Левицький Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левицький Леонід Миколайович
Народився 8 листопада 1917(1917-11-08)
Вінницька область
Помер 27 грудня 1943(1943-12-27) (26 років)
Діяльність поет
Леонід Левицький.jpg

Леоні́д Миколайович[1] Леви́цький (6 (19) жовтня 1917(19171019), за іншими даними 08.11.1917, с. Міньківці, тепер Андрушівського р-ну Житом. обл. — 27 грудня 1943, с. Забілоччя Радомишльського р-ну тієї ж обл.) — український поет. Учасник 2-ї світової вій­ни. Бойові нагороди.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї вчителів.

В школі навчався у селі Михампіль (нині Михайлівка Ярмолинецького району на Хмельниччині)[2]

Закінчивши семирічну школу, навчався в технікумі механізації сільського господарства. Далі працював механіком.

1937 року вступив на філологічний факультет Київського університету.

З початком війни пішов на фронт.

З червня 1941 року працював рядовим студентського батальйону, літературним працівником дивізійної газети. Брав участь в обороні Києва, в боях за визволення міст і сіл Правобережної України. Був гвардії старшим сержантом у складі групи десантників, брав участь у боях під Новоросійськом. Згодом був військовим журналістом. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медалями.[2]

Загинув у бою в селі Забілоччя Радомишльського району Житомирської області.

Творчість[ред. | ред. код]

Друкувався від 1938 у газетах «Більшовиченята» та «Прикор­донний більшовик», журналі «Радянська література», «Київському альманасі».

Серед довоєнних творів (поет об’єднав їх назвою «Студентська муза») — ліричні малюнки сільського життя, природи, вірші про кохання, студентське буття.

У фронтовому зошиті поетичне слово Левицького стає стриманішим, мужнім і закличним (вірші «Додому написав листівку», «На шляху — розбиті вражі танки», «Атака» та ін.). Як зазначено в «Антології української поезії» (1985), «людина з очевидним поетичним талантом, ніжний лірик у віршах передвоєнного часу, на фронті Леонід Левицький проявив себе як поет мужніх, суворих інтонацій, виражаючи бойову настроєність радянського воїна, гнів і презирство до гітлерівських нелюдків».

Твори Левицького випущені окремою книжкою «Недоспівана пісня» (Левицький, Леонід Миколайович. Недоспівана пісня : поезії / Леонід Миколайович Левицький ; Вступ. ст. О. Дяченко . – Київ : Радянський письменник, 1959 . – 56 с. : 1л. портр.)

До 2-го видання цієї збірки включено і фронтовий щоденник поета. (Недоспівана пісня. Поезії. Щоденник. Публіцистика. Спогади про поета / Л. М. Левицький ; упоряд. та передмова: Н. М. Тихий . – Київ : Дніпро, 1985 . – 205 с. : 8 л. іл., 1 л. портр.).

Левицького в 1961 посмертно прийняли в члени Спілки письменників України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У довіднику «Письменники Радянської України» (1970) — Михайлович, в «Антології української поезії» (1985) — Миколайович.
  2. а б Трачук Є. Ф. (2006). Літературна карта Ярмолинеччини. Процитовано 2017-11-08. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дяченко О. Поет-воїн. В кн.: Левицький Л. Недоспівана пісня. К., 1959;
  • Тихий Н. Він стає легендою... В кн.: Левицький Л. Недоспівана пісня. К., 1985.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упорядники: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — С. 249.
  • Антологія української поезії в шести томах. — Т. 5. — К., 1985. — С. 160—163.