Левицький Дмитро Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Левицький Дмитро Григорович
Левицький Дмитро Григорович
Levitzky self.jpg
Автопортрет, 1783 р.
Ім'я при народженні Левицький Дмитро Григорович
Дата народження 1735
Місце народження ймовірно, Київ, Гетьманщина
Дата смерті 4 (16) квітня 1822(1822-04-16)
Місце смерті Петербург, Російська імперія
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання у художника Антропова
Напрямок реалізм
Вплив художників Соколова, В.Боровиковського, Г.Угрюмова.
Твори портрети

Дмитро́ Григо́рович Леви́цький (* 1735, ймовірно, Київ, Гетьманщина4 (16) квітня 1822(18220416), Петербург, Російська імперія) — український живописець-портретист, який працював у модних аристократичних салонах Росії. Академік Петербурзької академії мистецтв.

Біографія[ред.ред. код]

Син відомого маляра і гравера Григорія Левицького-Носа. Народився у Київському полку на Гетьманщині. Ще як студент Київської академії, молодий Дмитро запопадливо малював, не раз допомагаючи батькові при його графічних працях для лаврських видань.

1752-1755 — навчання у приїхавшого до Києва художника Антропова Олексія Петровича.

У 1758 дістався до Петербурга, де продовжив навчатися в майстерні Антропова, а відтак у робітнях Карла Легрена й Джузеппе Валеріані (1708 ? - 1761).

1762 — участь в декативних роботах з приводу коронації нової імператриці Катерини ІІ в місті Москва як помічник Антропова.

1764 — початок самостійної художньої практики в Москві.

1770 — перша участь в виставці Академії вільних мистецтв в Петербурзі і отримання звання академіка за парадний портрет архітектора Кокорінова. Звання дало право на фахову діяльність митця в Петербурзі.

1771 — отримав призначення керівника непрестижного на той час портретного класу Академії.

1772-1776 — серія портретів смолянок.

1778 — відставка з академії (формальний привід — хвороба очей, неформальний - інтрига імператриці).

1807 — нове запрошення в Академію при новому імператорі Олександру І.

1822 рік — смерть в Петербурзі, де і похований.

При житті зустрічався з гравером, медальєром Якобом Штеліним автором книги «Спогади про художників в Росії» (перевидана з новою назвою російською «Записки об изящных искусствах в России», в 2-х томах, М, 1990 ). Окрема стаття присвячена портретам Левицького і нотаткам з його біографією.

Творчість[ред.ред. код]

Уже 1763 року Левицький був модним портретистом аристократичних сфер Петербурга, дарма що тоді ж у столиці працювала ціла низка європейських знаменитостей. Цикл портретів вихованок Смольного інституту — це справжній шедевр тогочасного портретного малярства.

У Женевському музеї зберігається мальований Левицьким портрет Дідро — єдиний із портретів, що його великий французький енциклопедист визнав добрим. У цілому Левицький спортретував ледве не всіх помітніших представників свого часу.

Російський живописець і мистецтвознавець Ігор Грабар писав:

«Найбільшим російським митцем цього часу є учень Антропова — Левицький, твори якого належать до найкращих подвигів європейського портретного мистецтва 18 століття. Успадкувавши від Антропова його серйозність і вдумливість, з'єднав їх Левицький із засліплюючою технікою. І коли в останньому він ще мав суперників на Заході, то в переданні інтимного, невловимого чару обличчя, що не виблискувало красою, не вирізнялося оригінальністю, в зображенні простого, пересічного, непомітного обличчя — не мав він собі пари. Поряд із ним не тільки мистецтво Рейнолдса виходить жорстким і холодним віртуозівством, але й музикальна творчість Гейнсборо здається надто підробленою, її чар — настирливим, а прийоми — завченими, деколи навіть банальними. Такі портрети, як портрет Борщевої, ритмом лінії, несподіваністю й викінченістю цілої композиції, легкої й незвичайно архітектурної під оглядом правдивості малярства, можна рівняти не з тогочасними портретами, а з архітворами Ренесансу».

Вибрані твори[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. — С. 89.
  • Валицкая А. П. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», Ленинград, «Художник РСФСР», 1985
  • Молева Н. М. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», М., «Искусство», 1980