Леводопа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леводопа
3,4-Dihydroxy-L-phenylalanin (Levodopa).svg
Levodopa 3D ball.png
Систематична назва (IUPAC)
(S)-2-Amino-3-(3,4-dihydroxyphenyl)propanoic acid
Ідентифікатори
Номер CAS 59-92-7
Код ATC N04BA01
PubChem 6047
DrugBank DB01235
Хімічні дані
Формула C9H11NO4 
Мол. маса 197,19 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 30%
Метаболізм гепатичний
Період напіврозпаду 50-90 хв.
Виділення Нирки
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B3(AU) C(США)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) POM (UK) -only (US)

Використання п/о

Леводопа (англ. Levodopa, лат. Levodopum, також L-ДОФА) — природний лікарський засіб, який за хімічним складом є амінокислотою та метаболічним попередником нейромедіатора дофаміну[1][2], який застосовується для лікування паркінсонізму[3][4], переважно у комбінації з інгібітором декарбоксилази.[1][4] Леводопа застосовується перорально.[5][6]

Історія[ред. | ред. код]

Леводопа (дигідрофенілаланін) у чистому вигляді уперше синтезований у 1911 році Казимиром Функом, а в 1913 році швейцарський біохімік Магнус Гуггенхайм уперше виділив природну леводопу з кінського бобу.[7] У 50-х роках ХХ століття шведський науковець Арвід Карлссон дослідив, що введення леводопи тваринам із резерпін-індукованим паркінсонізмом зменшує прояви захворювання. На початку 60-х років ХХ століття австрійський лікар українського походження Олег Горникевич після встановлення факту різкого зниження рівня дофаміну в мозку хворих паркінсонізмом[8], разом із неврологом Вальтером Біркмаєром виявили, що внутрішньовенне введення леводопи значно знижує симптоми паркінсонізму у хворих людей.[9] Подальші дослідження леводопи проводив грецько-американський учений Джордж Котціас, який довів, що ефективним при паркінсонізмі є призначення високих доз препарату, оскільки 98 % леводопи метаболізуються в організмі та не доходять до основної точки прикладання препарату в головному мозку. Після цих досліджень, результати яких опубліковані в 1967 році, розпочалось широке застосування леводопи у клінічній практиці.[10]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Леводопа — природний препарат, який за хімічним складом є амінокислотою та метаболічним попередником нейромедіатора дофаміну, який застосовується для лікування паркінсонізму. Механізм дії препарату полягає у тому, що леводопа, на відміну від свого метаболіту дофаміну, може проникати через гематоенцефалічний бар'єр[11][1][2], де вона метаболізується до дофаміну, що призводить до усунення дефіциту дофаміну, який і спричинює більшість клінічних симптомів паркінсонізму, наслідком чого є усунення у хворих симптомів цього захворювання.[1][5][6] Леводопа зменшує більшість симптомів паркінсонізму — ригідність, гіпокінезію, тремор, дисфагію, слинотечію, а також збільшує об'єм рухів та відновлює здатність до концентрації уваги.[1][2] Існує думка, що леводопа гальмує вироблення власного дофаміну в нервовій системі, проте доведено, що ця думка є хибною, і леводопа навіть стимулює вироблення ендогенного дофаміну.[1] Леводопа застосовується практично при всіх формах паркінсонізму, за виключенням паркінсонізму, спричиненого застосуванням нейролептиків.[5][6] Тривалий час препарат вважається золотим стандартом у лікуванні паркінсонізму.[12][4] Оскільки майже вся ендогенна леводопа (98 %) метаболізується в організмі до дофаміну, який не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому препарат застосовується або з інгібітором декарбоксилази (карбідопа, бенсеразид), або з інгібітором катехол-О-метилтрансферази (ентакапон).[13][1][2] Застосування комбінованих форм леводопи не лише підвищує біодоступність препарату, але й зменшує кількість побічних ефектів препарату, зокрема нудоту і блювання.[11][4] Проте тривале застосування леводопи спричинює появу у хворих моторних флуктуацій та дискінезій, часткове зменшення яких спостерігається при застосуванні пролонгованих форм леводопи з інгібіторами декарбоксилази, або тривалої внутрішньовенної або інтрадуоденальної інфузії леводопи.[11][1]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Леводопа добре всмоктується при пероральному застосуванні, проте її біодоступність становить лише близько 30 % при застосуванні препаратів зі стандартним вивільненням[11], при застосуванні препаратів із повільним вивільненням біодоступність леводопи зростає до 70 %.[14] Леводопа швидко, практично повністю, метаболізується до дофаміну, який не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Пізніше дофамін метаболізується до неактивних метаболітів. Леводопа проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[2] Виводиться препарат із організму переважно із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення леводопи становить 50—90 хвилин, цей час збільшується при застосуванні форм препарату з повільним вивільненням.[5][11]

Покази до застосування[ред. | ред. код]

Леводопа застосовується для лікування паркінсонізму, у тому числі симптоматичного (за виключенням паркінсонізму, спричиненого застосуванням нейролептиків).[5][6]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні леводопи побічні ефекти, переважно спричинені збільшенням концентрації у крові дофаміну, який є основним метаболітом леводопи. Спочатку в хворих з'являються нудота і блювання[11][4], пізніше з'являються рухові флуктуації та дискінезії.[1][11] Також при застосуванні препарату спостерігаються наступні побічні явища[5][6]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Леводопа протипоказана при підвищеній чутливості до препарату, важких психозах, закитокутовій глаукомі, затримці сечопуску, важких захворюваннях печінки і нирок, важких захворюваннях серцево-судинної системи, гострому інсульті, феохромоцитомі, гіпертиреозі, синдромі Кушинга, меланомі, одночасному застосуванні інгібіторів монооксидази, у дитячому віці. Леводопа не рекомендована до застосування при вагітності та годуванні грудьми.[5][6]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Леводопа випускається виключно у комбінаціях з інгібіторами декарбоксилази карбідопою (леводопа/карбідопа) і бенсеразидом, та з інгібітором катехол-О-метилтрансферази ентакапоном.[15][13][1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Леводопа и леводопофобия (рос.)
  2. а б в г д Ліки і вагітність. Леводопа
  3. Существует ли преимущество раннего назначения леводопы при болезни Паркинсона? (рос.)
  4. а б в г д КАРБИДОПА И ЛЕВОДОПА-ТЕВА В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ БОЛЕЗНЬЮ ПАРКИНСОНА (рос.)
  5. а б в г д е ж НАКОМ® (NAKOM®)
  6. а б в г д е http://www.vidal.ru/drugs/molecule/602 (рос.)
  7. История леводопы (рос.)
  8. Ehringer H, Hornykiewicz O (Грудень 1960). [Distribution of noradrenaline and dopamine (3-hydroxytyramine) in the human brain and their behavior in diseases of the extrapyramidal system]. Klinische Wochenschrift 38 (24): 1236–9. PMID 13726012. doi:10.1007/BF01485901.  (нім.)
  9. Birkmayer W, Hornykiewicz O (Листопад 1961). [The L-3,4-dioxyphenylalanine (DOPA)-effect in Parkinson-akinesia]. Wiener Klinische Wochenschrift 73: 787–8. PMID 13869404.  (нім.)
  10. Болезнь Паркинсона: леводопа полвека спустя (англ.)
  11. а б в г д е ж Леводопа/карбидопа пролонгированного высвобождения в лечении болезни Паркинсона (рос.)
  12. Леводопа — золотой стандарт в терапии болезни Паркинсона (рос.)
  13. а б ПРИМЕНЕНИЕ ТРЕХКОМПОНЕНТНОЙ ФОРМЫ ЛЕВОДОПЫ (ЛЕВОДОПА/КАРБИДОПА/ ЭНТАКАПОН) ДЛЯ КОРРЕКЦИИ НОЧНЫХ СИМПТОМОВ БОЛЕЗНИ ПАРКИНСОНА
  14. Levodopa. DrugBank (англ.)
  15. https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/602 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]