Левченко Яків Прокопович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левченко Яків Прокопович
Народився 1883
Саварка, Богуславський район, Київська область
Помер 11 січня 1938(1938-01-11)
Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Поховання Санкт-Петербург
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик

Я́ків Проко́пович Ле́вченко (1883(1883), Саварка, Богуславський район, Київська губернія — 11 січня 1938, Ленінград (місце поховання), СРСР) — секретар Української Центральної Ради від 27 червня 1917 р., член Малої Ради від 27 червня 1917 р., член Всеукраїнської ради військових депутатів від 23 червня, член Української Центральної Ради.

Життєпис[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни служив єфрейтором 86-го піхотного запасного полку 8-ї армії (Південно-Західний фронт). Член УСДРП. 1917 р. на Другому всеукраїнському військовому з'їзді обраний членом Всеукраїнської ради військових депутатів, а відтак — членом Української Центральної Ради.

Згодом проживав у станиці Сторожева (Зеленчуцький район, Карачаєво-Черкеська республіка, РФ). працював бухгалтером колгоспу «Комінтерн».

Був засуджений, покарання відбував у Лодейнопольському лагвідділенні (СвирьЛаг). Особливою трійкою Управління НКВС Лодейнопольського округу (?) Ленінградської області 31 грудня 1937 р. звинувачений по статті 58-10 Кримінального кодексу РРФСР та засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 11 січня 1938 р.

Реабілітований 1989 р.

Джерела[ред. | ред. код]