Левінсон-Лессинг Франц Юлієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левінсон-Лессинг Франц Юлієвич
Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary B82 38-1.jpg
Народився 9 березня 1861(1861-03-09)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 25 жовтня 1939(1939-10-25)[1] (78 років)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР[1]
Поховання Літераторські мостки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність геолог, мінералог, викладач університету
Галузь Петрографія і геологія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет і Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Науковий керівник Alexander Alexandrovich Inostrantsev[d]
Володіє мовами російська
Заклад Тартуський університет
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Посада директор музею[d]
Нагороди

Левінсон-Лессинг Франц Юлієвич (18611939) — російський і радянський вчений-петрограф, академік АН СРСР (1925). Директор Геологічного музею АН СРСР (1925 р.), Ґрунтознавчого (1925-1929 рр.) і Петрографічного (з 1930 р.) інститутів АН СРСР. Ректор Петроградського політехнічного університету (1919).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1883 р. закінчив фіз.-мат. факультет Петербурзького університету.

З 1889 р. - лектор цього університету.

У 1892—1902 рр. - професор Тартуського університету.

У 1902—30 рр. — професор Петербурзького (Ленінградського) політехнічного інституту. Організував у цьому виші першу в Росії лабораторію експериментальної петрографії.

З 1921 р. зав. кафедрою петрографії в Ленінградському університеті.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Основні праці стосуються петрографії, питань петрогенезису. Обґрунтував уявлення про петрографічні формації (1888), розробив першу раціональну хімічну класифікацію гірських порід (1898). Встановив механізм утворення екструзивних конусів і їх зв'язок з інтрузіями.

Праці[ред. | ред. код]

  • Петрография, 5 изд., Л.—М., 1940; Избр. труды, т. 1—4, М.—Л., 1949—55.

Під його керівництвом підготовлені до дру:

  • «Сборник химических анализов русских изверженных и метаморфических горных пород» З. Н. Немовой (1930)
  • перше російське видання «Петрографического словаря» (1932).

Вшанування[ред. | ред. код]

На честь Левінсон-Лессинга названі (у тому числі і ще за його життя):

  • мис на півострові Таймир (1926 р.)
  • мінерал з класу силікатів, відкритий у 1929 р. — «лессингіт»
  • Петрографічний інститут — постановою Загальних зборів АН СРСР на честь 50-річного ювілею наукової діяльності Левінсон-Лессинга (1934 р.)
  • премія АН СРСР за видатні наукові роботи в галузі петрографії (4 серпня 1949 р.)
  • гора на о. Більшовик (Північна Земля) (1950-і рр.)
  • 1 форма з класу двостулкових молюсків
  • хребет і вулкан на Курильських островах
  • острів у бухті Паландера в архіпелазі Норденшельда
  • Науково-дослідний інститут земної кори при Санкт-Петербурзькому державному університеті

Література[ред. | ред. код]

  • Белянкин Д. С., Отечественная петрография и Ф. Ю. Левинсон-Лессинг, «Изв. АН СССР. Серия геологическая», 1949, № 6;
  • Гинзберг А. С., Значение петрографических работ Ф. Ю. Левинсон-Лессинга для русской и мировой науки, там же, 1952, № 5;
  • Личко в Б. Л., Идеи Ф. Ю. Левинсон-Лессинга о вековых колебаниях земной коры в свете современных воззрений, в кн.: Очерки по истории геологических знаний, сб. 5, М., 1956.

Посилання[ред. | ред. код]

  • а б в Левинсон-Лессинг Франц Юльевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.