Левченко Олексій Олексійович

Левченко Олексій Олексійович
Дата народження	18 липня 1948
Місце народження	Каховка, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	16 вересня 2020 (72 роки)
Громадянство	СРСР; Україна
Alma mater	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Професія	художник
Членство	НСКУ
Нагороди
IMDb	ID 0505197

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левченко.

Олексій Олексійович Левченко (нар. 18 липня 1948, Каховка, Херсонська область, Українська РСР — пом. 16 вересня 2020, Київ)— радянський, український художник кіно, кінорежисер, сценарист. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986), заслужений діяч мистецтв України (2019)^[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця. Закінчив Київський художній інститут (1972). Працював учителем малювання в школі.

З 1978 р. — художник-постановник Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Працював у фільмах Микити Михалкова, Романа Балаяна, В'ячеслава Криштофовича, Миколи Мащенка, Володимира Попкова.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Помер 16 вересня 2020 року у Києві, похований на Північному кладовищі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Художник-постановник:

«Своє щастя» (1979, т/ф; Спеціальний приз Всесоюзного фестивалю телефільмів. Баку, 1979)
«Чорна курка, або Підземні жителі» (1980, Золотий приз і приз XII Міжнародного кінофестивалю, Москва, 1981; Спеціальний приз журі Міжнародного кінофестивалю дитячих фільмів, Джифоні, Італія, 1981; Перший приз XIV Всесоюзного кінофестивалю, диплом II Всесоюзного тижня-огляду робіт молодих кінематографістів, Мінськ, 1981)
«Будемо чекати, повертайся» (1981)
«Ніч коротка» (1981. Перший приз XV Всесоюзного кінофестивалю, Таллінн, 1982; Великий приз Міжнародного кінофестивалю, Мангейм, ФРН, 1982)
«Карастоянови» (1982, Т/ф, 3 с, українсько-болгарське виробництво)
«Паризька драма» (1983)
«Які ж ми були молоді» (1984)
«Володя великий, Володя маленький» (1985)
«Бережи мене, мій талісмане» (1986)
«Самотня жінка бажає познайомитися» (1986)
«Смиренне кладовище» (1988)
«Ха-бі-аси» (1990)
«Це ми, Господи!..» (1990)
«Урга — територія кохання» (1991)
«Єлісейські поля» (1993)
«Два місяці, три сонця» (1998)
«Схід – Захід» (1999)
«День народження Буржуя» (1999)
«Після війни» (2000)
«Слід перевертня» (2001, серіал)
«Критичний стан» (2002)
«Бункер, або Вчені під землею» (2002)
«Червоні перли кохання» (2007)
«Гитлер капут!» (2008)
«Полювання на Вервольфа» (2009)
«Не скажу» (2010)
«Гайдамака» (2011)
«Лють» (2011, телесеріал) та ін.

Автор сценарію і режисер-постановник:

Примітки[ред. | ред. код]

↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №91/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Спілка кінематографістів України. К., 1985.
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.361;
Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.294;
Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.511.

Посилання[ред. | ред. код]

http://www.kino-teatr.ru/kino/painter/post/11170/works/ [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]

[1] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №91/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.

[1]