Мирон Левицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мирон Левицький
LevyckyjMyron40.jpg
Псевдоніми, криптоніми LEV, Лев
Народження 14 жовтня 1913(1913-10-14)
  Львів
Смерть 17 липня 1993(1993-07-17) (79 років)
  Торонто
Національність українець
Рід діяльності письменник-прозаїк, маляр, графік

Миро́н Микола́йович Леви́цький (псевдонім: LEV, Лев; 14 жовтня 1913, Львів — 17 липня 1993, Торонто) — український письменник-прозаїк, маляр, графік. Член Об'єднання українських письменників «Слово».

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався в Мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові та в Академії мистецтв у Кракові (1931—1934). Працював у видавництвах — зокрема у «Батьківщині», співпрацював з Львівським історичним музеєм; у 1938—1939 — у місячнику «Ми і світ».

За першої радянської влади — художник в Археологічному відділі Академії Наук та Історичному музеї. У 1942—1943 працював в Українському видавництві, викладав у Львівській мистецько-промисловій школі. У 1943—1944 — військовий кореспондент газети «До перемоги» дивізії «Галичина». У 1945—1946 рр. викладав у Інсбруку (Австрія).

У 1949 році емігрував до Канади: у Вінніпезі працював редактором «Комаря» (1948—1950), «Українського клубу книжки». З 1954 — художній редактор у видавництві Івана Тиктора. Влаштовував виставки картин у Парижі, Марокко, Нью-Йорку.

Працював мистецьким керівником фільмової фірми «Орбіт», працівники якої намагалися зберегти на кіноплівці задокументовані матеріали про українські поселення по всьому світі. Два роки прожив в Парижі, 1958 в галереї Рор Вольмар відбулася його перша самостійна виставка. В Австралії, зокрема у Канберрі, працював над розписом українських церков.

За життя усі томи «Літопису УПА» випускалися з обкладинками, намальованими Левицьким.

1982 року вийшла його збірка «Ліхтарі» — про передвоєнний Львів.

Закінчив своє життя 17 липня 1993 року[1].

2009 року його вдова, Галина Горюн-Левицька, подарувала колекцію з 119 творів — із них 77 — Мирона Левицького, Національному музею ім. Андрея Шептицького у Львові.

Видання[ред.ред. код]

  • Левицький М. Уляна. Віктор Ґюґо винуватий// Слово. Збірник 9. — Едмонтон: ОУП «Слово», 1981. — С. 120–128.
  • Левицький М. Ліхтарі: Новели. — Едмонтон, Торонто: ОУП «Слово», 1982. — 108 с.
  • Левицький М. Фіяско Афродіти // Слово. Збірник 11. — Б. м.:ОУП «Слово», 1987. — С.216–226.
  • Левицький М. Віктор Гюго винуватий (З циклу «Ліхтарі») // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 407–410.
  • Левицький М. Віктор Гюго винуватий // «Український журнал». — 2008. — № 1. — С. 56–57

Примітки[ред.ред. код]

  1. Некролог // «Свобода», ч. 154, 13 серпня 1993, с. 5

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]