Левченко Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Євген Левченко
Євген Левченко
Особисті дані
Повне ім'я Євген Вікторович Левченко
Народження 2 січня 1978(1978-01-02) (44 роки)
  Костянтинівка, СРСР УРСР
Зріст 187 см
Вага 77 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—1994 Україна «Металург» (Костянтинівка) 6 (0)
1994—1995 Україна «Шахтар-2» (Донецьк) 15 (0)
1995—1996 Росія «ЦСКА» (Москва) 0 (0)
1996 Росія «ЦСКА-2» (Москва) 4 (1)
1996—2003 Нідерланди «Вітесс» (Арнем) 27 (1)
1997—1998  Нідерланди «Гелмонд Спорт» 15 (4)
1998—2000  Нідерланди «Камбюр» (Леуварден) 42 (2)
2003—2005 Нідерланди «Спарта» (Роттердам) 70 (11)
2005—2009 Нідерланди «Гронінген» 90 (17)
2009—2010 Росія «Сатурн» (Раменське) 7 (0)
2010—2011 Нідерланди «Віллем ІІ» (Тілбург) 19 (3)
2011—2012 Австралія «Аделаїда Юнайтед» 10 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2002—2009  Україна 8 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 14 червня 2012.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 14 червня 2012.

Євген Вікторович Левченко (нар. 2 січня 1978, Костянтинівка, Донецька область, УРСР) — колишній український футболіст, півзахисник, журналіст. Екс-гравець збірної України. Президент профспілки футболістів Нідерландів (із 2019).

Спортивна біографія[ред. | ред. код]

Вихованець донецького футболу. Перший тренер — Володимир Миколайович Ігнатенко.

Футбольну кар'єру розпочав на аматорському рівні, в клубі КФК «Гарант» з міста Донецьк. В кінці сезону 1993/94 дебютував у фарм-клубі донецького «Шахтаря» «Металурзі» з Костянтинівки.

З 1996 року розпочалися мандри Євгена по закордонних клубах. Так першу половину 1996 року він провів у дублі московського ЦСКА, звідки влітку поїхав до Нідерландів, де виступав за місцеві клуби до літа 2009 року.

30 липня 2009, будучи вільним агентом, 31-річний Левченко підписав контракт на півтора року з підмосковним «Сатурном», який виступав в той час у російській прем'єр-лізі.

Через два дні, 2 серпня, дебютував за «Сатурн», вийшовши на заміну в домашньому матчі проти «Зеніта» (2-2). Відзначившись в цьому матчі гольовим пасом на 85-й хвилині.

8 липня 2010 Левченко уклав контракт з клубом «Віллем II», де провів останній сезон в голландському чемпіонаті. За весь час кар'єри в голландських клубах провів 312 матчів, в яких забив 49 голів, в тому числі в єврокубкових турнірах під егідою УЄФА зіграв 10 матчів, забив 1 м'яч.

У липні 2011 року Левченко підписав контракт з австралійським футбольним клубом «Аделаїда Юнайтед». За цей клуб 1 березня 2012 зіграв свій останній матч.

Дебютував у складі національної збірної України 20 листопада 2002 у матчі проти збірної Словаччини.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Учасник Ліги чемпіонів АФК: 2011/2012 р.
  • Учасник єврокубкових турнірів УЄФА: 2002—2008 рр.
  • У списку 33-х найкращих футболістів України (2): 2006 (2); 2008 (3).
  • Найкращий бомбардир ФК «Гронінген»: 2006/2007 рр.

Робота на телебаченні[ред. | ред. код]

Під час проведення фінальної частини Євро-2012 залучався експертом на портал інформаційного агентства «Спорт України» для коментарів щодо проведених матчів за участю збірних учасниць турніру.

Із 2012 працює у якості експерту на телеканалах «Футбол», зокрема програми «Великий футбол» на ЄВРО-2012, Чемпіонаті світу 2014, ЄВРО-2016, та програми «Головна команда»[1].

Громадська та благодійна діяльність[ред. | ред. код]

Євген Левченко бере активну участь у благодійній діяльності. За його безпосередньою участю побудовано три дитячі будинки сімейного типу в українських містах — Берегове, Красноармійськ і Костянтинівка. Профінансована і видана книга «Голеадори», виручені гроші від якої підуть на розвиток дитячого Фонду в Харкові.

У травні 2018 підписав лист із вимогою звільнити ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[2]

У 2019 обраний президентом профспілки футболістів Нідерландів (Vereniging van Contractspelers[nl])

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Євген Левченко. Телеканал Футбол (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  2. Віталій Кличко збирає підписи відомих спортсменів та футболістів під листом із вимогою звільнити Олега Сенцова [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційний портал Києва, 25.05.2018

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]