Марічейка.[2]

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Першу статтю Володимира Левицького з вищої математики українською мовою — «Про симетричні вираження функцій по модулю m» — надруковано 1894 року. А до того вона рік пролежала у видавництві «Записок НТШ», адже малоймовірним здавалося, що за браком української математичної термінології можна видавати українською мовою статті з вищої математики [3].

Автор праць із теорії аналітичних функцій, диференціальних та інтегральних рівнянь, алгебри, геометрії, теоретичної фізики, астрономії.

Написав близько 100 наукових праць, а також опублікував багато науково-популярних статей і перекладів.

Друкував праці українською, польською, німецькою, французькою, англійською та іспанською мовами. Основною ділянкою наукової роботи Левицького була теорія аналітичних функцій. Написав два підручники: з алгебри (у співавторстві з Петром Огоновським) та фізики.

Зібрав і впорядкував матеріали з української математичної, фізичної, астрономічної, хімічної термінологій.

Майже вся наукова та громадська робота Левицького проходила в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Був членом Польського астрономічного товариства, Французького, Німецького наукових товариств та гуртка математиків у Палермо.

Вшанування[ред.ред. код]

Ім'ям Володимира Левицького названа Тернопільська загальноосвітня школа № 16.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мороз, Володимир. Як до війни туристи на Чорногору в Карпатах ходили - 20 хвилин. Процитовано 2016-11-14. 
  2. Левицький Володимир, д-р. Моя перша прогулька на Чорногору // Діло (Львів). — 12 липня 1930 року, С. 2.
  3. Видатні краяни. Володимир Левицький

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Возняк Г. Були знаними у всьому світі, хоч працювали без зарплати: (Великий внесок у розвиток української думки зробили члени Наукового товариства імені Тараса Шевченка, наші земляки: Володимир Левицький, Іван Пулюй, Микола Чайковський, Мирон Зарицький) // Західна Україна. — 1993. — № 20.
  • Возняк Г. Наукова спадщина Володимира Левицького: [Перелік наукових праць] // Тернопілля ’97: Регіональний річник. — Тернопіль, 1997. — С. 498—501.
  • Возняк Г. Провідний математик: (Володимир Левицький) // Відродження. — 1991. — 11 квітня.
  • Володимир Левицький // Повернення із забуття: Невідомі імена видатних фізиків і математиків, вихідців із Тернопільщини — дійсних членів НТШ. — Тернопіль, 1995. — С. 50—55.
  • Костовський О. Спогад про математика Володимира Левицького //Тернопілля’ 97: Регіональний річник. — Тернопіль, 1997. — С. 494—495.
  • Кучер Р. В. Наукове товариство імені Т. Шевченка. — К.: Наукова думка, 1992. — С 36, 40, 54: Про Володимира Левицького.
  • Пташник Б. Володимир Левицький // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі 1898 — 1998. — Тернопіль — Львів, 1998. — С. 447—448.
  • Савчин О. Про математика Володимира Левицького [Виставка матеріалів про вченого в облдержархіві] // Тернопіль вечірній. — 1997. — 26 грудня. — С. 3.
  • Собуцька В. У вінок пам'яті видатному математикові: [В педагогічному інституті відбулась конференція, присвячена Володимирові Левицькому] // Свобода. — 1997. — 24 травня.
  • Хобзей П. К. Основоположник математичної культури нашого народу: (Володимир Левицький) // Аксіоми для нащадків. — К., 1991. — С. 102—118.
  • Чайковський М. Володимир Левицький: Перший видатний західноукраїнський математик // Тернопілля’ 95: Регіональний річник. — Тернопіль, 1995. — С. 120—122.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.