Левіафан (фільм, 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левіафан M:
Левиафан
Левіятан кадр.jpg
Жанр драма, кримінальний
Режисер Андрій Звягінцев
Продюсер Олександр Роднянський
Сергій Мелькумов
Сценарист Олег Негін
Андрій Звягінцев
У головних
ролях
Олексій Серебряков
Олена Лядова
Роман Мадянов
Володимир Вдовиченков
Оператор Михайло Крічман
Композитор Філіп Ґласс
Монтаж Анна Масс
Кінокомпанія Нон-стоп продакшн
Тривалість 142 хв.
Мова російська
Країна Росія Росія
Рік 2014
Кошторис 220 млн. рублів
Касові збори 386 894 доларів[1]
IMDb ID 2802154
sonyclassics.com/leviathan/
Левіафан у Вікісховищі?

Левіафан (рос. Левиафан) — фільм-драма російського кінорежисера Андрія Звягінцева. Згідно зі старозавітною Книгою Йова Левіятан був морським страховиськом. Англійський філософ XVII ст. Томас Гобс у книзі «Левіафан»[2] порівняв державну систему з Левіафаном, що знищує людську природу, свободу. Фільм показує соціальне життя в епоху перемін, проводячи паралелі поміж життям праведного Йови та сучасного грішника, якого не цікавить сенс життя.

Світова презентація відбулась 23 травня 2014 на 67-му Каннському кінофестивалі в рамках головного конкурсу.

Висунутий номінантом[en] на 87 церемонії вручення Премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.

Сюжет[ред. | ред. код]

У північному селищі Прибережному біля Баренцового моря живе автослюсар Ніколай Серґеєв із другою дружиною Лілією та сином Романом від першого шлюбу. Він приятелює з поліціянтом Полівановим і його дружиною. Корумпований мер міста бажає знести його будинок, автомайстерню для будівництва особливо важливої будівлі — власного особняка. Серґеєв програє два суди, а за встановлену судом суму викупу придбати нове помешкання неможливо. Серґеєв звертається до свого армійського товариша Дмітрія Селєзньова, який є відомим у столиці адвокатом. Той доходить до висновку, що єдиним засобом боротьби проти мера наразі є лише компромат на нього.

Адвокат показує меру теку з компроматом, натякає на знайомство з впливовими політиками і пропонує припинити переслідувати Серґеєва, виплативши йому за майно суму, визначену незалежним оцінювачем (3,5 млн. рублів замість 649 тисяч). Після цього адвокат в готелі займається сексом з Лілією, яка першою почала його зваблювати.

Утішений Серґеєв з сім'єю та друзями орґанізовує пікнік, під час якого Роман неподалік місця пиятики зауважує Лілію разом з адвокатом у недвозначному положенні. Поміж Серґеєвим і Селезньовим відбувається бійка.

Наляканий мер радиться із суддею, прокурором, начальником поліції і єпископом, який навчає його «показати силу». Адвоката заманюють у безлюдне місце, б'ють, погрожуючи вбивством. Адвокат повертається до Москви, водночас Серґеєв намагається пробачити Лілію. Та, після сварки з Романом, іде на берег моря і перестає відповідати на телефонні дзвінки і, зрештою, гине за невідомих обставин. Серґеєва арештовують за підозрою у вбивстві та присуджують 15 років ув'язнення, а дім руйнують. Задоволений мер після вироку каже: «Знатиме тепер до кого приставати».

У фіналі єпископ у присутності мера, губернатора читає проповідь у церкві, збудованій на місці будинку Серґеєва.

Відгуки[ред. | ред. код]

Багато критиків відзначають, що у фільмі немає позитивних героїв, усі зраджують усіх[3]. Західна преса відзначила фільм як один із найкращих у 2014 (Sight & Sound[en])[4], критикою путінської Росії (The Guardian[5], International Business Times[6]) та беззубим фільмом, що підкреслює споконвічність корупції, релігійного лицемірства в Росії й після якого Путін може спокійно спати (London Evening Standard[en][7]). У Росії виявилась неоднозначна позиція двох діаметрально протилежне таборів — від підкреслення можливого несприйняття фільму публікою через показ життя, де Бог і віра замінені ритуалами і риторикою (Искусство кино[ru][8], Новая газета[9], Meduza, 12.01.2015[10]) до звинувачень в антиросійському спрямуванні (НТВ[11],[12],[13]), закликів заборони показу (ВВС[14],[15]).

На початок 2015 фільм має значні проблеми з отриманням дозволу на показ у Росії через присутність ненормативної лексики у постійно п'яних героїв.

Актори[ред. | ред. код]

  • Олексій Серебряков — автослюсар Ніколай Серґеєв чоловік Лілії, батько Роми
  • Олена Лядова — Лілія Серґеєва, дружина Ніколая, мачуха Роми, що працює на рибзаводі біля транспортеру та нудьгує від одноманітного життя
  • Володимир Вдовиченков — Дмітрій Селезньов, старий друг Ніколая, член Московської колеґії адвокатів.
  • Роман Мадянов — мер Вадим Шелевят, для якого місцеві жителі «комахи, що тонуть у лайні»
  • Олексій Розін[ru] — сержант поліції Павєл Поліянов, чоловік Анжели
  • Анна Уколова[ru] — Анжела Поліянова, подруга Лілії Серґеєвої, дружина Павєла Поліянова
  • Валерій Гришко[ru] — єпископ
  • Алла Ємінцева — суддя Тарасова
  • Сергій Бачурський — полковник поліції Іван Дєхтярьов
  • Маргарита Шубіна[ru] — прокурор Ґорюнова
  • Дмитро Биковський[ru] — начальник поліції Ткачук

Номінант премій[ред. | ред. код]

  • 67-й Каннський кінофестиваль
  • 32-й Мюнхенський кінофестиваль
    • приз «Найкращий іноземний фільм»[16]
  • Лондонський кінофестиваль 2014
    • приз «Найкращий іноземний фільм»[17]
  • Кінофестиваль Abu Dhabi Film Festival 2014
    • Гран-прі «Чорна перлина»
    • приз за найкращу чоловічу роль — Олексій Серебряков
  • Satellite Award
    • номінація на премію «Найкращий фільм іноземною мовою»
  • премія Золотий глобус за найкращий фільм іноземною мовою 2014
  • 45-й Індійський міжнародний кінофестиваль[18]
    • премія «Золотий павич» за найкращий фільм
    • премія за найкращу чоловічу роль — О. Серебряков
  • премія кіноакадемії Азійсько-Тихоокеанського реґіону[19]
    • головний приз за найкращий фільм року
    • номінація за найкращу операторську роботу
  • 22-й міжнародний фестиваль мистецтва кінооператорів Camerimage у Бидгощі, Польща
    • головний приз «Золота Жаба» — Михайло Кричман[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. LEVIATHAN (2014) (англ.)
  2. Hobbes's Leviathan: reprinted from the edition of 1651 (англ.)
  3. «Левиафан»: какова система, таковы и ее собутыльники (рос.)
  4. The 20 best films of 2014 (англ.)
  5. Cannes 2014 review: Leviathan — a new Russian masterpiece (англ.)
  6. Пресса Британии о «Левиафане»: Библия, коррупция и водка (рос.)
  7. Пресса Британии о «Левиафане»: Библия, коррупция и водка (рос.)
  8. Декалог от Андрея Звягинцева. «Левиафан», режиссер Андрей Звягинцев (рос.)
  9. Learn, we are fun! (рос.)
  10. Знак беды Юрий Сапрыкин — о том, почему «Левиафан» нравится на Западе и раздражает в России (рос.)
  11. «Поганая клевета» и «тухлая ложь»: в Рунете раскритиковали «Левиафан» (рос.)
  12. В РПЦ назвали «антихристианским» фильм Звягинцева «Левиафан» (рос.)
  13. Мединский о «Левиафане»: это признание российского кино (рос.)
  14. В Самаре просят наказать актера за роль в «Левиафане» (рос.)
  15. Глава Териберки выступила против показа фильма «Левиафан» (рос.)
  16. Фильм «Левиафан» Андрея Звягинцева завоевал главный приз Мюнхенского кинофестиваля (рос.)
  17. International politics creeps into LFF Awards (англ.)
  18. Левиафан, созданный при поддержке Фонда кино, стал победителем Индийского международного фестиваля. (рос.)
  19. [http://www.rg.ru/2014/10/31/kino-site-anons.html Российское кино получило ряд наград престижного фестиваля в Абу-Даби (рос.)]
  20. CAMERIMAGE 2014 WINNERS! (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]