Левиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
містечко
громада Словаччини
Coat of arms of Slovakia.svg Левиці
словац. Levice  [?]

±к:нп, засновані 1156 ±к:нп, засновані 1156

Coat of Arms of Levice.svg

Flag of Léva (1941).svg
герб прапор
Вид на Левіце
Левіце
Ворота Левицького замку
Нічний Левіце
Основні дані
Країна SK Словаччина
Край Нітранський
Окрес Левиці → SPARQL ←
Столиця для Левиці

Перша згадка 1156
Засновано 1156

Водойма Подлужанка (річка)
Висота над р.м. 165 м
Площа 60,996 км²
Населення 31 974 осіб (1 січня 2021)[2][3]
· національний склад словаки (85 %), угорці (12 %), чехи (1 %)
· конфесійний склад католики (59 %), лютерани (7,5 %)
Міста-побратими Ерд, Босковіце
Телефонний код +421-036
Автомоб. ном. LV
Поштовий індекс 93401
Місцева влада
Вебсторінка levice.sk
Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS) SK502031[4]
GeoNames 3059101
Транспорт, відстані
До крайового центру
До Братислави
 — фізична 111 км
Карта
Левиці. Карта розташування: Словаччина
Левиці
Левиці. Карта розташування: Нітранський край
Левиці
Левиці (Нітранський край)
Map

CMNS: Левиці у Вікісховищі

Ле́виці (Ле́віце; словац. Levice [ˈlɛvitsɛ][ˈlɛvit͡sɛ], угор. Léva [ˈleːvɒ][ˈleːvɒ], нім. Lewenz) — місто в західній Словаччині.

Населення — близько 33 тис. осіб (31.12.2019).

Історія[ред. | ред. код]

Левицький Град в наш час

Місто Левиці (Leua) вперше згадується у 1156 році, коли Естергомський архієпископ, примас Угорщини, освятив тут костел. У 1165 р. Левиці входили до складу жупи Св. Мартіна (župa Svetog Martina iz Bratke).

У 1313 році вперше згадується замок Левицький Град (Levicki hrad), побудований, за легендою, самим Матушом Чаком, «некоронованим королем» західної та центральної Словаччини (яка в той час входила до складу Угорщини)[5]. У 1313 р. каштеляном Левицького Граду був Імре Бечеі (Imrich Bečej, Emericus de Beche), в 1318-21 рр. — Юліус з Топольчанок. По смерті Матуша Чака у 1321 році, каштелян Юліус здав замок угорському королю Карлу-Роберту.

У 1544 р. міські квартали Левиць спалили турки, але взяти замок вони не змогли. У 1558 році інший легендарний угорець — капітан Іштван Добо, герой Егера — перебудував фортецю, яка потім понад сто років успішно відбивала численні удари турків. У 1663 році туркам вдалося захопити фортецю, але вони утримували її недовго: в 1664 році, у битві біля стін Левицької фортеці, турецька армія була вщент розбита угорською армією під командуванням Іштвана Кохарі I[6]. До 1685 році відноситься остання турецька спроба опанувати Левицьким Градом.

Із 17 вересня по 31 жовтня 1709 р. Левицький Град утримували у своїх руках угорські та словацькі куруци, повсталі проти тиранії Габсбургів. А бувши змушені покинути замок, куруци підірвали його. Відтоді Левицький Град не відновлювався з руїн.

Після розпаду Австро-Угорщини Левиці відійшли до Чехословаччини[7], що було підтверджено Тріанонською угодою 1920 року. У 1938—1945 рр. Левиці — в складі Угорщини. Потім — у складі ЧСР, ЧССР, ЧСФР… З 1993 року Левиці — важливий промисловий центр Західної Словаччини.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Річки[ред. | ред. код]

Через місто протікають дві річки: Подлужанка (словац. Podlužánka) і Перець (словац. Perec). Причому, протікають вони перетинаючись і не змішуючись. У місці перетину Перець йде під землю, протікаючи під річищем Подлужанки.

Транспорт[ред. | ред. код]

У місті знаходяться залізничний та автобусний вокзали.

Місто-побратим[ред. | ред. код]

См. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Alt Ernest, Bába Eugen, Huljak Ladislav Dejiny levickej nemocnice (1885—1985). — Levice, 1985.
  • Bertényi I., Diószegi I., Horváth J., Kalmar J., Szabó P. Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. — Budapest, 2004.
  • Györffy György István király és műve. — Budapest, 1983.
  • Hóman B., Szekfű G. Magyar Történet. — Budapest, 1935.
  • Kristó Gyula Csák Máté. — Budapest, 1986.
  • Kučera Matúš Cesta dejinami: Stredoveké Slovensko. — Bratislava, 2002.
  • Pór Antal Trencsényi Csák Máté. — Budapest, 1888.
  • Szilágyi Sándor A magyar nemzet története. — Budapest.
  • Tinódi Sebestyén Szitnya, Léva, Csábrág, és Murán várának megvevése (1549).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Levice", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q9002908/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проєкт:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
  2. а б https://www.scitanie.sk/obyvatelia/zakladne-vysledky/struktura-obyvatelstva-podla-narodnosti/OK/SK0232/OB
  3. а б The 2021 Population and Housing CensusБратислава: Štatistický úrad Slovenskej republiky.
  4. Levice (Slovensko). ŠÚ SR: sodbtn.sk (словац.).  // детальні статистичні дані
  5. Словаки іменували його «Паном Вага і Татр» (pán Váhu a Tatier).
  6. Коли Іштван Кохарі загинув у бою, — командування прийняв генерал Жан Луї де Суші (французький емігрант-гугенот), довершивший розгром турків.
  7. Спочатку, згідно з буквою і духом Піттсбурзького угоди, знову створена держава іменувалась Чехословаччиною.

Посилання[ред. | ред. код]