Левицький Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Йосипович Левицький
Володимир Левицький.jpg
Володимир Левицький, 1912 р.
Народився 19 (31) грудня 1872(1872-12-31)
Тернопіль
Помер 13 липня 1956(1956-07-13) (83 роки)
Львів
Поховання
Громадянство
(підданство)
Україна
Національність українець
Місце проживання Тернопіль, Львів
Діяльність математик
Відомий завдяки математика
Alma mater Львівський університет
Науковий ступінь доктор філософії (1901)
Заклад Львівський університет
Відомий завдяки: праці з теорії аналітичних функцій, надрукував першу працю з вищої математики українською мовою (1893)
Звання професор (1940)
дійсний член НТШ

Володи́мир Йо́сипович Леви́цький гербу Рогаля (19 (31) грудня 1872(18721231), Тернопіль — 13 липня 1956, Львів) — український математик. Доктор філософії. Професор Львівського університету. Голова, дійсний член НТШ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родовід[ред. | ред. код]

Прадід Володимира Левицького — отець Георгій — був близьким родичем кардинала Михайла Левицького. Георгій Левицький прибув до Галичини в другій половині 18 століття з України. Дід Володимира Левицького — Стефан — також був священиком. А вже батько — Йосип Левицький — закінчив правничий факультет Львівського університету, працював австрійським судовиком, став гофратом при найвищому трибуналі у Відні.

У шлюбі з Серафимою Ілевич Йосип Левицький мав чотирьох синів: Романа, Маріяна, Володимира та Юліана. Усі вони закінчили Львівський університет. Роман був правником, Маріян помер у молодому віці, Юліан став істориком, у міжвоєнний час працював директором української гімназії в Тернополі.

Дитинство[ред. | ред. код]

Отже, Володимир Левицький народився 31 грудня 1872 року в Тернополі у сім'ї юриста. Сім'я була наполовину польською, наполовину українською.

Коли Володимирові минуло 5 років, померла мати. Тоді родина Левицьких переїхала з Тернополя до Золочева. Там у 5 з половиною років Володимир пішов до першого класу чотирирічної народної школи, так званої «штуби». 1882 року він вступив до Золочівської гімназії, в якій закінчив чотири класи.

У Золочені по сусідству з Левицькими жили отець Єзерський та радник Рожанківський із дружиною Шухевичівною — відомі українські патріоти. Вони вдома розмовляли українською мовою, мали українські часописи та книжки. Спілкування з цими людьми, а також часті відвідини українського театру у Золочеві, за словами Володимира Левицького, «розвивали в мені і моїх братів несвідому ще українську ідею».

Далі Володимир навчався в Тернопільській гімназії. Про її викладачів він писав у спогадах: «Математики в Тернополі вчили мене великі учителі, педагоги, що розвинули в мені охоту до „цариці усіх наук“. Се був директор доктор Дністрянський, а по його відході до Львова професор Плешкевич. Тому нічим дивного, що я, який побивався між замилуванням до філології і математики, вибрав вже в VI класі математику і остав їй вірний на все».

Улітку 1889 року Левицькі переїхали до Львова. Тут записався до польської гімназії Франца Йозефа, яку наступного року закінчив з відзнакою.

Навчання в університеті та викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Від 1890 року, після закінчення польської Львівської гімназії, навчався на філософському факультеті Львівського університету. 1895 року склав іспит на звання вчителя математики та фізики в середніх школах.

У 1894—1918 роках викладав у державних гімназіях (австрійських, українських і польських) Тернополя та Львова.

1901 року Володимир Левицький у Львівському університеті здобув ступінь доктора філософії. Згодом два роки перебував на науковому стажуванні у Берліні та Геттінгені.

Оскільки Левицький був українцем, уряд Польщі не допускав його до роботи в університеті. У 1920—1925 роках викладав математику в Таємному українському університеті.

Від 1939 року (з перервою на війну) працював у Львівському університеті. Брав участь в організації фізико-математичного факультету університету. 1940 року Левицького затвердили у вченому званні професора.

Помер 13 липня 1956 року у Львові. Могила — на Личаківському цвинтарі.

Малознаним фактом біографії Володимира Левицького залишається його захоплення мандрівками Карпатами.[1] Зокрема, він залишив лаконічні, але в той же час цікаві спогади зі своєї першої подорожі на Чорногору й опис високогірного озера Марічейка.[2]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Першу статтю Володимира Левицького з вищої математики українською мовою — «Про симетричні вираження функцій по модулю m» — надруковано 1894 року. А до того вона рік пролежала у видавництві «Записок НТШ», адже малоймовірним здавалося, що за браком української математичної термінології можна видавати українською мовою статті з вищої математики [3].

Автор праць із теорії аналітичних функцій, диференціальних та інтегральних рівнянь, алгебри, геометрії, теоретичної фізики, астрономії.

Написав близько 100 наукових праць, а також опублікував багато науково-популярних статей і перекладів.

Друкував праці українською, польською, німецькою, французькою, англійською та іспанською мовами. Основною ділянкою наукової роботи Левицького була теорія аналітичних функцій. Написав два підручники: з алгебри (у співавторстві з Петром Огоновським) та фізики.

Зібрав і впорядкував матеріали з української математичної, фізичної, астрономічної, хімічної термінологій.

Майже вся наукова та громадська робота Левицького проходила в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Був членом Польського астрономічного товариства, Французького, Німецького наукових товариств та гуртка математиків у Палермо.

Вшанування[ред. | ред. код]

Ім'ям Володимира Левицького названа Тернопільська загальноосвітня школа № 16.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мороз, Володимир. Як до війни туристи на Чорногору в Карпатах ходили - 20 хвилин. Процитовано 2016-11-14. 
  2. Левицький Володимир, д-р. Моя перша прогулька на Чорногору // Діло (Львів). — 12 липня 1930 року, С. 2.
  3. Видатні краяни. Володимир Левицький

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Возняк Г. Були знаними у всьому світі, хоч працювали без зарплати: (Великий внесок у розвиток української думки зробили члени Наукового товариства імені Тараса Шевченка, наші земляки: Володимир Левицький, Іван Пулюй, Микола Чайковський, Мирон Зарицький) // Західна Україна. — 1993. — № 20.
  • Возняк Г. Наукова спадщина Володимира Левицького: [Перелік наукових праць] // Тернопілля ’97: Регіональний річник. — Тернопіль, 1997. — С. 498—501.
  • Возняк Г. Провідний математик: (Володимир Левицький) // Відродження. — 1991. — 11 квітня.
  • Володимир Левицький // Повернення із забуття: Невідомі імена видатних фізиків і математиків, вихідців із Тернопільщини — дійсних членів НТШ. — Тернопіль, 1995. — С. 50—55.
  • Костовський О. Спогад про математика Володимира Левицького //Тернопілля’ 97: Регіональний річник. — Тернопіль, 1997. — С. 494—495.
  • Кучер Р. В. Наукове товариство імені Т. Шевченка. — К.: Наукова думка, 1992. — С 36, 40, 54: Про Володимира Левицького.
  • Пташник Б. Володимир Левицький // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі 1898 — 1998. — Тернопіль — Львів, 1998. — С. 447—448.
  • Савчин О. Про математика Володимира Левицького [Виставка матеріалів про вченого в облдержархіві] // Тернопіль вечірній. — 1997. — 26 грудня. — С. 3.
  • Собуцька В. У вінок пам'яті видатному математикові: [В педагогічному інституті відбулась конференція, присвячена Володимирові Левицькому] // Свобода. — 1997. — 24 травня.
  • Хобзей П. К. Основоположник математичної культури нашого народу: (Володимир Левицький) // Аксіоми для нащадків. — К., 1991. — С. 102—118.
  • Чайковський М. Володимир Левицький: Перший видатний західноукраїнський математик // Тернопілля’ 95: Регіональний річник. — Тернопіль, 1995. — С. 120—122.

Посилання[ред. | ред. код]