Левітанський Юрій Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Левітанський Юрій Давидович
Народився 22 січня 1922(1922-01-22)[1]
Козелець, Чернігівська область, Українська РСР
Помер 25 січня 1996(1996-01-25)[1] (74 роки)
Москва, Росія
Поховання
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність поет, письменник, перекладач
Alma mater Московський інститут філософії, літератури, історії
Нагороди
Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За взяття Будапешта»
ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Сторінка в Інтернеті levitansky.ru

Юрій Давидович Левітанський (*21 січня 1922(19220121), Козелець, тепер Чернігівська область, Україна — 25 січня 1996, Москва, Росія) — російський радянський поет і перекладач, учасник Другої світової війни; один з найкращих російських поетів пізнього радянського періоду. Член спілки письменників СРСР (1957), Російського ПЕН-центру (1995).

Життєпис[ред.ред. код]

Незабаром після народження родина переїхала до Києва, а потім у Сталіно. По закінченню школи в 1938 році Юрій їде до Москви де поступає до Інституту філософії, літератури та історії. З початком німецько-радянської війни пішов на фронт. Спершу служив солдатом, потім став офіцером (лейтенант), а пізніше фронтовим кореспондентом і 1943 друкується у фронтових газетах. По закінченні німецько-радянської потрапив на радянсько-японську війну. Служив у Маньчжурії. Демобілізувався з армії 1947 року.

Перша збірка віршів «Солдатская дорога» вийшла друком 1948 року в Іркутську. Потім з'явилися збірки «Встреча с Москвой» (1949), «Самое дорогое» (1951), «Секретная фамилия» (1954) та інші.

У 1955–1957 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького. У 1963 році опублікував збірник віршів «Земное небо» який приніс автору популярність. Після цього переїхав до Москви.

Крім віршів займався перекладами, а також пародіями — в 1963 році була опублікована добірка пародій на відомих радянських поетів Леоніда Мартинова, Андрія Вознесенського, Беллу Ахмадуліну та інших.

1970 року в опублікував збірку віршів «Кинематограф» з ілюстраціями Вадима Сідура, 1975 — «Воспоминания о Красном снеге», 1980 — «Два времени», в 1980 — «Сон о дороге», в 1991 — «Белые стихи».

Балотувався (безуспішно) до Держдуми РФ за списками Федерально-демократичного руху (1995).

Пам'ять[ред.ред. код]

25 вересня 2013 року на будівлі колишньої школи, де вчився поет, встановлено меморіальну дошку.

Джерела[ред.ред. код]

  • а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q20666306d:Track:Q54837